Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №592/7174/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/7174/26

Номер провадження 22-ц/816/2311/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 травня 2026 року ухвалене у складі судді Онайко Р.А. у м. Суми

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,

У С Т А Н О В И В:

30 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи стягнення з 01.05.2026 і до повноліття дитини.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 травня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу з тих підстав, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що ухвала постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, щомісячно, починаючи стягнення з 01.05.2026 і до повноліття дитини.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України, оскільки до неї не додано доказів, які б підтверджували місце проживання дитини. На думку суду, подані заявником матеріали не містять відомостей щодо встановленого місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , а відтак не підтверджують обставину її проживання разом із матір`ю – ОСОБА_1 , яка звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його неправильним, з наступних підстав.

Наказне провадження – це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

В частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно п. 4 цієї частини, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дітей.

В статті 163 ЦПК України визначено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

З аналізу частин 2-3 статті 163 ЦПК України вбачається, що заява про видачу судового наказу повинна містити відомості про сторін, зміст вимог, обставини, на яких вони ґрунтуються, та перелік доказів на їх підтвердження, а до заяви мають бути додані документи, передбачені законом. Водночас зазначені норми не встановлюють обов`язку заявника у справах про стягнення аліментів додавати до заяви докази розірвання шлюбу між батьками дитини чи документи, що підтверджують зареєстроване або встановлене місце проживання дитини. Тому відсутність таких документів сама по собі не свідчить про невідповідність заяви вимогам статті 163 ЦПК України.

Більше того, з матеріалів провадження вбачається, що заявником до заяви були долучені витяги з Реєстру територіальної громади № 2026/006897487 від 30.04.2026 та № 2026/006897573 від 30.04.2026 (а.с. 4-5). Зазначені документи містять відомості про зареєстроване місце проживання заявника та малолітньої дитини, при цьому їхні адреси реєстрації є тотожними. Отже, надані заявником документи підтверджують факт реєстрації дитини за тим самим місцем проживання, що й заявник, а тому висновок суду про відсутність у матеріалах справи даних щодо місця проживання дитини та доказів її проживання разом із матір`ю не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах провадження доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про незаконність висновку суду щодо подання заяви про видачу судового наказу без дотримання вимог статті 163 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що подана ОСОБА_1 заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, у зв`язку з чим були відсутні підстави для відмови у видачі судового наказу.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про відмову у видачі судового наказу судом постановлено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 160, 161, 163, 353, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 травня 2026 року про відмову у видачі судового наказу – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко