Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №490/9741/24 — Миколаївський апеляційний суд

17.06.26

22-ц/812/1076/26

Справа № 490/9741/24 Головуючий у 1-й інстанції Чаричанський П. О.

Провадження № 22ц/812/1076/26

Провадження № 22ц/812/1189/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 червня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої - судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Повертайленко Ю. В.

за участю: представника позивача – Савицької О. Е.,

відповідачок - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представниці відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_4 ,

яка подана від його імені представницею ОСОБА_3 ,

та ОСОБА_1 ,

яка подана від її імені представницею ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 6 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Чаричанського П. О. в місті Миколаєві о 12 год 30 хв зі складанням повного судового рішення у справі

за позовом

Міського комунального підприємства (далі - МКП) «Миколаївводоканал»

до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

про стягнення боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення

та за зустрічним позовом

ОСОБА_4 до МКП «Миколаївводоканал»,

треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про скасування нарахування суми боргу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2024 року МКП «Миколаївводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення з них у солідарному порядку заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та абонентської плати станом на вересень 2024 року в загальній сумі 92 428 грн 94 коп., вимоги за яким зменшили шляхом подачі декількох заяв про їх уточнення, та остаточно просили стягнути у солідарному порядку заборгованості за надані послуги та абонплату за період з 1 червня 2015 року по 25 вересня 2024 року в загальному розмірі 64 546 грн 52 коп.

В обґрунтування позову зазначило, що підприємство надає послуги з водопостачання та водовідведення до квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстроване місце проживання відповідачів складом чотири особи.

За отримані послуги відповідачі своєчасно плату не здійснюють, так як останнє погашення мало місце у листопаді 2017 року, внаслідок чого після подачі ОСОБА_2 та окремо ОСОБА_4 заяв про перерахунок послуг, позивачем здійснені нарахування за визначений період за кількістю осіб, які фактично проживали та користувалися послугою, за відсутністю приладу обліку з водопостачання та за нормами благоустрою помешкання «багатоквартирні житлові будинки» з централізованим водопостачання та централізованим водовідведенням, з урахуванням абонентської плати у розмірі 38 грн 08 коп., яка нараховується відповідно до змін законодавства з 1 лютого 2022 року та перерахунком за заявами на загальну суму 64 546 грн 52 коп..

У лютому 2025 року відповідачем ОСОБА_4 подана заява про застосування позовної давності, посилаючись на ті обставини, що вимога за період з липня 2015 року по вересень 2024 року заявлена за пропуском встановленої законом позовної давності, а твердження позивача щодо її переривання шляхом здійснення у жовтні 2017 року платежу на суму 2 000 грн не підтверджені належними документами.

Одночасно відповідачем ОСОБА_4 подана зустрічна позовна заява до МКП «Миколаївводканал», треті особи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , про скасування та виключення за особовим рахунком нарахованого підприємством боргу за надані послуги на суму 92 428 грн 94 коп. та зобов`язання МКП «Миколавводоканал» проводити розрахунок за послуги по кількості осіб, що проживають.

В обґрунтування пред`явленого позову ОСОБА_4 зазначав, що є власником квартири АДРЕСА_1 , у який до грудня 2016 року проживав разом з відповідачкою ОСОБА_6 та двома спільними дітьми: сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою – відповідачкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 1 січня 2017 року відповідач залишив належну йому квартиру, у зв`язку із створенням нової родини, з якою проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 . З цього часу у квартирі АДРЕСА_3 залишилися проживати та користуватися послугою, що надається підприємством, його колишня дружина з дітьми.

Посилаючись на ці обставини, вважав проведений підприємством розрахунок за послуги недостовірним, так як послуги повинні нараховувати повнолітнім особам, що там проживають, а саме колишній дружині ОСОБА_2 та доньці ОСОБА_1 .

У березні 2025 року позивачем надана заява із запереченнями на заяву відповідача ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності, з огляду на її переривання у листопаді 2017 року та подальшим продовженням її строку та зупиненням на час введення карантину та воєнного стану, починаючи з 2 квітня 2020 року.

Також МКП «Миколаївводоканал» надало відзив на зустрічну позовну заяву, в якій вважав зустрічні вимоги необґрунтованими, оскільки кількість осіб, що проживають, встановлена підприємством із відповідного реєстру територіальної громади міста Миколаєва, де зазначено, що в квартирі, що належить відповідачу ОСОБА_4 зареєстровано 4 особи, та відповідачами інших відомостей до підприємства відповідно до положень пунктів 46, 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і типових договорів про надання послуг, не надавалося.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 2 квітня 2025 року, задоволено клопотання відповідача ОСОБА_4 , подане від його імені представницею ОСОБА_3 , про витребування у позивача повного розрахунку заявленої суми боргу зі зазначенням вартості 1 м3 водопостачання та водовідведення в конкретний період, кількості осіб на яких проводилися нарахування, а також норми нарахування на 1 особу на об`єкт без лічильника.

У липні 2025 року відповідачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з окремими заявами про застосування строку позовної давності.

У січні 2026 року позивач надав додаткові пояснення у справі, зазначивши про здійснення перерахунку заборгованості та надавши відповідний розрахунок з урахуванням отримання послуг 5 особами.

У січні 2026 року відповідач ОСОБА_4 надав заперечення на додаткові пояснення позивача, вказавши на безпідставність здійснення нарахувань оплати вартості послуг на 5 осіб, в тому числі на його сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які також мешкають в будинку АДРЕСА_4 , який є жилкопом, але в іншій квартирі.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 6 березня 2026 року позов МКП «Миколаївводоканал» задоволено, ухвалено про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь МКП «Миколаївводоканал» 64 564 грн 52 коп. загальної суми боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, і за абонентську плату за період з 1 червня 2015 року по 29 вересня 2024 року. Розподілено судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з пред`явлення постачальником послуг вимог у межах позовної давності, які є обґрунтованими, виходячи із обов`язку власника та осіб, що проживають, в квартирі нести солідарний обов`язок зі сплати отриманих послуг.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 , діючи через свою представницю ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову підприємства та про задоволення поданого ним зустрічного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав про безпідставне, здійснене з порушенням норм ЦПК України прийняття судом від позивача доказів по справі, а саме прийняття доказів направлення сторонам відзиву та розрахунку боргу, а також заяви про зменшення позовних вимог, після закриття підготовчого судового засідання.

Також вказував, що позивач здійснював маніпулювання протоколами комісії та зменшенням розміру позовних вимог, в тому числі здійснених з розрахунку 5 осіб, не пред`явивши в той же час до них вимог, а суд проігнорував докази того, що відповідач ОСОБА_4 з 2017 року не проживав в квартирі, оскільки проживав за іншою адресою з новою сім`єю та використовує нову адресу під час зазначення своїх особистих даних, у тому числі у додатку Резерв+. Інші відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 теж зареєстровані за іншою адресою.

Щодо висновку суду про відсутність підстав для застосування позовної давності зазначив, що позивачем не надано належних доказів переривання позовної давності, оскільки сплата за послуги на суму 2 000 грн ним не здійснювалася, а наданий позивачем до суду доказ у виді аркуша без найменування, дати видачі та з переліком прізвищ та сумами готівки є сумнівним.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , діючи через свою представницю ОСОБА_5 , посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального права просила його скасувати в частині вимог, які пред`явлені до неї, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У змісті скарги вказала, що суд не звернув увагу, що нею досягнуто повноліття лише 29 січня 2024 року, але судом стягнуто з неї борг, починаючи з 2015 року, в той час, коли вона була неповнолітньою особою та не повинна була відповідати за зобов`язаннями з утримання майна.

Також заперечила висновок суду про відсутність підстав для застосування позовної давності, посилаючись на ті обставини, що одноразова сплата 2 000 грн у листопаді 2017 року не може свідчить про визнання боргу за всі місяці.

Відзивів на подані апеляційні скарги іншими учасниками справи не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги в частині оскарження рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду первісного позову, слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 в частині вирішення зустрічного позову залишити без задоволення з наступних підстав.

При вирішенні справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 (т. 1. а.с. 86-90), у якій крім нього, як власника житла, є зареєстрованими: з 18 березня 2008 року колишня дружина - відповідачка ОСОБА_2 та спільна донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також спільний неповнолітній син ОСОБА_11 , починаючи з 27 жовтня 2023 року (т. 1 а.с.19, 96-97).

МКП «Миколаївводоканал» за адресою: АДРЕСА_5 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я власника житла – відповідача ОСОБА_4 з метою надання послуг з центрального водовідведення та водопостачання, розрахунок яких проводиться на підставі встановлених норм споживання на одну особу без застосування фактичного споживання, у зв`язку з відсутністю встановленого приладу обліку (т.1 а.с.11-14)

За наданими до суду актами, що складені 9 липня 2021 року, 21 та 25 лютого 2025 року балансоутримувачами житлових будинків ТОВ «Перша Миколаївська управляюча компанія» та ТОВ « Центральний1» вбачається, що ОСОБА_4 з 1 січня 2017 року не проживає у належному йому приміщенні, де є зареєстрованим, оскільки з цього часу мешкає за іншою адресою в АДРЕСА_6 , де створив нову родину (т. 1. а.с.98-100, т. 2 а.с.144).

Після залишення відповідачем ОСОБА_4 належного йому майна, шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_6 розірвано на підставі рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 лютого 2018 року (т.1 а.с.91-93)

За наведених обставин та з огляду на відсутність у постачальника послуг даних про фактичну кількість осіб, що проживає у квартирі АДРЕСА_3 , а також у зв`язку з не сплатою за спожиті послуги, МКП «Миколаївводоканал» зроблені нарахування за спожиті послуги та абонентську плату за період 1 липня 2015 року по 25 вересня 2024 року на загальну суму в розмірі 91 210 грн 38 коп. за кількістю осіб, що є зареєстрованими у приміщенні та користуються послугами, у зв`язку з відсутністю даних про встановлення у квартирі водяного лічильника та його сертифікацію, а також з урахуванням внесеної у листопаді 2017 року суми на погашення спожитих послуг (т.1 а.с.11-13), і ці вимоги пред`явлені підприємством до стягнення при подачі позову у цьому провадженні.

В подальшому, після звернення до МКП «Миколаївводоканал» із відповідними заявами, як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_2 , а також після підтвердження поділу нумерацій між квартирою відповідачів та квартирою сусідів, позивачем проведено декілька коригувань нарахувань зі споживання наданих підприємством послуг, та на 9 лютого 2026 року зменшено суму вимог до стягнення заборгованість за спожиті послуги з 1 червня 2015 року по 25 вересня 2024 року до загального розміру 64 564 грн 52 коп. (т. 1. а.с.99, 100-105, 106-114, т. 2 а.с.47-63, 77-92, 99-114).

Разом з тим, оспорюючи нараховану постачальником послуг загальну суму боргу, відповідачами заявлено про застосування позовної давності до пред`явлених вимог, та невідповідність суми боргу кількості осіб, що фактично проживали та користувалися послугами у зазначений період, при тому свій розрахунок боргу за спожитими послугами судам не надали.

За змістом статей 322, 379, частини 2 статі 382 ЦК України забезпечення належного утримання та належного санітарного, протипожежного і технічного стану житла, забезпечення його технічного обслуговування покладається на власника, який зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Тобто саме на власника згідно до статей 150, 156 ЖК України та статей 379, 382-383 ЦК України покладається тягар утримання майна, яке ним використовується для власного проживання чи проживання членів сім`ї.

Тягар з оплати спожитих неповнолітніми дітьми послуг, як членами сім`ї власника чи наймача житла, покладається в рівних частках відповідно до положень статті 141 СК України на їх батьків.

За такого плата за комунальні послуги з власника та осіб, що разом з ним проживають, береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до статей 67, 162 ЖК України.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначається, що комунальними послугами є послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У цьому порядку, за приписами положень Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008р. №190, Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Мінрегіону від 1 грудня 2017 р. № 316, постанови Кабінету Міністрів України №690 від 5 липня 2019 року, в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», індивідуальний споживач з метою отримання комунальної послуги, зокрема, послуги з водопостачання та водовідведення до житлового приміщення, зобов`язаний укласти договір у порядку та випадках, визначених законом, зокрема, шляхом підписання типового договору або приєднатися до публічного договору через оплату платежів за спожиті послуги.

Таким чином, цивільні права та обов`язки за змістом статті 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обв`язки, зокрема, між постачальником послуг та їх споживачами.

Тому зобов`язання з надання, споживання та оплати комунальних послуг виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, та відповідно до статті 509 ЦК України і означають правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов`язку.

Під час розгляду та перегляду справи судами встановлено, що надання послуг позивачем провадилось на договірних відносинах з відкриттям особового рахунку № НОМЕР_1 , яке не оспорюється відповідачами, та із застосуванням тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради та постановами НКРЕ (т. 1. а.с.13-14). Під час нарахування оплати підприємство керувалося встановленими нормами споживання на кожну особу за відсутності вимірювального приладу, які у розумінні пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є кількісними показниками споживання комунальних послуг, що використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством.

Тобто, у цьому випадку, та відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та до втрати чинності 2 лютого 2022 року постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», постанови Кабінету Міністрів України №690 від 5 липня 2019 року в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», споживачами, якими можуть бути як власники житла або особи, що з ними разом проживають або проживають за їх згодою та споживають надані послуги, повинні оплачуватися надані підприємством послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також починаючи з лютого 2022 року вноситися плата за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Крім того, сам розподіл обсягу спожитої у будівлі холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, згідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690 в редакції постанови №85 від 2 лютого 2022 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», здійснюється виконавцем або іншою особою з розподілу послуги, що визначена власником (співвласниками) будівлі, відповідно до обраної моделі договірних відносин. У такому випадку споживач повинен надавати виконавцю інформацію про кількість осіб, які фактично користуються послугами у приміщенні (квартирі) споживача, або інші вихідні дані, необхідні для застосування обраного способу розподілу обсягів послуг, відповідно до Методики розподілу.

При цьому споживач повинен інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна), починаючи з дня змін, шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

У тому ж разі коли кількість осіб у житловому приміщенні багатоквартирного будинку, які фактично користуються послугами, не відповідає кількості осіб, що зареєстровані у цьому приміщенні, виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, можуть прийняти рішення щодо встановлення фактичної кількості осіб (споживачів) та проведення відповідних нарахувань.

Отже, за змістом підпунктів 11, 111 пункту 47 цієї ж постанови КМУ №690 споживач в тому числі зобов`язаний: 11) інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; 11-1) інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Таким чином, за положеннями частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» усі дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, і в частині наданих послуг на їх неповнолітніх дітей.

За матеріалами справи встановлено, що позивачем за період 2015-2024рр виконано свій обов`язок з централізованого водопостачання та водовідведення до багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , де розташована належна відповідачу ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_3 , у якій він проживав разом з відповідачкою ОСОБА_6 та їх спільними неповнолітніми дітьми, з якими разом користувався наданими послугами до 1 січня 2017 року. В подальшому, з січня 2017 року і до вересня 2024 року в приміщенні залишилися проживати: відповідачка ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми, з яких донькою відповідачів досягнуто повноліття у січні 2024 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для нарахування відповідачам боргу за неналежне виконання ними зобов`язань, але помилився під час визначення періоду споживання послуг кожним із відповідачів, які вони повинні сплатити на користь підприємства. При тому слід врахувати, що загальний розмір суми нарахованого боргу відповідачами не оспорений шляхом надання квитанцій або інших платіжних документів, з яких би вбачалося, що він є ними погашений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин та з огляду на наданий позивачем останній розрахунок боргу, відсутності заперечень відповідачів щодо його погашення, але в межах пред`явленого підприємством обсягу позовних вимог (т.2 а.с.99-114), та з врахуванням внесеного у листопада 2017 року платежу (т.1 а.с.118), колегія суддів вважає за необхідне стягнути борг з наданих та фактично спожитих послуг тими особами, що проживали в приміщенні та споживали надані послуги, а саме: за період з червня 2015 року по 31 грудня 2016 року включно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стягнути в солідарному порядку, зокрема, з огляду на нарахування підприємством за нормами на 3х осіб, замість 4х з урахуванням неповнолітніх дітей, суму боргу в розмірі 5 297 грн 58 коп.; з відповідачки ОСОБА_2 за період з 1 січня 2017 року по 1 лютого 2024 року за спожиті нею особисто послуги та абонентську плату стягнути борг на суму 18 412 грн 63 коп.; з відповідача ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_2 за період з 1 січня 2017 року по 31 січня 2024 року в солідарному порядку стягнути за спожиті послуги двома спільними неповнолітніми дітьми в загальному розмірі 28 772 грн 41 коп.; з відповідача ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_2 за період з 1 лютого 2024 року по вересень 2024 року в солідарному порядку стягнути за спожиті послуги спільним неповнолітнім сином ОСОБА_12 в розмірі 2 457 грн 28 коп.; і за період з 1 лютого 2024 року по вересень 2024 року стягнути солідарно з відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спожиті ними послуги та плату за абонентське обслуговування в розмірі 4 914 грн 56коп., тобто стягнути в загальному розмірі борг на суму 59 854 грн 46 коп., фактично зменшив його на суму нарахування послуг за нормою споживання на відповідача ОСОБА_4 за період, коли він не проживав в житловому приміщенні та не споживав надану послугу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів боргу є правильним, але висновки щодо суми стягнення та порядку виконання обов`язку, в тому числі солідарного, є помилковими.

В той же час висновок суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 щодо зобов`язання МКП «Миколаївводоканал» вчинити певні дії з порядку проведення нарахувань та скасування і виключення нарахованої заборгованості – є правильним.

По-перше, нарахування заборгованості в сумі 92 428 грн 94 коп. первісно було зроблено підприємством правильно, виходячи з норм споживання та кількості зареєстрованих осіб у приміщенні, оскільки саме відповідачем ОСОБА_4 не був виконаний покладений на нього обов`язок із належного повідомлення постачальника послуг про зміну кількості осіб, що проживають у приміщенні та споживають надану послугу. І по-друге, проведене первісне нарахування заборгованості відкориговане позивачем, після відповідних звернень споживачів в бік його зменшення за фактичною кількістю осіб, що проживають у приміщенні і споживають надану ним послугу.

Крім того внесення судом припису підприємству про проведення розрахунків за послуги за кількістю осіб, що реально проживають у належному на праві власності відповідачу приміщенні, не ґрунтується на вимогах закону, який регулює правовідносини, що виникають із постачання, споживання та оплати послуг, і тому вимагають добросовісних дій від обох сторін правовідношення, зокрема, і споживачів щодо належного повідомлення підприємства про зміну кількості споживачів або встановлення приладу обліку, внаслідок чого не можуть бути врегульовані судом, так як реальне споживання послуг залежить від періоду нарахування, проживання кількості осіб та способу нарахування за нормою споживання чи за приладом обліку.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Не спроможними колегія суддів вважає і доводи відповідачів, якими оскаржено рішення суду в частині вирішення позову МКП «Миколаївводоканал», стосовно неправильного обрахування позивачем та застосування судом позовної давності.

На переконання суду апеляційної інстанції судом першої інстанції правильно враховано продовження строку позовної давності на час введення карантину з 2 квітня 2020 року і в подальшому на час встановлення воєнного стану на території України, а також її подальше зупинення, після внесення відповідних змін за встановленим воєнним станом на території України. Для цього судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, з наведенням змін, що відбулися у ЦК України.

Доводи щодо неможливості врахування оплати, здійсненої за особовим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_4 , у листопаді 2017 року як переривання позовної давності відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки здійснений платіж за особовим рахунком не мав цільового призначення, а отже, за загальним правилом віднесений підприємством на погашення існуючого боргу та є фактичним визнанням споживачів боргового зобов`язання, яке виникло у зв`язку з їх недобросовісною поведінкою зі своєчасної оплати отриманих ними комунальних послуг (т.1. а.с.118, т.2 а.с.145).

Отже, відповідно до положень частин 1 і 3 статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, сплативши у листопаді 2017 року платіж від імені особи, на яку відкрито особовий рахунок за споживання усіма членами її родини, без зазначення його цільового призначення з оплати послуг на майбутнє, відповідачі визнали свій борг та перервали перебіг позовної давності, яка з цього часу почалася заново та не сплила до 2 квітня 2020 року, після чого була продовжена на в подальшому зупинена.

Тому доводи апеляційної скарги та заяви про необхідність застосування у правовідносинах, які виникли між сторонами, позовної давності не є слушними, виходячи із наведених вище мотивів.

З огляду на наведене, рішення суду в частині вирішення позову підприємства слід змінити з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, задовольнив таким чином позовні вимоги МКП «Миколаївводоканал» частково та стягнути з відповідачів суми боргу відповідно до встановленого періоду споживання таких послуг ними особисто чи їх неповнолітніми дітьми.

У відповідності до статті 141 ЦПК України, у зв`язку зі зміною рішення суду в частині вирішення позову МКП «Миколаївводоканал», колегія суддів вважає за необхідне змінити порядок розподілу судових витрат у суді першої інстанції, стягнувши на користь позивача сплачений судовий збір шляхом його стягнення з відповідачів: ОСОБА_4 861 грн 27 коп., з ОСОБА_2 1 711 грн 91 коп., та з відповідачки ОСОБА_1 233 грн 93 коп.

За перегляд справи в суді апеляційної інстанції з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути по 196 грн 50 коп. сплаченого кожним з них судового збору за подачу апеляційних скарг.

Також слід частково задовольнити вимоги відповідачки ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 грн, виходячи із часткового задоволення апеляційної скарги, часткового задоволення позовних вимог та заяви представниці позивача про неспівмірність заявлених витрат. Тому з підприємства на користь відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути 1 500 грн понесених нею витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 6 березня 2026 року в частині вирішення позову МКП «Миколаївводоканал» змінити, зазначивши про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» 36 527 грн 27 коп. загальної суми боргу за спожиті послуги, в тому числі: у розмірі 5 297 грн 58 коп. за період з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2016 року включно, у розмірі 28 772 грн 41 коп. за період з 1 січня 2017 року по 31 січня 2024 року та у розмірі 2 457 грн 28 коп. за період з 1 лютого 2024 року по 25 вересня 2024 року

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за спожиті послуги та заборгованість з плати за абонентське обслуговування у розмірі 18 412 грн 63 коп. за період з 1 січня 2017 року по 1 лютого 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість за спожиті послуги та борг з оплати за абонентське обслуговування у розмірі 4 914 грн 56 коп. за період 1 лютого 2024 року по 25 вересня 2024 року .

Стягнути на користь Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» з ОСОБА_4 861 грн 27 коп., з ОСОБА_2 1711 грн 91 коп., та з ОСОБА_1 233 грн 93 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Стягнути з Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» понесені судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції на користь ОСОБА_4 – 196 грн 50коп., ОСОБА_1 – 196 грн 50 коп.

Стягнути з Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» на користь ОСОБА_1 1 500 грн витрат на правову допомогу, понесену за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова