Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №488/3386/24 — Миколаївський апеляційний суд

17.06.26

22-ц/812/1046/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Миколаїв

справа №488/3386/24

провадження №22-ц/812/1046/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Щеглової Я. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр» або Товариство) звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.

Позивач вказував, що 16 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Інфінанс» був укладений договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0502428059.

Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн, в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.

Строк та умови користування кожним траншем є окремими та визначаються сторонами відповідно до умов договору.

ТОВ «Інфінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики №0502428059 від 16 жовтня 2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_4 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі і за договором позики №0502428059 від 16 жовтня 2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_4 .

Загальний розмір заборгованості за договором №0502428059 від 16 жовтня 2019 року станом на день формування позовної заяви становить 90 485,14 грн, з яких заборгованість за кредитом (тілом кредиту) складає 5000,00 грн, а заборгованість за відсотками - 85 485,14 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором у розмірі 60 168,00 грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 55 168,00 грн заборгованість за відсотками, а також судовий збір у сумі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №0502428059 від 16 жовтня 2019 року у розмірі 60 168,00 грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 55 168,00 грн заборгованість за відсотками, а також судовий збір у сумі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 000,00 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що позивачем належними доказами доведено наявність у відповідачки невиконаних зобов`язань за договором, а тому вона повинна сплатити позивачу заборгованість у вказаній позивачем сумі, бо вона є доведеною

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував предмет спору та наслідки його розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідачка зазначала, що вона є дружиною учасника бойових дій, який проходить військову службу з 2015 року до теперішнього часу. А тому на неї як дружину військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період за призовом під час мобілізації, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме звільнення її від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом. Кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку їх нарахування зобов`язані їх списати.

Також відповідачка зазначала, що позивачем не надано доказів перерахування їй за договором позики 5000,00 грн.

Крім того вона наголошувала на тому, що стягнуті з неї витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності.

Доводи інших учасників справи

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Розгляд клопотань

Позивачем заявлено клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» ідентифікаційних даних власника карти № НОМЕР_1 , доказів зарахування на вказану карту кредитних коштів у сумі 5000,00 грн, а саме виписки по рахунку за період з 13.02.2020 по 19.02.2020, інформацію про видачу ОСОБА_4 зазначеної платіжної карти, інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер) за платіжною картою № НОМЕР_1 за період з 13.02.2020 по 19.02.2020, інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_4 .

Відповідачкою подано заперечення проти цього клопотання, оскільки позивачем не подано доказів, що він звертався з вказаного приводу до АТ КБ «ПриватБанк» до подання позову або під час розгляду справи судом першої інстанції, а також він ставив перед судом першої інстанції питання витребування доказів. На думку відповідачки, зважаючи на відсутність у позивача навіть наміру здобути доказ на стадії розгляду справи судом першої інстанції, його позиція є необґрунтованою.

Колегія суддів відмовила у задоволенні цього клопотання, оскільки позивачем не було надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16 жовтня 2019 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Інфінанс» був укладений договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0502428059, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами програми «MoneyBOOM», а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитом.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем.

У пунктах 1.5, 1.6 договору вказано, що ТОВ «Інфінанс» відкрило ОСОБА_4 кредитну лінію в розмірі 20 000,00 грн. Максимальний строк користування кредитом (траншем) 30 календарних днів. Максимальна відсоткова ставка за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75 %.

13 лютого 2020 року ОСОБА_4 склала заявку-анкету на отримання кредиту, у якій просила видати їй кредит у сумі 5000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_3 .

Відповідно до пропозиції надання 5 траншу кредиту згідно з заявкою-анкетою №2628559289 від 13 лютого 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0502428059 від 16 жовтня 2019 року (оферта), ТОВ «Інфінанс» запропонувало ОСОБА_4 отримати 5 транш кредиту в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах надання фінансового кредиту №0502428059 від 16 жовтня 2019 року, строк дії договору - 3 роки, строк користування траншем - 30 днів. Розмір траншу 5000,00 грн, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75 % річних. Пропозиція містить відмітку про підписання електронним підписом.

Відповідно до акцепту оферти від 13 лютого 2020 року на отримання 5 траншу кредиту згідно з заявкою-анкетою №2628559289 від 13 лютого 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0502428059 від 16 жовтня 2020 року, ОСОБА_4 погодилася отримати 5 транш кредиту на запропонованих кредитором умовах. Акцепт містить відмітку про підписання електронним підписом.

Згідно з квитанцією №48626422 від 13 лютого 2020 року ТОВ «Інфінанс» перерахувало 5000,00 грн на карту № НОМЕР_1 .

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром боржників, серед яких право вимоги до ОСОБА_4 за договором №0502428059 від 16 жовтня 2019 року.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі і за договором позики №0502428059 від 16 жовтня 2019 року.

Згідно з реєстром боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_4 за договором №0502428059 в сумі 90 485,14 грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 85 485,14 грн заборгованість за нарахованими процентами.

За розрахунком заборгованості ОСОБА_4 має заборгованість по кредиту у сумі 90 485,14 грн, з яких 5000,00 грн тіло кредиту, 85 485,14 грн проценти, нараховані по 15.10.2022 р.

06 вересня 2022 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 01.11.2017 ОСОБА_5 є учасником бойових дій.

Із довідки військової частини НОМЕР_5 від 11 березня 2026 року №2497/50/387 вбачається, що лейтенант ОСОБА_5 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 .

09 березня 2026 року відповідачка зверталася до позивача з заявою про списання відсотків у зв`язку з тим, що вона є дружиною військовослужбовця.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначеніст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Згідно з статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України №3633-IX від 11.04.2024, яка набрала чинності 18.05.2024, передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект Центр», суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими доказами доведено наявність між сторонами кредитних зобов`язань, які були порушені відповідачкою шляхом несплати кредитних платежів та наявності у неї обов`язку сплатити кредитору заборгованість у вказаній судом сумі, яка нарахована у межах строків кредитування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 16 жовтня 2019 року відповідачка уклала кредитний договір в електронному вигляді за допомогою електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». У вказаному договорі визначені розмір кредиту та відсоткова ставка.

13 лютого 2020 року відповідачка звернулася до кредитора з заявою про видачу чергового траншу кредиту на суму 5000,00 грн, указавши номер платіжної карти для перерахування коштів.

ОСОБА_1 отримала на вказану нею платіжну карту кошти, про що свідчить квитанція про їх перерахування, а також її дії по погашенню кредиту.

Отримавши кредитні кошти, відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі не виконала (погашення кредиту відбулося тільки частково), внаслідок чого утворилася заборгованість.

Суд першої інстанції, стягнувши заборгованість у сумі 60 168,00 грн з відповідачки, правильно вказав, що оскільки вона у добровільному порядку належним чином не виконала своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів, вона повинна їх відшкодувати у примусовому порядку.

Сума заборгованості судом визначена правильно, а саме в межах строку кредитування.

Посилання відповідачки на те, що позивачем не було доведено видачу їй кредитних коштів, спростовується сукупністю досліджених доказів, серед яких квитанція про перерахування їй кредитних коштів, розрахунок заборгованості, з якого вбачається внесення відповідачкою коштів на погашення кредитної заборгованості.

Що стосується посилань відповідачки на те, що Банк не мав права нараховувати їй відсотки, то вони є хибними. Згідно з умовами договору строк його дії становив 36 календарних місяців, а отже кредитний договір діяв з 16.10.2019 до 15.10.2022. Відсотки за договором нараховані в межах вказаного строку кредитування. Оскільки у вказаний період норми частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містили права дружин військовослужбовців не сплачувати відсотки, то у відповідачки не виникло право їх не сплачувати.

За такого колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження нею стягнення кредитної заборгованості є безпідставною.

Між тим колегія суддів вважає, що твердження відповідачки про те, що стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача у сумі 17 000,00 грн, є безпідставним, бо вказаний розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову, колегія суддів вважає обґрунтованими.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» були надані позивачу у суді першої інстанції послуги на підставі договору про надання правової допомоги від 07.06.2024.

Вказані послуги згідно з актом від 05.07.2024 полягали у наданні усної консультації з вивченням документів (2 год) - 4000,00 грн, підготовки пропозицій (0,5 год) - 1000,00 грн, складанні позовної заяви (4 год) - 12 000,00 грн.

Аналізуючи складені представником позивача заяви по суті справи, на предмет складності, обсягу та часу, витраченого для їх складання, обсяг виконаних робіт згідно з актом про надання юридичної допомоги, колегія суддів вважає, що сплачений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцій не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

На думку колегії суддів, виходячи зі складності справи, яка є типовою для такої категорії справ, та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (без участі у судових засіданнях), ціною позову, співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є сума 5000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення суду зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374-376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2025 року змінити в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 5000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 17 червня 2026 року.