Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №439/2352/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 439/2352/24 Головуючий у 1 інстанції: Войтюк Т.Л.

Провадження № 22-ц/811/3285/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Хоцяновича О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Бродівської міської ради Львівської області, про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: збільшити розмір стягуваних аліментів, визначений рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2018 року; стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн., щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 22.09.2007 року між нею та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований Станіславчицькою сільською радою Бродівського району Львівської області, актовий запис №5, який розірвано рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2018 року.

У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2018 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн., які він сплачує не регулярно.

Окрім присуджених аліментів, відповідач жодним чином не допомагає дитині, всі витрати несе вона самотужки.

Вказує, що не має можливості одноосібно матеріально забезпечувати сина, оскільки витрати є досить значними і постійно зростають.

Позивачка не знає, чи відповідач працевлаштований і чи сплачує він аліменти на інших осіб.

З урахуванням наведених обставин, просила збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів із 1200 грн. до 5000 грн. у твердій грошовій сумі на дитину, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Також, позивачка просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування цієї вимоги покликалася на те, що відповідач з початку 2018 року жодним чином не цікавиться життям, здоров`ям, розвитком та навчанням сина.

Окрім мінімальної суми аліментів, матеріально не підтримує його, не займається вихованням дитини, не відвідує, не телефонує і взагалі не спілкується з сином впродовж останніх шести років.

Вважає, що такі дії відповідача є ухиленням від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї дитини.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2018 року у справі №439/130/18, та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення ним повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 - відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, починаючи з кінця 2017 року відповідач жодного разу не відвідував свого сина за місцем його проживання, не вітав його з днем народження, жодного разу не цікавився навчанням сина в школі, його станом здоров`я, не відвідував батьківські збори, не був присутнім на позашкільних заходах з участю сина, хоча така можливість в нього була, оскільки син i відповідач проживають в одному населеному пункті.

Вважає помилковими висновки суду про те, що вона чинила відповідачу перешкоди у спілкуванні з сином, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаної обставини відповідач не надав.

Додає, що син декілька разів був присутній у залі суду, однак, жодного разу відповідач не підійшов і не привітався з ним.

Наголошує, що у своїх поясненнях син зазначав, що втратив будь-який зв`язок з рідним батьком і на даний час його виховує інша особа, яка є для нього другом, порадником і повністю замінила біологічного батька. Пояснення син надавав суду в присутності психолога без будь-якого примусу чи тиску зі сторони заінтересованих осіб.

Додає, що розгляд даної справи в суді першої інстанції тривав майже 10 місяців, однак, жодної дії зі сторони відповідача налагодити стосунки із сином не було, з часу ухвалення судового рішення він жодним чином не намагався зустрітися із сином чи зателефонувати йому.

Вважає, що суд безпідставно не врахував показання свідків, які підтвердили, що відповідач повністю ухилився від свого батьківського обов`язку щодо виховання дитини, а також висновок органу опіки і піклування Бродівської міської ради Львівської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Бродівської міської ради від 27.02.2025 року №88/02-02, про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітнього сина.

Щодо збільшення розміру аліментів, наголошує, що відповідач не надав жодних доказів про свій матеріальний стан та наявність у нього на утриманні інших осіб.

В судове засідання апеляційного суду 26.05.2026 року інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 02.06.2026 року о 12:50.

Заслухавши пояснення позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 150 Сімейного кодексу (далі - СК) України визначено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватись про здоров`я та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, при цьому, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Відповідно до статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Так, статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК).

Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначені статтею 166 СК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (п.п.15,16), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» в рішенні від 07.12.2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що навіть факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§57, §58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини (1989 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.07.2012 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис №5, його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2018 року у справі №439/1619/17 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що був зареєстрований 22.09.2007 року у Станіславчицькій сільській раді Бродівського району Львівської області, актовий запис №5.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.02.2020 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено шлюб, зареєстрований Бродівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №16. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2018 року у справі №439/130/18 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн., щомісячно, починаючи з 06.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення, 16.04.2018 року Бродівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист №439/130/18, за яким постановою головного державного виконавця Горохівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 07.05.2018 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , виданим Горохівським ВДВС у ЛРВО Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 відсутня.

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщені/ будинку/ осіб №08-10/11-1479 від 07.04.2024 року, малолітній ОСОБА_3 зареєстрований з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Бродівської міської ради Львівської області, який затверджений рішенням виконавчого комітету Бродівської міської ради від 27.02.2025 року №88/02-02, орган опіки і піклування - виконавчий комітет Бродівської міської ради Львівської області дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України, орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Подаючи висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина, орган опіки та піклування врахував, зокрема: характеристику класного керівника, видану Бродівським ОЗЗСО І-ІІІ ступенів №4 Бродівської міської ради Львівської області, відповідно до якої ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв`язок не виходив та на батьківських зборах не з`являвся; показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які повідомили що батько ОСОБА_2 протягом семи років не приїжджає до сина ОСОБА_3 , не цікавиться його життям і здоров`ям, не відвідує дитину у святкові дні і не допомагає дитині.

Водночас, належних і достатніх доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач не брав участі у вихованні дитини з кінця 2017 року, матеріали справи не містять.

Більше того, в матеріалах справи відсутні докази, які б негативно характеризували відповідача, як батька, з кінця 2017 року.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Позивачем не надано суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина і що його поведінку в кращу сторону змінити неможливо.

Судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

На переконання колегії суддів, у даній справі позбавлення батьківських прав відповідача не забезпечуватиме якнайкращих інтересів самої дитини, оскільки позивач не довела і не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини, шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків.

Отже, за встановлених і наведених вище обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, оскільки не підтверджено належними та достатніми доказами, що розлучення з батьком необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При цьому, колегією суддів ураховується, що судом першої інстанції заслуховувалася думка неповнолітнього ОСОБА_3 , який не висловлювався в категоричній формі, що не бажає спілкуватись із батьком, оскільки на запитання суду відповів, що хотів би, щоб тато приходив до нього і спілкувався з ним, але вже пізно.

Отже, в цій частині позовних вимог суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав.

В іншій частині, збільшуючи розмір присуджених позивачці з відповідача за рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 14 березня 2018 року аліментів, суд першої інстанції, врахувавши наведені вище норми СК України, дійшов правильного висновку про наявність визначених законом підстав для збільшення розміру аліментів і відповідач рішення суду не оскаржував.

Однак, визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд першої інстанції в повній мірі не врахував обставин справи, а саме те, що відповідач офіційно працевлаштований, працює в ТОВ «Агро Фонд» і розмір його заробітної плати становить від 20000 грн. до 25000 грн., про що він сам заявив у судовому засіданні, тому заявлена позивачкою до стягнення сума аліментів - 5000 грн. не перевищує 1/4 заробітку (доходу) відповідача.

Частиною п`ятою статті 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, сімейне законодавство визначає, що розмір частки доходу платника аліментів на утримання однієї дитини становить 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів.

Отже, вимога позивачки про стягнення з відповідача аліментів на дитину в розмірі 5000 грн. є законною та обгрунтованою, такий розмір аліментів відповідатиме критерію достатності аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини сторін, окрім того, забезпечить рівне утримання й по відношенню до іншої дитини відповідача, яку він має в іншому шлюбі, і сумарно не перевищуватиме 1/2 частини його доходу.

При цьому, колегія суддів також враховує, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження погіршення свого стану здоров`я.

Тому оскаржуване рішення суду необхідно змінити, збільшивши розмір стягуваних з відповідача на користь позивача аліментів до 5000 грн.

В іншій частині, підстав для зміни чи скасування рішення немає, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та наслідків розгляду справи апеляційним судом - в повному обсязі задоволення вимоги позивача про збільшення розміру аліментів, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 грн. 80 коп., від сплати якого позивачка звільнена відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3, 4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінити, збільшивши його до 5000 гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 02 червня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич