Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №449/1410/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/1410/24 Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В.

Провадження № 22-ц/811/310/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – Кінаша Дмитра Вадимовича на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Руда С.В. про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, –

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Руда С.В. про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позов мотивував тим, що після смерті його батька, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої увійшли житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,7084 га, кадастровий номер 4623387200:02:000:0222, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області.

23 листопада 2017 року він, будучи спадкоємцем першої черги після смерті батька, звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Рудої С.В. із заявою про прийняття спадщини, однак приватний нотаріус повідомила його про наявність заповіту, посвідченого 22 травня 2017 року секретарем виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області Черкас М.П., зареєстрованого в реєстрі за № 2, згідно з яким ОСОБА_6 заповів все своє майно ОСОБА_5 , якій в подальшому 14 серпня 2018 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Заповіт не підписано не заповідачем, а іншою особою ОСОБА_7 , однак у заповіті не конкретизовано хворобу, у зв`язку з наявністю якої заповіт не міг бути підписаний заповідачем.

Запис в заповіті про те, що ОСОБА_6 через поганий зір і хворобу не міг самостійно прочитати і підписати заповіт спростовується наявною в матеріалах справи медичною документацією.

Оскільки заповіт не був складений, прочитаний і підписаний заповідачем без достатніх на це підстав, укладення такого заповіту не відповідало волі ОСОБА_6 , що є підставою для визнання його недійним.

Крім того, видачею свідоцтва про право на спадщину порушено його права як спадкоємця за законом , що є підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

З наведених підстав просив:

-визнати недійним заповіт ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 22 травня 2017 року секретарем виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області Черкас Марією Петрівною, зареєстрований в реєстрі за № 2;

-визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 14 серпня 2018 року приватним нотаріусом Пермишлянського районного нотаріального округу Львівської області Рудою С.В., зареєстроване в реєстрі за № 623, яке видане ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 рокуоскаржила представник ОСОБА_1 – Кінаш Дмитро Вадимович.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в показаннях свідків наявні розбіжності щодо можливості заповідача самостійно прочитати заповіт, стану його зору, а також обставин підписання заповіту.

В амбулаторній картці стаціонарного хворого ОСОБА_6 відсутні відомості про те, що заповідач скаржився на проблеми із зором або із верхніми кінцівками, у зв`язку з чим виникають сумніви щодо того, що останній не мав можливості самостійно прочитати і підписати заповіт через поганий зір і хворобу.

Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, зазначивши, що наявність чи відсутність проблем зі здоров`ям може бути встановлена з інших доказів, однак такі судом не досліджувалися.

Питання наявності або відсутності у спадкодавця порушень зору, функцій опорно-рухового апарату не можуть бути встановлені належним чином без застосування спеціальних знань в галузі медицини, оскільки вирішення даних питань виходить за межі загальних знань суду та учасників процесу і не може ґрунтуватися виключно на взаємосуперечливих показаннях свідків.

Саме призначення судово-медичної експертизи із використанням витребуваної судом медичної документації в даному випадку є єдиним об`єктивним способом з`ясування обставин медичного характеру, однак така судом не призначена.

Просить рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_1 ат ОСОБА_8 .

Свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 17 листопада 1994 року, посвідченим виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради, підтверджується, що на підставі рішення виконаокму Стрілківської сільської ради народних депутатів від 08 лютого 1990 року № 5, ОСОБА_6 належить будинок АДРЕСА_1 в цілому з приналежними до нього будівлями та спорудами.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 134330437 від 14 серпня 2018 року ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4623387200:02:000:0222 площею 0.7084 га, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим повторно Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, підтверджується, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із заповітом, посвідченим 22 травня 2017 року секретарем виконкому Стрілківської сільської ради, зареєстрованим в реєстрі за № 2, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, а також все, що йому буде належати на час смерті і на що він матиме право, заповів своїй дочці ОСОБА_5 , 1967 року народження.

Зі змісту заповіту вбачається, що у зав`язку з тим, що ОСОБА_6 не може сам прочитати і підписати текст заповіту через поганий зір та хворобу, заповіт посвідчено в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які зачитали цей заповіт в голос та поставили свої підписи на ньому, а підписано за його дорученням ОСОБА_7 .

23 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Перемишлянського районного нотаріального округу Львівської області Рудій С.В. заяву про прийняття спадщини.

27 лютого 2018 року ОСОБА_11 подала приватному нотаріусу Перемишлянського районного нотаріального округу Львівської області Рудій С.В. заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині.

27 лютого 2018 року ОСОБА_12 подала приватному нотаріусу Перемишлянського районного нотаріального округу Львівської області Рудій С.В. заяву про прийняття спадщини.

14 серпня 2018 року приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Львівської області Рудою С.В. на підставі заповіту, посвідченого секретарем виконкому Стрілківської сільської ради 22 травня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2, видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 623, згідно з яким спадщина складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 134332063 від 14 серпня 2018 року підтверджується, що на підставі свідоцтва про право на спадщину № 623 від 14 серпня 2018 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 167.6 кв.м., що складається з семи житлових кімнат, ванни, чотирьох коридорів, трьох приміщень підвалу та балкону, складовими частинами якого є сарай Б, гараж В, літня кухня Г, сарай Д, господарські споруди 1-4 К.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стрілківського старостинського округу Бібрської об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Перемишлянського нотаріального округу Руда Світлана Василівна, про встановлення нікчемності заповіту та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 грудня 2022 року у справі № 449/333/22 у задоволенні позов ОСОБА_1 – відмовлено.

Додатковим рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 липня 2023 року відмовлено у визнанні свідоцтва про право на спадщину недійним.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 грудня 2022 року та додаткове рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Стрілківського старостинського округу Бібрської об`єднаної територіальної громади про встановлення нікчемності заповіту та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 грудня 2022 року та додаткове рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 залишено без змін.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в даній справі про визнання оспорюваного заповіту недійсним, позивач покликається на відсутність волевиявлення заповідача на складання заповіту на користь ОСОБА_5 , оскільки заповідач оспорюваний заповіт особисто не підписував за відсутності у нього захворювання, яке б свідчило про неможливість самостійно прочитати та підписати заповіт.

На підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 надав в тому числі і лист КП «Перемишлянська центральна районна лікарня» Перемишлянської міської ради від 29 липня 2024 року №519 та скан копії записів амбулаторної карти.

Згідно з листом КП «Перемишлянська центральна районна лікарня» Перемишлянської міської ради від 29 липня 2024 року №519 у відповідь на адвокатський запит в амбулаторній карті хворого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , записів лікаря-невролога та лікаря-офтальмолога за 2016-2017 року немає, 2016-2017 роки проводився огляд хворого лікарем-терапевтом.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 208 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, що вчиняється заповідачем у письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідечм. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеним и у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю (ч. 3 ст. 1253 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 1253 ЦК України свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 1253 ЦК України свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Частиною 1 ст. 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту оспорюваного заповіту вбачається, що у зв`язку з хворобою заповідача та неможливістю останнього самостійно прочитати та підписати заповіт за проханням ОСОБА_6 та у його присутності текст заповіту зачитано вголос свідками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та підписано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на особисте прохання ОСОБА_6 .

Підпис ОСОБА_7 на тексті заповіту засвідчений секретарем виконкому Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області Черкас М.П., із зазначенням причин, з яких текст заповіту не міг бути підписаний заповідачем ОСОБА_6 – через поганий зір та хворобу.

Крім того, заповіт був посвідчений при двох свідках – ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , особу і дієздатність яких перевірено секретарем виконкому Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області Черкас М.П.

Допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 , та ОСОБА_7 підтвердили факт підписання ними заповіту та пояснили, що ОСОБА_6 , не міг самостійно підписати заповіт у зв`язку з тим, що в нього тряслися руки і він не бачив рядка.

Крім того, свідки підтвердили волевиявлення заповідача заповісти все належне йому майно його дочці – ОСОБА_5 .

При цьому, підписання оспорюваного заповіту іншою особою на прохання заповідача не свідчить про відсутність у заповідача волевиявлення на те, щоб заповісти належне їй майно ОСОБА_5 .

Отже, підписання заповіту іншою особою на прохання заповідача відбулося з дотриманням вимог закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном.

Тлумачення частини 2 статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення – це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК.

При складанні та посвідченні заповіту основним є переконатися у дійсній волі особи, яка складає заповіт, і надати можливість її виразити, а особам, до спадкування якими прагнув заповідач, - отримати це майно у спадщину.

За відсутності безумовного встановлення порушення вимог законодавства при посвідченні заповіту, скасовується вільне волевиявлення заповідача позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном, а у разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №369/1913/17.

Давши оцінку оспорюваному заповіту, обставинам, за яких заповіт був посвідчений, встановивши відсутність порушень при складанні та посвідченні заповіту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заповіт був посвідчений з дотриманням загальних правил, що визначені ст. ст. 1247, 1248, 1251, 1253, 1255 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заповіт від 22 травня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №2, посвідчений секретарем виконкому Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області Черкас М.П., складено з дотриманням вимог законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в медичній картці амбулаторного хворого ОСОБА_1 записів, які б свідчили про наявність у нього захворювань, пов`язаних з погіршенням зору, не свідчать про недійсність заповіту, оскільки підстави для посвідчення заповіту при свідках, якщо заповідач не може сам прочитати заповіт, можуть доводитися в суді не лише медичними документами про стан здоров`я заповідача, а й іншими доказами, що узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 березня 2026 року у справі №462/863/23.

Покликання апелянта на те, що призначення судово-медичної експертизи із використанням витребуваної судом медичної документації в даному випадку є єдиним об`єктивним способом з`ясування питання щодо наявності або відсутності у спадкодавця порушень зору та функцій опорно-рухового апарату, не знаходять свого підтвердження, оскільки висновок експерта є лише одним із засобів доказування і не має наперед встановленої сили чи переваги над іншими доказами.

Крім того, вважаючи необґрунтованою відмову суду першої інстанції у призначенні судово-медичної експертизи, позивач в суді апеляційної інстанції не звертався з клопотанням про призначення такої.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.