Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №336/2930/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 17.06.2026 Справа № 336/2930/26

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №336/2930/26 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О. І.

Провадження № 22-ц/807/1496/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністраціїна ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2025 року про повернення позовної заяви у справі за позовом виконувача обов`язки керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Комунальний заклад «Запорізький фаховий коледж мистецтв і культури ім. П.І. Майбороди» Запорізької обласної ради, про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року виконувач обов`язків керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Комунальний заклад «Запорізький фаховий коледж мистецтв і культури ім. П.І. Майбороди» Запорізької обласної ради, про стягнення матеріальної шкоди.

В обгрунтування позову зазначає, що постановою Запорізького апеляційного суду від 26.02.2025 у справі № 335/3617/23, частково задоволено позов ОСОБА_2 до Комунального закладу «Запорізький фаховиймузичний коледж імені П.І. Майбороди» Запорізької обласної ради. Визнано незаконним та скасовано наказ № 11-о/с від 27.03.2023 «Про ОСОБА_3 », поновлено ОСОБА_2 на посаді викладача та стягнуто зКЗ «Запорізький фаховий музичний коледж імені П.І. Майбороди» ЗОР на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 143430,45 грн та компенсацію моральної шкоди. Одночасно, судом констатовано, що видання наказу про припинення трудового договору було неправомірним і таким, що порушує трудові права працівника.

Після набрання рішенням законної сили КЗ «Запорізький фаховий музичний коледж імені П.І. Майбороди» ЗОР 28.03.2025 здійснено виплату на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 143 430,45 грн.

Відповідно до інформації Запорізької обласної військової адміністрації від 23.03.2026 № 04348/08-46 та Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 17.03.2026 № 07.2-08.2/1747 виплата коштів на виконання рішення суду у справі № 335/3617/23 виконано у сумі 143 430,45 грн за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету (обласний бюджет Запорізької області).

Як наслідок, виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу коледжу та територіальній громаді сіл, селищ, міст Запорізької області завдано шкоду, покриття якої повинно здійснюватися особою, винною у незаконному звільненні працівника (ст.ст. 134, 237 КЗпП України).

З постанови Запорізького апеляційного суду від 26.02.2025 у справі№ 335/3617/23 та наказу від 27.03.2023 № 11-о/с «Про звільнення ОСОБА_4 » вбачається, що незаконне звільнення ОСОБА_2 здійснено директором коледжу ОСОБА_1 ..

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 допущено порушення вимог законодавства, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку у необхідності стягнення з останнього грошових коштів. Відшкодування збитків у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_2 відповідачем в добровільному порядку не здійснювалось.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної ради матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 143 430,45 грн. Здійснити стягнення судових витрат.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України. Одночасно позивачу було також роз`яснено, що у разі неусунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде повернута заявнику.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2026 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме не усуненням її недоліків, які перешкоджають відкриттю провадження у даній справі. Позивачу роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Не погоджуючись з таким судовим рішення, Вознесенівська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просила скасувати ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2026 рокуі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду від 01 травня 2026 року у цій справі є помилковою як така, що порушує норми ЦПК України, оскільки позивач усунув недоліки вказані в ухвалі суду від 07 квітня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, надавши до суду пояснення щодо підстав заявлених позовних вимог з посиланням на норми чинного законодавства, уточнено склад учасників із визначенням їх правового статусу, правильно визначено суб`єктний склад учасників та їх правовий статус. Суд надаючи оцінку наявним доказам, на відсутність або наявність певних доказів вийшов за межі відповідної стадії, здійснив часткову оцінку доказів відповідно до ст. 229 ЦПК України, яка проводиться судом під час розгляду справи та зробив передчасні невірні висновки.Надання відповідних доказів є питанням розгляду справи по суті, а не формальною підставою для повернення позову. Суд фактично позбавив позивача який діє в інтересах держави можливості розгляду справи по суті та захисту порушеного позивачів права та інтересу, помилково вважаючи надані докази недостатніми для відкриття провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 08 червня 2026 року та апеляційну скаргу ОСОБА_5 направлена на адресу: АДРЕСА_1 (а.с.224), Комунальному закладу «Запорізький фаховий коледж мистецтв і культури ім. П.І. Майбороди» Запорізької обласної ради доставлено до його електронного кабінету, зареєстрованого в підсистемі «Електронний суд» 11.06.2026 (о4:34:37) (а.с.227).

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 353 ЦПК України передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки, які зазначені в ухвалі суду від 07 квітня 2026 року, уточнену позовну заяву, яка відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України не надано, та не зазначено правові підстави звернення до суду та підстави заявлення позовних вимог з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, не уточнено склад учасників та не визначено їх належний правовий статус, тому відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачеві.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2026 року виконувач обов`язків керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Комунальний заклад «Запорізький фаховий коледж мистецтв і культури ім. П.І. Майбороди» Запорізької обласної ради, про стягнення матеріальної шкоди (а.с.2-25).

До позовної заяви додано: копію постанови Запорізького апеляційного суду від 26.02.2025 у справі №335/3617/23; копію листа окружної прокуратури від 0903.2026 №52-103-1921 вих.26; копію листа окружної прокуратури від 09.03.2026 №52-103-1933 вих.26; копію листа ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 17.03.2026 №07.2-08.2-061747; копію листа Запорізької обласної військової адміністрації від 19.03.2026 04364 08-54; копію листа окружної прокуратури від 13.03.2026 №52-103-2117 вих.26; копію листі окружної прокуратури від 18.03.2026 №52-103-2237 Вих.26; копію листа КЗ Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І. Майбороди ЗОР від 19.03.2026 №01-26 116; копію листа окружної прокуратури від 19.03.2026 №52-103-2326 Вих.№26; копію листа окружної прокуратури від 20.03.2026 №52-103-2389 Вих.26; копію листа Департаменту культури туризму національностей та релігій від 20.03.2026 за №02..1-12 0407; копію листа КЗ Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І. Майбороди ЗОР від 23.03.2026 №01-26 120; копію листа Запорізької обласної військової адміністрації від 23.03.2026 №04861 08-54; копію листа Запорізької обласної військової адміністрації від 23.03.2026 № 04348 08-46; копію статуту КЗ Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І. Майбороди ЗОР в редакції від 10.09.2025; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Запорізької обласної ради від 19.03.2026; Інформацію з веб-сайту щодо Запорізької обласної військової адміністрації; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб по Департаменту культури, туризму, національностей та релігій ЗОДА від 23.03.2026; повідомлення про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову; копію листа Департаменту адміністративних послуг від 25.03.2026 наказ 06.4-02 02 870; копію листа окружної прокуратури від 26.03.2026 №52-103-2587 вих.26; копію листа Відділу Держ.РАЦС у Запорізькій області Управління Держ.реєстрації Дніпровського МУ МЮ України від 26.03.2026 №804 06.10-01-31; документ на підтвердження повноважень особи, яка підписала заяву; платіжну інструкцію про сплату судового збору; докази надіслання позовної заяви сторонам у справі; квитанцію про надсилання стороні Запорізька обласна державна адміністрація; квитанцію про надсилання стороні Запорізька обласна рада, КЗ Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І. Майбороди ЗОР, департаменту культури, туризму та ін. (а.с.26-137).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року позовну заяву Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації залишено без руху для усунення недоліків (а.с.139-141).

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: позивачем не зазначено правові підстави звернення до суду та підстави заявлених позовних вимог з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, уточнити склад учасників та визначити належний правовий статус учасників.

Позивачу надано строк п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали, також, роз`яснено, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк будуть застосовані наслідки, передбачені ч.3 ст. 185 ЦПК України (а.с.139-141).

Запорізької обласної прокуратури в особі Мехальчук В.П. зареєстровано в підсистемі «Електронний суд».

В матеріалах справи наявна довідка відповідальної особи працівника суду про доставку електронного документу, відповідно до якої електронну копію ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року було доставлено до електронного кабінету Запорізької обласної прокуратури в особі Мехальчук В.П. зареєстрованого в підсистемі «Електронний суд» - 12.04.2026 року 9:04:36 (а.с.142).

Враховуючи, що ухвала суду від 07 квітня 2026 року доставлена до електронного кабінету у вихідний день, неділю (12.04.2026) з урахуванням ч.3 ст.124 ЦПК України, вважається врученим 13 квітня 2026 року (перший робочий день, понеділок), а тому останній п`ятий день на усунення недоліків позовної заяви для позивача спливає 20 квітня 2026 року (перший робочий день, понеділок).

На виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року, 16 квітня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява (письмові пояснення) виконувача обов`язків керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Мехальчук В.П. про усунення недоліків позовної заяви, сформована в підсистемі «Електронний суд» 15 квітня 2026 року(а.с.143-148).

До заяви з письмовими поясненнями стороною позивача додано зокрема уточнену позовну заяву (а.с.155-168).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2026 року з урахуванням наданої стороною позивача заяви з письмовими поясненнями та уточненої позовної заяви, позовну заяву прокуратури визнано неподаною та повернуто позивачеві посилаючись на ч.3 ст.185 ЦПК України, у зв`язку з тим, що останнім не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Шевченківського районного суду м Запоріжжя від 07 квітня 2026 року в установлений судом строк,тому суд першої інстанції позбавлений можливості відкрити провадження за їхньою позовною заявою(а.с.173-175).

Згідно з положеннями статей 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).

Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "МірагальЕсколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Як свідчить позиція Верховного Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення без руху позовної заяви, 16 квітня 2026 року, сформовану в підсистемі «Електронний суд» 15 квітня 2026 року, стороною позивача надано заяву з письмовими поясненнями та уточнену позовну заяву.

В письмових поясненнях та уточненій позовній заяві позивачем на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року зазначено наявність правових підстав для звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , з метою стягнення з нього коштів до бюджету в порядку регресу, підстав заявлення позовних вимог з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, зазначення учасників справи з обґрунтуванням та визначенням їх правового статусу. Відтак, подана позовна заява та уточнена позовна заява прокурора відповідає вимогам встановленим до його форми та змісту передбачених ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду слід зазначити, що у позовній заяві Вознесенівської окружної прокуратури дотримано встановлену вимогу щодо визначення та обґрунтування підстав для звернення до суду в інтересах держави.

Про зазначення у позовній заяві правових підстав звернення до суду та підстав заявлених позовних вимог з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, обґрунтування складу учасників справи прокурором повідомлено суд першої інстанції у письмових поясненнях поданих від 15.04.2026 № 52-103-3435Вих-26, яким судом не надано жодної оцінки.

Тобто, зі змісту заяви з письмовими поясненнями та уточненої позовної заяви вбачається, що стороною позивача зазначено обставини й доводи, якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги, а також додано докази якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику (п.7).

Вказані висновки також узгоджуються з правовими висновками, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі №990/114/23, згідно яких суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях судового процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів. Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим. Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги є виправданими.

Враховуючи, що передача справи для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору по суті, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах Запорізької обласної ради, Запорізької обласної військової адміністрації, Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2025 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 17 червня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кухар С.В. Онищенко Е.А.