Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №130/974/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/974/26

Провадження № 33/801/598/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

встановив:

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, з оплатним вилученням транспортного засобу марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (в новій редакції), в якій просить змінити постанову суду першої інстанції та визнати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосувати стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнути з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн на користь держави.

У скарзі зазначає, що він дійсно був позбавлений права керування транспортними засобами, однак свідомо за кермо не сідав, транспортним засобом не керував. Однак, 25 березня 2026 року до нього звернувся знайомий, діючий військовослужбовець Збройних Сил України, який поспішав на потяг, тому попросив підвести його до залізничного вокзалу, у чому він не зміг відмовити. Саме в цей час він і був зупинений працівниками поліції, свою вину визнав відразу. У даному випадку накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами є цілком достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу є занадто суворим. Крім того, задля не повторення аналогічної ситуації, даний автомобіль було продано на початку травня 2026 року, ще до прийняття оскаржуваної постанови. Судом при розгляді справи було повністю проігноровано його права.

У судове засідання, призначене на 16 червня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися.

16 червня 2026 року від адвоката Смірнова С.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату. Зазначив, що в призначений час судового засідання він не може прибути до суду у зв`язку із зайнятістю в іншій справі, призначення дати та часу в якій було узгоджено з ним раніше, а саме 15 травня 2026 року. У нього, як захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , у справі №145/64/26 на вказану дату о 14:00 призначено судове засідання в Тиврівському районному суді Вінницької області. Тому зважаючи на територіальну віддаленість між судами він буде позбавлений можливості з`явитися в судове засідання, аналогічно і скористатися можливістю прийняти участь в режимі відеоконференції у нього не буде. Неявка до Тиврівського районного суду Вінницької області на вищезгадане судове засідання після узгодження головуючим у справі з ним дати призначеного судового засідання буде виглядати як неповага до суду. Відтак, у зв`язку з поважною причиною неявки до суду існує потреба відкладення розгляду справи.

За змістом ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи строки, визначені ст. 294 КУпАП для апеляційного перегляду та те, що захисником не мотивовано необхідність його безпосередньої явки до апеляційного суду, зважаючи на викладення його позиції в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за можливе розгляд справи провести у відсутність ОСОБА_1 та його захисника.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №623699, складеного інспектором Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Шевчуком Р.С., 25 березня 2026 року об 11 год. 20 хв. в м. Жмеринка по вул. Михайла Коцюбинського, 25, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування від 02 серпня 2025 року. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.1).

25 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6720298, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, зокрема за те, що він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування Новоушицьким районним судом Хмельницької області 22 липня 2025 року терміном на 1 рік (а.с.5).

З довідки заступника начальника ВП – начальника ВВГ Жмеринського РВП підполковника поліції Нагорного В. №71079-2026 від 25 березня 2026 року слідує, що згідно бази даних ІКС ІПНП станом на 25 березня 2025 року ОСОБА_1 протягом останніх 12 місяців вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, а саме 25 лютого 2026 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування), із застосуванням до останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 гривень (а.с.2).

У підпункті а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті:

- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (друга частина);

- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (третя частина);

- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (четверта частина).

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, дійшов висновку, що його вина доводиться протоколом та доданими до нього матеріалами.

Зі змісту апеляційної скарги (у новій редакції) слідує, що ОСОБА_1 не заперечує висновки суду першої інстанції щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУПАП, а саме керування повторно протягом року транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, а лише не в повній мірі погоджується із видом застосованого до нього стягнення.

У частині сьомій статті 294 КУпАП зазначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Так, санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Тобто штраф та позбавлення права керування транспортними засобами є основним адміністративним стягненням, тоді як оплатне вилучення транспортного засобу - додатковим.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків передбаченими цією статтею.

Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом та з оплатним вилученням транспортного засобу суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника.

Разом з тим, судом першої інстанції не розкрито, що ним вкладено в поняття «характер правопорушення» та які саме відомості щодо особи порушника ним були враховані.

Вказане і не могло бути враховано судом, зважаючи на те, що розгляд справи відбувався у відсутність ОСОБА_1 ..

Судом першої інстанцій призначалося лише одне судове засідання – на 12 травня 2026 року, про яке ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber» в електронній формі згідно Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України 23 січня 2023 року №28.

Разом з тим, вказаний Порядок розроблено відповідно до положень КПК України, ЦПК України, ГПК України, КАС України. КУпАП серед вказаних актів відсутній.

Заявки на отримання електронних повісток від імені ОСОБА_1 у матеріалах справи не має.

Судова повістка у порядку ст. 277-2 КУпАП ОСОБА_1 не направлялася.

Зважаючи на це, суд першої інстанції мав відкласти судове засідання та повторно викликати ОСОБА_1 , зважаючи на санкцію ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відтак, суд першої інстанції і не міг у повній мірі врахувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд виходить з того, що оплатне вилучення транспортного засобу полягає у примусовому вилученні майна за рішенням суду, тобто тягне за собою позбавлення права власності.

У пункті 24 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статях 247 і 280 КУпАП.

Суд першої інстанції міг би застосувати додаткове стягнення у разі ухилення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від явки до суду та у разі належного обґрунтування застосування такого виду стягнення.

Натомість оскаржувана постанова в частині обрання виду стягнення належним чином не мотивована. Суд зобов`язаний не просто послатися на санкцію статті, але й чітко мотивувати необхідність та доцільність застосування виду стягнення, якщо санкція статті містить і основне, і додаткове стягнення.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову.

Враховуючи відсутність у постанові суду першої інстанцій мотивації щодо доцільності застосування судом додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, зважаючи не нез`ясування позиції ОСОБА_1 щодо вчиненого ним адміністративного правопорушення через спрощений підхід до розгляду справи та беручи до уваги факт визнання ОСОБА_1 вини у вчиненому адміністративному правопорушенні, апеляційний суд вважає за необхідне змінити вид застосованого до ОСОБА_1 заходу адміністративного стягнення, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу. У решті постанову суду слід залишити без змін.

Оскільки ОСОБА_1 просив змінити постанову суду першої інстанції, а апеляційний суд за результатами апеляційного перегляду дійшов висновку про скасування постанови суду в частині, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 23, 33, 245, 280, 283, 284, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 травня 2026 року скасувати в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 .

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало