Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №127/22331/23 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 15 червня 2026 р.

Справа: №127/22331/23

Суддя: Копаничук С. Г.

Справа № 127/22331/23

Провадження № 22-ц/801/1193/2026

Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокуСправа № 127/22331/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Правильний Вибір»,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Правильний Вибір» на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.09.2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Правильний вибір» про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору про пайову участь за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Левченка Артема Олександровича про ухвалення додаткового рішення, -

Встановив :

Рішенням Вінницького міського суду від 04.08.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору про пайову участь в кооперативі № 2/4/4 від 16.05.2017 року та договору про пайову участь в кооперативі № 2/4/5 від 01.06.2018 року, укладені між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Правильний вибір», вчинений у формі повідомлення № 1/14-23 від 14.06.2023 року.

Визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору про пайову участь в кооперативі № 2/4/4 від 16.05.2017 року та договору про пайову участь в кооперативі № 2/4/5 від 01.06.2018 року, укладені між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Правильний вибір», вчинений у формі повідомлення № 6/16-23 від 16.08.2023 року.

Визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору про пайову участь в кооперативі № 2/4/3 від 13.12.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Правильний вибір», вчинений у формі повідомлення № 3/14-23 від 14.06.2023 року.

В решті позову – відмовлено. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Правильний вибір» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 147,20 грн.

18.02.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко А.О. звернувся до Вінницького міського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в цій цивільній справі про стягнення судових витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи – 19 800 грн. Вказав, що оскільки позов задоволено частково і судом не вирішено питання розподілу судових витрат , це питання підлягає вирішенню шляхом постановлення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.09.2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Левченко А.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Правильний вибір» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи в загальній сумі 26 533, 33 грн. В решті вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Правильний Вибір» просить зазначене додаткове рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Вказав, що судом не було належним чином досліджено питання співмірності заявлених витрат на правничу допомогу зі складністю справи, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та витраченим часом. Суд не врахував,що значна частина заявлених витрат не була необхідною для розгляду справи або не перебуває у прямому причинному зв`язку з результатом її розгляду;позивач не подав докази понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів та не навів поважних причин їх несвоєчасного подання ;акт виконаних робіт був поданий вже після ухвалення рішення суду і містить лише загальний перелік послуг, без деталізації обсягу виконаних робіт, що не дає можливості перевірити обґрунтованість заявлених витрат. Також розмір витрат на правничу допомогу - 20 000 грн є неспівмірним зі складністю цієї справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає додаткове рішення законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та додаткове рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2025 № 127/22331/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору про пайову участь в кооперативі № 2/4/4 від 16.05.2017 року та договору про пайову участь в кооперативі № 2/4/5 від 01.06.2018 року, укладені між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Правильний вибір», вчинений у формі повідомлення № 1/14-23 від 14.06.2023 року.

Договір між адвокатом Левченком А.О. та ОСОБА_1 був укладений 20.07.2023 року з метою надання правничої допомоги: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, підготовки та подачі до суду в інтересах клієнта позовної заяви про визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору недійсним, зобов`язання вчинити дії, підготовка та подача інших процесуальних документів; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (п.2.1-2.1.3).

Клієнт зобов`язався (п.4.1) сплатити гонорар в розмірі та у строк, погоджені між сторонами цим договором. Гонорар становить 20 000 грн., що погоджено сторонами в п. 6.1 договору. Сума гонорару сплачується клієнтом на рахунок АБ (п.6.2), реквізити в п.8.1.

Договір набирає чинності в момент його підписання та діє до 31.12.2025 року (п.7.1).

Сторонами погоджено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 04.08.2025 року згідно договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Левченком А.О. та ОСОБА_1 20.07.2023 року.

Адвокатом виконано такі роботи: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань – 1 500 грн., підготовка та подача до суду в інтересах клієнта позовної заяви про визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору недійсним, зобов`язання вчинити дії – 5 500 грн., підготовка та подача інших процесуальних документів (заява про забезпечення позову, заява про зміну предмету позову, клопотання про призначення експертизи – 3 000 грн.), участь в судових засіданнях у справі № 127/22331/23 – 10 000 грн.

Загальна вартість послуг, що надані адвокатом, яку клієнт сплатив адвокатському бюро, складає 20 000 грн. (п.2). Клієнтом зауважено, що він не має жодних претензій до якості наданих адвокатом Левченком А.О. послуг, що підтверджено платіжною інструкцією від 05.08.2025 року.

Оплата ОСОБА_1 19 800 грн. судової експертизи у справі № 127/22331/23 підтверджена квитанцією від 23.01.2025 року (а.с. 129 т. 2).

Загальна сума судових витрат позивача – 39 800 грн.

Задовольняючи заяву про стягнення судових витрат частково, суд виходив із того, що позивачем підтверджено фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн та витрат на проведення експертизи в сумі 19 800 грн належними доказами. Водночас, врахувавши критерії співмірності та розумності судових витрат, складність і тривалість розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги були задоволені лише частково (дві немайнові вимоги задоволено, у задоволенні однієї відмовлено), суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача лише пропорційної частини понесених витрат та стягнув на користь позивача 26 533,33 грн, що становить 2/3 від загальної суми заявлених судових витрат.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст.89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Правильний вибір» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 26 533, 33 грн.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З вимог ст. 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення судових витрат стороною заявника подано до суду: договір про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Левченком А.О. та ОСОБА_1 від 20.07.2023 року; акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 04.08.2025 року згідно договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Левченком А.О. та ОСОБА_1 20.07.2023 року; квитанцію від 23.01.2025 року про оплату ОСОБА_1 19 800 грн. за судову експертизу у справі № 127/22331/23.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не подав докази понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів та не навів поважних причин їх несвоєчасного подання, а також те, що акт виконаних робіт був поданий вже після ухвалення рішення суду не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, із заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача звернувся 06.08.2025 року, тобто в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду від 04.08.2025 року, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Крім того, вимогу про відшкодування судових витрат та намір подати докази їх понесення було заявлено ще до закінчення судових дебатів. Так, при поданні позовної заяви ОСОБА_1 зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, до складу яких входили витрати на професійну правничу допомогу та проведення будівельно-технічної експертизи. Отже, позивачем було дотримано вимоги статті 141 ЦПК України щодо порядку заявлення та підтвердження судових витрат.

Доводи щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу зі складністю справи, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та витраченим часом також не заслуговують на увагу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на належній оцінці доказів та правильному застосуванні норм процесуального права. Суд обґрунтовано встановив факт понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн та витрат на проведення експертизи в розмірі 19 800 грн, що загалом становить 39 800 грн. Врахувавши часткове задоволення позовних вимог, а саме задоволення двох із трьох заявлених вимог немайнового характеру, а також критерії розумності, співмірності та пропорційності судових витрат, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 26 533,33 грн, що становить 2/3 від загальної суми понесених позивачем витрат. Підстав для незгоди з таким розподілом судових витрат колегія суддів не вбачає.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи скарги щодо вказаних підстав апелянта непереконливими та такими ,що підлягають відхиленню ,а висновки суду першої інстанції про стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Правильний вибір» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи в загальній сумі 26 533, 33 грн, правильними та обгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Правильний Вибір» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.09.2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

В.П. Рибчинський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua