Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №686/8661/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8661/26

Провадження № 3/686/2342/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.26

04 червня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Поліцейським УПП в Хмельницькій області Мельником А.В. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №613875 від 13.03.2026 р.

За цим протоколом ОСОБА_1 фактично ставиться у вину те, що він о 10 год. 11 хв. 13 березня 2026 року по вул.Гетьмана Мазепи, 27, у м.Хмельницькому, в порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом марки та моделі «Mercedes-Benz G63 AMG», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи своєчасно сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, натомість письмово клопотав про розгляд справи без його участі.

Частиною 2 статті 268 цього ж Кодексу передбачений виключний перелік статей, при розгляді справ за якими, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за цією статтею, у судовому засіданні не є обов`язковою. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, розгляд справи, у відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП, здійснюється за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , яким подано письмові пояснення щодо обставин інкримінованого йому правопорушення та захист інтересів якого в судовому засіданні здійснює захисник Заболотний А.М.

У судовому засіданні захисник, з підстав наведених у письмовому клопотанні, просив, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, закрити провадження в справі, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Обґрунтовуючи своє клопотання, вказав захисник Заболотний А.М. про неналежність, недопустимість та недостовірність наявних у матеріалах справи доказів, відповідно й про недоведеність факту вчинення вищеозначеного правопорушення ОСОБА_1 , який будь-яких ознак наркотичного сп`яніння не мав та якому безпідставно було запропоновано працівниками поліції проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння. Окрім того, зазначив захисник і про недійсність отриманих за наслідками проведення у медичному закладі огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 результатів (висновку лікаря), оскільки направлення для проведення вказаного огляду та сам огляд було проведено без дотримання вимог ст.266 КУпАП, п.3 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 р. (далі – Порядок) та п.п.2, 4, 6, 7 розд. I, п.6 розд. II, п.п. 7-9, 22 розд. III «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі – Інструкція), до того ж у медичному закладі лабораторне дослідження біологічного середовища ОСОБА_1 на визначення наркотичного засобу, яке згідно з вимогами Порядку та Інструкції є обов`язковим, не проводилось.

Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2).

На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, серед яких у протоколі обов`язково зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи. В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, суть якого має бути доведена до відома особи, яка притягається до відповідальності.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

У розумінні ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення, суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні умисні дії, що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення. Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп`яніння.

Згідно з п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.266 КУпАП, Порядку та Інструкції, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Зокрема, у п.п. 2, 4 розділу І Інструкції визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. При цьому, у п.3 Розділу І цієї ж Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння, окрім запаху алкоголю з порожнини рота, є також: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

У п.12 розд. ІІ Інструкції також йдеться про те, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Про те, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, зазначено й у п.2 Порядку, що визначає саму процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п.3 Порядку).

Згідно з ч.4 ст.266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

У п.2 розд.ІІІ Інструкції визначено, що огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (п.3 розд.ІІІ Інструкції).

Відповідно до п.10 Порядку, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

Згідно з п.п.6-8 розд.ІІІ Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Відповідно до п.п.14, 15 Інструкції, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, на підставі якого видається висновок щодо результатів медичного огляду.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними (ч.5 ст.266 КУпАП, п.21 розділу ІІІ Інструкції).

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №613875 від 13.03.2026 р., у ньому викладене обвинувачення ОСОБА_1 у тому, що він керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівником поліції, окрім вказаного протоколу, надано: направлення на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 13.03.2026 р., висновок лікаря КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради ОСОБА_2 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 13.03.2026 р.; довідку інспектора відділу адміністративної практики УПП в Хмельницькій області ДПП, щодо зареєстрованих адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, допущених ОСОБА_1 , якому видавалось посвідчення водія; розписку ОСОБА_1 від 13.03.2026 р., яка свідчить про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6823116 від 13.03.2026 р., щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП; відеозаписи з відео реєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції.

Натомість, достовірні докази, які б підтверджували викладені у вказаному протоколі обставини та факт вчинення ОСОБА_1 , у зазначенні в цьому протоколі час і місці, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у матеріалах справі відсутні.

Так, на досліджених у судовому засіданні відеозаписах, з-поміж іншого, зафіксовано факти: керування о 10 год. 11 хв. 13.03.2026 р. ОСОБА_1 транспортним засобом марки та моделі «Mercedes-Benz G63 AMG», номерний знак НОМЕР_1 ; перевірки документів працівником поліції та встановлення особи ОСОБА_1 , його заперечення щодо вживання наркотичних речовин та згоди останнього пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі; процедура проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 , незгода останнього з результатами проведеного огляду. При цьому на відео видно, що законних підстав для направлення ОСОБА_1 , з метою проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння до медичного закладу, в інспектора поліції не було. Зокрема, на відео ОСОБА_1 виглядає тверезим, поведінка останнього відповідає обстановці, він спокійно та адекватно спілкується з працівником поліції та пізніше із лікарем, обличчя його не є червоним, його очі поліцейський фактично не оглядав, реакцію зіниць на світло не перевіряв, звужені зіниці, які не реагують на світло на відео теж не зафіксовано, при цьому, на означених відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 , як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі на запитання лікаря, категорично заперечує факт вживання ним наркотичних речовин, при цьому вказує про те, що напередодні вживав знеболюючий препарат. Крім того, суд звертає увагу і на те, що до моменту ознайомлення лікаря з результатами проведених тестувань та оголошення цих результатів ОСОБА_1 , працівник поліції самовільно бере до рук одну з касет тесту, перевертає та крутить її у руках, про недопустимість таких дій цьому поліцейському робить зауваження лікар та, через деякий час, сама оглядає вказану тест-касету, яка й показала попередній позитивний результат проведеного тестування. Після перегляду вищевказаних відеозаписів, суд визнає недостовірним доказом наявне у матеріалах справи направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.03.2026 р., оскільки зафіксовані у вказаному направленні, начебто наявні у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя), не відповідають дійсності, а також суперечать тим даним, які зафіксовані на відео та які, у подальшому, при проведенні огляду, були зазначені лікарем ОСОБА_2 у акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №314 від 13.03.2026 р., у якому, з-поміж іншого йдеться про те, що в ОСОБА_1 адекватна поведінка, він орієнтований всебічно вірно, його рухова сфера та мовна здатність не порушені, тремтіння повік, язика та пальців рук у нього відсутнє, він має звичайну міміку, чисті покриви шкіри, незмінені дихання та зіниці, реакція на світло яких є жива.

Також, судом встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проводився в медичному закладі швидким тестом на 12 видів наркотичних речовин та 3 види наркотичних речовин для якісного виявлення кількох наркотичних речовин і їх метаболітів у сечі людини. Після отримання позитивного результату тесту, лабораторне дослідження, на підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини в сечі, в закладі не проводилось із-за відсутності відповідної сертифікованої апаратури, що підтверджується повідомленням КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради №1901 від 06.04.2026 р. та даними вищеозначеного акту медичного огляду №314 від 13.03.2026 р., на підставі якого й було в подальшому складено висновок лікаря про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння.

Разом з тим, відповідно до надісланих супровідним листом №2289 від 24.04.2026 р. копій Інструкцій до вищеозначених швидких тестів на 12 і 3 види наркотичних речовин (якими проводився огляд ОСОБА_1 та які не призначені для визначення кількісних значень концентрації наркотичних речовин або рівня інтоксикації, тобто не є лабораторними дослідженнями, а лише представляють собою скрінінгове дослідження), ці тести забезпечують лише попередній результат, а для отримання підтвердження результату потрібно використовувати більш специфічний хімічний метод. Оптимальним методом для підтвердження результатів є газова хроматографія/мас-спектроскопія (GC/МS). Також, в інструкціях про застосування вказаних тестів йдеться про те, що при отриманні попереднього позитивного результату тесту необхідно застосовувати клінічний розгляд та професійну оцінку. Окрім того, при проведенні дослідження із застосуванням вказаних швидких тестів існує ймовірність технічної та процедурної помилки, а також потрапляння інших речовин у зразок сечі, що може призвести до отримання хибних результатів тестування. За допомогою цих швидких тестів не можливо відрізнити наркотичні речовини від деяких лікарських засобів. Позитивний результат тестування може бути отриманий при вживанні певних продуктів харчування або харчових добавок.

Наведене вище свідчить про те, що при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння лікарем закладу охорони здоров`я не було дотримано передбаченої законом процедури, адже лабораторне дослідження біологічного середовища на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, яке згідно з вимогами Порядку та Інструкції є обов`язковим, не проводилось.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, після перегляду вищеозначених відеозаписів та дослідження вищеописаних документів, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та визнає недостовірним і недопустимим доказом у справі висновок лікаря КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради від 13.03.2026 р. щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, оскільки дані цього висновку, за обставин не проведення лабораторного дослідження, відповідно до вимог п.22 Розділу ІІІ Інструкції є недійсними і не можуть бути покладені в обґрунтування доведеності вини особи.

Отже, доказів, які б були належними, достовірними та допустимими і які б спростовували встановленні у судовому засіданні обставини та які б об`єктивно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, що було б зафіксовано у спосіб, передбачений чинним законодавством, до складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №613875 від 13.03.2026 р. долучено не було. До того ж, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними, достовірними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

З урахуванням наведеного, оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодних належних та достовірних доказів про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, що останньому ставиться у вину, відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, є недостовірними.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду відносно ОСОБА_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, після оцінки встановлених фактів та аналізу всіх доказів у справі, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини не здобуто та суду не надано, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя