Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №420/6640/26 — Одеський окружний адміністративний суд

420/6640/26      Справа № 420/6640/26 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року                                                                                                             м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Короткової Наталії Василівни до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язати вчинити певні дії, встановив: Позивачка звернулась з позовною заявою до Державної установи «Центр пробації», в якій просить: - визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо: не здійснення розрахунку мого грошового забезпечення з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року; не здійснення розрахунку  грошового забезпечення з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; не здійснення розрахунку  грошового забезпечення з 1 січня 2022 року до 31 жовтня 2022 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року.; - зобов’язати Державну установу «Центр пробації»: здійснити розрахунок  грошового забезпечення починаючи з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року; здійснити розрахунок мого грошового забезпечення починаючи з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; здійснити розрахунок  грошового забезпечення з 1 січня 2022 року до 31 жовтня 2022 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року; здійснити виплату мені, Коротковій Наталії Василівни, різницю не виплаченого грошового забезпечення за 2020-2022 роки. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, грошове забезпечення у період з 01.01.2020 року до 31.10.2022 року нараховувалось та виплачувалось із урахуванням посадових окладів та окладів за військовим званням, розрахованих із 1762,00 грн замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а саме: 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. Такі дії не відповідають первісній редакції пункту 4 Постанови КМУ №704, яка відновлена з 01.01.2020 року. із таким обчисленням грошового забезпечення, тому звернулась до суду із цим позовом.          За змістом відзиву відповідач позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що скасування у судовому порядку п. 6 Постанови КМУ № 103, яким внесені зміни до п. 4 Постанови № 704 щодо розрахункової величини посадових окладів та окладів за військове звання військовослужбовців, не відновлює дію первісної редакції цієї норми. На думку відповідача, грошове забезпечення у спірному періоді розраховано правильно. Також вважає, що позивач порушив строк звернення до суду. У відповіді на відзив позивачка не погодилася з доводами викладеним у відзиві та просила задовольнити позовні вимоги. Судом встановлені такі обставини по справі. Позивачка проходила службу в Державній установі «Центр пробації» і у період з 01.01.2020 до 31.10.2022 їй нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн), що не заперечує відповідач. Дослідивши позиції сторін викладені у заявах по суті, враховуючи приписи діючого законодавства суд приходить до наступних висновків. Правові відносини у цьому спорі врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704). Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого       законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого       законом       на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.” Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”. Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Саме із урахуванням такої позиції та із таким правозастосуванням вказаної постанови у цій справі позивачу розраховувалось грошове забезпечення у спірному періоді. Суд частково не із таким розрахунком грошового забезпечення та зазначає, що аналогічне питання вже було неодноразово предметом розгляду ВС КАС, а у Постанові від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21 суд прийшов до таких висновків: (1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; (2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого         законом         на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із       Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців       виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого       законом       на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік); (3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Вищенаведена правова позиція ВС КАС викладена настільки зрозуміло та переконливо, що суд у цій справі не вбачає необхідності наводити інші аргументи на спростування хибної позиції відповідача в частині вимог з 01.01.2020 до 31.10.2022. Таким чином, позовні вимоги в цій частині  є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Окремо варто зупинитись на дотриманні позивачем строку звернення до суду. Так, у клопотанні про залишення позову без розгляду відповідач зазначає, що позивачка пропустила строк звернення до суду. Суд не погоджується із таким твердженням з огляду на такі обставини. Строки звернення до суду в адміністративному процесі регулюються ст. 122 КАС України. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною першою та другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, до “усіх виплат”, право на отримання яких має працівник, у даному випадку військовослужбовець, відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем належать такі: посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати, а також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати. Суд звертає увагу, що відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. В 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено. Виходячи із того, що спірний період не виходить за межі дати закінчення карантину, то строк звернення до суду позивачем не пропущений.   Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року справа № 460/17052/21. Тому посилання на порушення строку звернення є безпідставними. Судові витрати по справі відсутні. Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд вирішив: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо обчислення та виплати Коротковій Наталії Василівні грошового забезпечення (щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення) з 01.01.2020 року по 31.10.2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року. Зобов’язати Державну установу «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 24983020) здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення) Коротковій Наталії Василівні (РНОКПП 2849517451, вул. Базарна, 5/4, кв. 52, м. Одеса, 65048) з 01.01.2020 року по 31.10.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Суддя                                                                                                                  Попов В.Ф.                            ���������� ����������