Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №670/315/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/315/26

Провадження № 2/670/336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 червня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Віньковецького районного суду Хмельницької області із позовною заявою, у якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 квітня 2025 року Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 123.

Позовні вимоги обґрунтовує таким.

10 квітня 2025 року між позивачкою та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 123. Від шлюбу спільних дітей не мають.

Добровільно розірвати шлюб у позивача немає можливості, оскільки відповідач вчиняти будь-які дії щодо позасудового вирішення спору відмовляється.

Спільне проживання в шлюбі у них з відповідачем не склалось, в сім`ї не було взаєморозуміння. З жовтня 2025 року шлюбні відносини між сторонами остаточно припинились.

Сторони спільно не проживають, спільного бюджету не ведуть, спільного господарства не утримують. Позивач та відповідач ведуть окремий спосіб життя. Їхній шлюб є формальним, оскільки особисті відносини уже тривалий час відсутні, що є неприйнятним для позивачки та суперечить її інтересам. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе. Спору про розподіл спільного майна немає.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено проведення судового засідання щодо розгляду справи по суті 27.05.2026.

27.05.2026 розгляд справи відкладено на 17.06.2026 у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача.

Позивач 17.06.2026 у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про день, час та місце судового засідання, однак, у заяві від 22.05.2026 просила розглянути справу без її участі, не заперечила щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але повторно не з`явився у судове засідання без поважних причин, не подав відзив на позов, а тому суд вважає можливим відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановити заочне рішення).

Відтак ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17.06.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без

будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії

одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими

правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання (ч. 1 ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III)

Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року).

Положення Загальної декларації прав людини в Україні знайшли свою реалізацію у Конституції України, законодавчих актах, що дає підстави для реалізації, захисту прав людини. Забезпечення прав людини, визначених у Загальній декларації прав людини, є обов`язком суду.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 (заяви № 29381/09, 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».

Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003, заява № 44647/98).

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 10 квітня 2025 року, який зареєстрований Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 123, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.04.2025 (а.п. 6).

Від шлюбу спільних дітей у сторін немає.

Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб свідчать про те, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька) (а.п. 12).

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_2 ) батьком зазначений ОСОБА_4 , а матір`ю - ОСОБА_1 (а.п. 11).

Зважаючи на викладене та досліджені судом письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України шлюб необхідно розірвати, оскільки сімейне життя подружжя не склалось, сторони спільно не проживають, спільного бюджету не ведуть, спільного господарства не утримують. Позивач та відповідач ведуть окремий спосіб життя. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.

Відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VІ від 01.07.2010 у разі розірвання шлюбу в судовому порядку рішення суду, яке набрало законної сили, надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до частини другої статті 141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то суд вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені ним та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «ОЩАДБАНК» від 30.04.2026 (а.п. 7).

На підставі Конституції України, ст. 24, 56, 112, 113 СК України, керуючись ст. 12, 81, 133, 141, 223,263-265, 280-282, 284, 288, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 10 квітня 2025 року Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 123.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Копію рішення суду, після набрання ним законної сили, направити до Деражняського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Азербайджанської Республіки, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО