Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №607/87/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

25.05.2026Справа №607/87/26

25 травня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (далі - ТОВ «Свеа фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 18 654 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 14 травня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір №1914394.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у сумі 6000 грн, строком на 21 днів, зі сплатою процентів в розмірі 1,9% в день.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 18654 грн, з яких: 6000 – заборгованість за тілом кредиту та 12 654 грн – заборгованість за відсотками.

08 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» (попередня назва – «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу №1-08022022, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №1914394 від 14 травня 2021 року.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позові просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, 14 травня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1914394. Вказаний Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е600.

Згідно умов п.п. 1.2, 1.3 Договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту складає: 6000 грн. Строк кредиту 21 днів.

Відповідно до умов а. 1.4.1, 1.4.1. Договору, стандартна процента ставка становить 1,90% в день та застосовується:

- у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п.4.1 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору.

- Знижена процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Якщо Клієнт у межах строку, визначеного в п.1.3 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Клієнта відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.3 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для Клієнта лише як для учасника Програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 8394 грн, за зниженою ставкою 7197 грн ( п.1.6.).

У розділі 2 «Порядок та умови надання кредиту» сторони визначили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 (п. 2.1).

Згідно графіку платежів до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1914394 (Додаток №1 до договору), дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 04 червня 2021 року, сума кредиту становить 6000 грн, сума нарахованих процентів –1197 грн, разом до сплати – 7197 грн.

14 травня 2021 року сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, яким сторони погодили аналогічні умови.

Згідно з листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №22713-0403 від 04 березня 2024 року, встановлено, що 14 травня 2021 року було здійснено переказ на суму 6000 грн, на картку № НОМЕР_2 .

04 червня 2021 року ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір до договору №1914394 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Вказаний додатковий договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С608.

Відповідно до умов п. 2. Додаткового договору, у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати Клієнтом зобов`язання за Договором, відповідно до розділу 4 Договору Клієнт ініціював продовження строку користування кредитом.

Згідно з умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Додаткового договору, строк користування кредитом за Договором продовжується на строк: 21 днів.

Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 26 червня 2021 року.

Сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п.3.1 цього Додаткового договору: 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Сторони також погодили графік платежів до додаткового договору від 04 червня 2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1914394 від 14 травня 2021 року (Додаток №1 до додаткового договору), згідно якого дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 26 червня 2021 року, сума кредиту становить 6000 грн, сума нарахованих процентів –2394 грн, разом до сплати – 8394 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №1914394 від 14 травня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 08 лютого 2022 року становить 18654 грн, з яких: 6000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу та 12 654 грн – сума заборгованості за відсотками. Проценти нараховані поза межами строку кредитування.

Крім того, з вказаного розрахунку встановлено, що 04 червня 2021 року ОСОБА_1 сплатив 1197 грн на погашення заборгованості за процентами.

08 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Первісний кредитор) та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (Новий кредитор) укладено договір факторингу за №1-08022022.

Відповідно до положень п. п. 2.1. договору факторингу, Новий кредитор передає грошові кошти в розпорядження Первісному кредитору (сума фінансування) за плату, а Первісний кредитор відступає Новому кредитору права грошової вимоги (Права вимоги) до Боржників за Кредитними договорами.

Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту зарахування грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п.2.5 Договору, на рахунок Первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей по Кредитним договорам. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов?язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.3.1.3).

Згідно платіжної інструкції №8368 від 09 лютого 2022 року, виданої АТ «ОТП Банк» встановлено, що ТОВ «Росвен інвест Україна» сплатив ТОВ «Лінеура Україна» 1958855,44 грн, призначення платежу: згідно договору факторингу №1-08022022 від 08 лютого 2022 року.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна»№1 від 25 березя 2024 року вирішено змінити назву товариства з ТОВ «Росвен Інвест Україна на ТОВ «Свеа Фінанс».

Розглянувши справу, суд доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно вимог ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

В силу вимог ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом 14 травня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна » та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за №1914394 шляхом підписання відповідачем ОСОБА_1 договору за допомогою електронний підпису одноразовим ідентифікатором: Е600.

04 червня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписали додатковий договір до договору №1914394 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Звертаючись до суду із позовом та обґрунтовуючи своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором за №1914394 від 14 травня 2021 року, позивач зазначав, що набув відповідне право вимоги на підставі договору факторингу №1-08022022 від 08 лютого 2022, укладеного між ним та ТОВ «Лінеура Україна».

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу вимог частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до вимог статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).

Таким чином, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що вони містять дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).

В постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17 виснувано, що «чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах».

Встановлено, що пунктом 5.1 Договору факторингу № 1-08022022 від 28 лютого 2022 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем, первісний кредитор зобов?язаний протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту підписання цього Договору та відповідного Реєстру боржників підготувати і передати Новому кредитору в електронній формі електронною поштою або кур?єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) Реєстр Боржників за формою, встановленою в Додатку № 1 до цього Договору, з усіма заповненими даними про Боржників, які обов?язково повинні міститись в Реєстрі Боржників..

Водночас, із долученого до матеріалів справи позивачем реєстру боржників №1 до договору факторингу №1-08022022 від 08 лютого 2022 року (а.с.20) встановлено, що відомості про перехід права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1914394 у реєстрі відсутні.

Суд не приймає до уваги долучений позивачем витяг з реєстру боржників №1 до договору до договору факторингу №1-08022022 від 08 лютого 2022 року (а.с. 21), оскільки вказаний документ підписаний в односторонньому порядку виключно Позивачем. За відсутності підпису первісного кредитора (клієнта), такий Реєстр боржників не має юридичної сили додатка до договору, не підтверджує волевиявлення обох сторін на передачу конкретного реєстру боржників, а відтак є недопустимим доказом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

В тому випадку коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Вказані обставини свідчать про недоведення факту набуття прав вимоги ТОВ «Свеа фінанс» згідно Договору відступлення прав вимоги № №1-08022022 від 08 лютого 2022 року до відповідача за кредитним договором № 1914394.

Отже, факт переходу права вимоги за договором №1914394 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до наступного (нового) кредитора - ТОВ «Свеа фінанс» не доведений.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 по справі №916/2040/20).

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй заяві представник позивача просив розглянути справу при їх відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов остаточного висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, тому, відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача, які згідно із статтею 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», вул. Іллінська, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 25 травня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька