Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №607/1561/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2026 Справа №607/1561/26 Провадження №3/607/1104/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участю: секретаря судового засідання Жук Д.А., захисника – адвоката Худої І.Р. (бере участь дистанційно), розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

19.01.2026 о 02:53 в м. Тернополі, вул. В.Симоненка, 4, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Infiniti QX60, н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alсotest 7510 ARLM 0278 (повірка дійсна до 17.06.2026) відмовилась та від проходження такого огляду в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

15.04.2026 до суду надійшло клопотання захисника Худої І.Р. про закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивоване тим, що складений протокол є незаконним, оскільки його складено з порушенням вимог законодавства, а викладені в ньому обставини не відповідають дійсності.

Щодо порушення проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, захисник зазначає, що з відеозапису «export-xj0se» вбачається, що о 02:55:08 год працівник поліції ще до виявлення будь-яких ознак сп`яніння повідомив колезі, що він готує (драгер). О 02:56:46 год поліцейська озвучила ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. На думку захисника, незрозумілим є те, яким чином могли бути виявлені такі ознаки, як порушення координації рухів та тремтіння пальців рук, оскільки ОСОБА_1 не виходила з автомобіля, а її спілкування було чітким, зрозумілим та без проявів запинок, нечіткого мовлення, незрозумілих звуків. На переконання сторони захисту, зазначені обставини свідчать про відсутність у працівника поліції об`єктивних та достатніх підстав для висновку щодо наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння. Відеозапис не фіксує ні тремтіння пальців рук, ні порушення координації рухів, ні інших зовнішніх проявів, які могли б обґрунтовано слугувати підставою для ініціювання процедури огляду на стан сп`яніння. Відтак висловлена працівником поліції думка має формальний характер та не підтверджується належними і допустимими доказами. Також захисник зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Її поведінка пояснюється тим, що на момент події вона перебувала у розгубленому та схвильованому стані, оскільки везла дитину до лікарні у зв`язку з підвищеною температурою. Крім того, подібна ситуація виникла у неї вперше, тому вона намагалася зв`язатися телефоном з іншою особою, щоб порадитися та зрозуміти, як правильно діяти відповідно до вимог закону. Упродовж спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не висловлювала чіткої та однозначної відмови від проходження огляду, а навпаки неодноразово просила зачекати, оскільки консультувалася телефоном щодо подальших дій. На думку сторони захисту, її поведінка була зумовлена хвилюванням за стан здоров`я дитини та бажанням отримати правову пораду, а не наміром ухилитися від проходження огляду, у зв`язку з чим твердження працівників поліції про відмову від проходження огляду є помилковими. Крім того, захисник звертає увагу на те, що водієві не було належним чином роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду, зокрема не повідомлено про реальний обсяг стягнення (суму штрафу 17 000 грн та безальтернативне позбавлення права керування). Також у клопотанні зазначено, що працівниками поліції не було складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. На думку захисника, огляд проведено без достатніх правових підстав, оскільки відповідне направлення було оформлене за старою формою, яка втратила чинність 16.05.2025, тоді як адміністративні матеріали складено 19.01.2026. Окремо захисник вказує на порушення вимог Інструкції працівниками поліції під час здійснення відеозапису події. Зокрема, ОСОБА_1 не було повідомлено про здійснення відеозйомки працівниками поліції. На думку сторони захисту, такі дії працівників поліції не відповідають вимогам неупередженого та об`єктивного адміністративного провадження, а матеріали, зібрані внаслідок таких дій, не можуть вважатися допустимими доказами. Наведені обставини, на переконання захисника, свідчать про порушення принципу законності.

Цього ж дня, 15.04.2026, до суду також надійшли клопотання захисника Худої І.Р. про визнання огляду недійсним, про визнання недопустимим та недостовірним доказом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також про визнання відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами. Зміст зазначених клопотань за своїми доводами та обґрунтуванням є аналогічним доводам, наведеним у клопотанні про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 17.06.2026 свідок ОСОБА_2 , викликана судом для допиту за клопотанням захисника, пояснила, що у січні під час патрулювання ними було виявлено автомобіль, який рухався під час дії комендантської години, при цьому їзда була нечіткою. Під час перевірки документів водія вона відчула запах алкоголю. У транспортному засобі перебували дитина, жінка, чоловік та, ймовірно, ще одна жінка. Водійці було повідомлено про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, після чого вона відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, а також від проходження такого огляду в медичному закладі. У зв`язку з цим щодо неї було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Свідок зазначила, що серед ознак алкогольного сп`яніння були запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук. Також пояснила, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння складається у разі проходження особою такого огляду. Крім того, зазначила, що під час спілкування працівники поліції попереджають осіб про те, що ведеться відеофіксація розмови.

У судове засідання свідок ОСОБА_3 не з`явився. За словами свідка ОСОБА_2 , він перебуває у відпустці, у зв`язку з чим захисник відмовилася від його допиту, зазначивши, що показань свідка ОСОБА_2 є достатньо. Відтак суд виключив даного свідка з обсягу доказів, які підлягають дослідженню.

Захисник Худа І.Р. у судовому засіданні подані нею клопотання підтримала з викладених у них підстав.

ОСОБА_1 у жодне із судових засідань не з`явилася, забезпечивши участь у справі захисника Худої І.Р. Враховуючи викладене, відповідно до ст. 268 КУпАП справу слід розглянути у відсутності ОСОБА_1 .

Ознайомившись із клопотаннями захисника, заслухавши її доводи, показання свідка, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

згідно із п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження водіями огляду на такий стан врегульований ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

Згідно з п.п. 2, 3 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я) (п.п. 6, 7 Розділу І Інструкції).

Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 266 КУпАП, якою визначено підстави та порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння, а також процедуру проведення їх огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Керуючись наведеними положеннями, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме даними, зафіксованими у:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №569680 від 19.01.2026, у якому викладено обставини вчинення правопорушення;

- відеозаписі з відеореєстратора транспортного засобу працівників поліції, на якому зафіксовано рух автомобіля Infiniti QX60, н.з. НОМЕР_2 , після чого його було зупинено працівниками поліції та до водійської сторони якого підійшли поліцейські;

- відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано таке. Патрульним автомобілем здійснювався рух за автомобілем марки «Infiniti». Працівником поліції було подано вимогу про зупинку транспортного засобу шляхом використання гучномовця, увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів, а також спеціального звукового сигналу. Після зупинки транспортного засобу було виявлено, що за кермом автомобіля Infiniti QX60, н.з. НОМЕР_3 , перебувала водій ОСОБА_1 . Працівником поліції водію було озвучено причину зупинки транспортного засобу – на підставі п. 7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (порушення комендантської години). Під час спілкування з водієм працівником поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Водію ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу (газоаналізатора). Водій формально погоджувалася на проходження огляду, однак постійно просила зачекати, безперервно розмовляючи по телефону, та жодних дій для проходження огляду не вчиняла. На запитання працівника поліції: «На що ми чекаємо?» відповіді не надала. Водію було роз`яснено вимоги пункту 2.5 ПДР. У зв`язку з не вчиненням водієм будь-яких дій, спрямованих на проходження огляду, такі дії були розцінені працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після цього водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, від якого ОСОБА_1 відмовилася. Водію було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, повідомлено про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оголошено зміст складеного протоколу;

- копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки «Аlcotest 7510 OIML» № ARLM-0278 № П 51 QM 0742 103 25, чинне до 17.06.2026;

- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 19.01.2026, згідно з яким ОСОБА_1 не доставлялася;

- рапорті поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Д.Петрика;

- довідці, виданій 19.01.2026 УПП в Тернопільській області ДПП, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала посвідчення водія серії НОМЕР_4 .

Оцінюючи доводи захисника, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, з огляду на таке.

Твердження захисника про те, що працівник поліції почав готувати газоаналізатор ще до озвучення ознак сп`яніння, саме по собі не свідчить про відсутність таких ознак чи незаконність подальших дій поліцейських. З матеріалів справи не вбачається, що підготовка спеціального технічного засобу передувала безпосередньому спілкуванню з водієм настільки, щоб виключити можливість виявлення ознак сп`яніння. Навпаки, після спілкування з водієм ОСОБА_1 були озвучені конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти огляд.

Доводи захисту про те, що відеозапис не фіксує тремтіння пальців рук та порушення координації рухів, не спростовують наявності у працівників поліції підстав для проведення огляду. Наявність хоча б однієї з ознак, визначених Інструкцією, є достатньою для пропозиції пройти огляд. Відповідно до вимог законодавства працівники поліції суб`єктивно оцінюють наявність ознак сп`яніння за зовнішніми проявами поведінки особи, а у разі наявності таких ознак мають право вимагати проходження відповідного огляду. При цьому остаточне підтвердження або спростування стану сп`яніння здійснюється саме за результатами огляду у встановленому законом порядку. Натомість довільне тлумачення захисником у клопотанні виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи.

Суд також відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як убачається з дослідженого відеозапису, працівники поліції неодноразово пропонували їй пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. Водночас ОСОБА_1 , формально не заперечуючи проти проходження огляду, фактично ухилялася від його проведення, постійно розмовляла по телефону, просила зачекати та не вчиняла жодних дій, спрямованих на проходження огляду. На неодноразові запитання працівників поліції щодо готовності пройти огляд конкретної відповіді не надавала. За таких обставин працівники поліції обґрунтовано розцінили таку поведінку як відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Більше того, після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від якого вона також відмовилася. Саме відмова від проходження огляду відповідно до встановленого порядку утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання захисника на те, що поведінка ОСОБА_1 була обумовлена хвилюванням за стан здоров`я дитини, не спростовують встановленого факту відмови від проходження огляду. Незалежно від мотивів такої поведінки водій зобов`язаний виконати законну вимогу поліцейського та пройти огляд у встановленому законом порядку.

Не заслуговують на увагу й доводи захисту про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про наслідки відмови від проходження огляду. Ні положення ст. 266 КУпАП, ні положення Інструкції не ставлять можливість притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у залежність від попереднього повідомлення поліцейським конкретного виду адміністративного стягнення. Відтак навіть за умови неповідомлення про розмір можливого стягнення така обставина не впливає на наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Безпідставними є й доводи захисника щодо відсутності акта огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 10 Розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Водночас, як встановлено судом, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу фактично не проводився у зв`язку з її відмовою від його проходження. Відтак відсутність у матеріалах справи такого акта є наслідком відмови особи від проходження огляду та не свідчить про порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства.

Суд також не бере до уваги доводи сторони захисту щодо недопустимості направлення на огляд у зв`язку із використанням форми, яка втратила чинність. Під час дослідження матеріалів справи судом установлено, що наявне у справі направлення відповідає формі, наведеній у додатку 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, навіть у разі наявності, на думку захисника, окремих формальних недоліків оформлення такого документа, сама по собі ця обставина не спростовує факту відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та не впливає на встановлення події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також спростовуються доводи захисту про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про здійснення відеофіксації. З дослідженого судом відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який розпочинається з 00:34:21, вбачається, що о 00:35:58 поліцейська привіталася, представилася та повідомила водія про те, що ведеться відеофіксація їхньої розмови. Таким чином, твердження сторони захисту про неповідомлення особи щодо здійснення відеозапису не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Окрім того, озвучені у судовому засіданні доводи захисника про відсутність у матеріалах справи відеозапису з другої нагрудної камери працівника поліції спростовуються матеріалами справи, оскільки до них долучено відеозапис з двох нагрудних камер працівників поліції.

Таким чином, підстав для визнання огляду недійсним, направлення на огляд та відеозаписів недопустимими і недостовірними доказами суд не вбачає, оскільки доводи захисника не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими у справі доказами, у зв`язку з чим у задоволенні клопотань захисту слід відмовити.

За вказаних обставин, приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому її слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

Як вбачається із матеріалів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія, тобто є такою, яка має право керування транспортними засобами.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП беру до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення, а тому приходжу до переконання, що доОСОБА_1 слід застосувати стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 33, 40-1, 130 ч. 1, 221, 251, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, який стягнути в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

CуддяН. П. Воробель