Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №595/760/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/760/26

Провадження № 3/595/153/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції №2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області на:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2026 року о 21.38 год. в с. Помірці по вул. Центральна, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mustang R 9», з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер 6810» та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «а» Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679092від 29 травня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 був повідомлений, про те, що розгляд справи відбудеться о 10 год. 00 хв. 16 червня 2026 року в Бучацькому районному суді, що підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність вказаного провадження, від отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився, що стверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак на підставі ст.268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративні правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679092 від 29 травня 2026 року, де роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, викладено суть правопорушення, з якими ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить відеозапис, який долучений до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР ) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону № 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Так, у судовому засіданні було досліджено DVD-R диск з відеозаписами, який долучено до матеріалів справи, відповідно до якого працівники поліції повідомили невстановленій особі, як пізніше з`ясовано це був ОСОБА_1 , що здійснюється опрацювання по двохколісних транспортних засобах. На запитання поліцейського де номерний знак на його мотоциклі, яким він керує, ОСОБА_1 відповів, що т/з зареєстрований на нього, а номерний знак він загубив. На вимогу працівника поліції надати посвідчення водія останній такого не надав. Після чого водію повідомлено про те, що від нього чутно різкий запах алкоголю з порожнини рота, а також присутня різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. На запитання чи вживав він спиртне ОСОБА_1 відповів, що пив тільки пиво (відео export-86d2b о 21:35: 39 год. та о 21:39:28 год.). На неодноразову пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився як на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер 6810», так і в медичному закладі, ствердно відповівши: «ні, в жодному разі….ні» (о 21:40:21 год., 21:40:25 год., 21:41:24 год.). Після чого, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що на нього будуть складені адміністративні матеріали, від отримання яких останній відмовився. Факт керування транспортним засобом та його рух перед складанням протоколу ОСОБА_1 не заперечував, вказав працівникам поліції, що його не зупиняли, а він зупинився сам, бо побачив їх позаду (21:34:04 год.).

Окрім того, з долучених до матеріалів справи відеозаписів, які оглянуті в судовому засіданні, ОСОБА_1 при розмові з працівниками поліції веде себе агресивно, його спілкування супроводжується нецензурною лайкою та погрозами.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7281012 від 29.05.2026, винесеної інспектором СРПП ВП №2 Гузаном А.М., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а саме за те, що він 29.05.2026 о 21:38:36 год. в с. Помірці по вул. Центральна, 10 керував транспортним засобом марки «Mustang R 9» без номерного знаку, при перевірці документів не мав посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1 «а» ПДР України.

Як встановлено з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, такий складений стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими в нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, в графі акту «результати огляду на стан сп`яніння» зазначено - «відмовився».

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, що підтверджується направленням інспектора СРПП ВП № 2 Гузана А.М., адресованого КНП «Бучацька міська лікарня» 29.05.2026 о 21 год. 45 хв.

Як вбачається з рапорту ст. інспектора-чергового ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Шуї В.С. від 29.05.2026, 29.05.2026 о 22.14 під час патрулювання в с. Помірці по вул. Центральна Чортківського району працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «Mustang R 9» під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Язловець Чортківського району, який керував т/з без номерного знаку. При перевірці документів останній не мав посвідчення водія відповідної категорії на право керування. В ході спілкування у ОСОБА_1 були присутні явні ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810» та в медичному закладі останній відмовився та повідомив, що пив пиво. На водія складено постанову серії ЕНА № 7281012 за ч.2 ст.126 КУпаП та адміністративний протокол серії ЕПР1 № 679092 за ч.2 ст.130 КУпАП.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є грубим умисним порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказана норма Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.2 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом року, а саме 19 грудня 2025 року вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП за що 30 грудня 2025 року Бучацьким районним судом Тернопільської області, у справі №595/1834/25 на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Вказана постанова набрала законної сили 12 січня 2026 року.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, суд звертає увагу на поведінку ОСОБА_1 в ході оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, встановлену при перегляді відеозаписів, та неприпустимість нехтування повагою до представників органів державної влади, нормами етичного, культурного спілкування.

При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з довідки № 68682-2026 від 01.06.2026, виданої відділенням поліції № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , згідно даних ІП «Адмінпрактика» ІТС ІПНП, посвідчення водія не отримував.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-8 цього Кодексу.

Санкцією частини 2 статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Слід зазначити, що стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст.33, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20).

У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Також, суд зазначає, що санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого, однак, у матеріалах адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП відсутні документи, які б підтверджували належність останньому транспортного засобу марки «Mustang R 9», а тому підстави для прийняття рішення у даній справі про оплатне вилучення транспортного засобу у ОСОБА_1 відсутні.

За встановлених обставинах при накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, за віком та станом здоров`я є працездатним, відсутність обставин, що пом`якшують, чи обтяжують відповідальність, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, що буде необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також відповідатиме характеру вчинених правопорушень та меті адміністративного стягнення.

У відповідності до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 30, 33, 40-1, 130, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У випадку несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;витрати на облік зазначених правопорушень (стаття 308 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. І. Тхорик