Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №462/404/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/404/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 червня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

секретаря судових засідань: Каралюс Т.Р.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвоката: Яцишина О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яцишин Орест Васильович, звернулася до Залізничного районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з грудня 2020 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує тим, що позивачка та ОСОБА_3 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Восени 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 познайомилась при святкуванні дня народження сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_2 . В подальшому, з грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали спільно проживати як чоловік і жінка в квартирі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . разом з мамою ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

03.02.2026 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства оборони України надійшли пояснення щодо позовної заяви ОСОБА_1 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_7 просить відмовити в задоволенні позовної заяви, зважаючи на те, що позивачем не наведено належних і допустимих доказів наявності взаємних прав та обов`язків у позивачки із ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу між ними.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року витребувано у Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомості щодо:

- перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі у період з 01 грудня 2020 року по 18 вересня 2025 року;

- перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі у період з 01 грудня 2020 року по 18 вересня 2025 року.

26.02.2026 року на адресу суду надійшла відповідь від Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з якої вбачається, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 не перебували та не перебувають у шлюбі у вказаний період.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лучко І.Я. копію спадкової справи №58/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із отриманої копії вищевказаної спадкової справи, яка надійшла на адресу суду 03.04.2026 року від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу вбачається, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (відповідач у спаві), інших осіб, які би претендували на спадщину за покійним ОСОБА_3 , немає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася в спосіб, передбачений ЦПК України, про причину неявки суд не повідомила, заяв та клопотань на адресу суду не надала. Відзив на позовну заяву не надійшов у зв`язку з чим, суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів. Позивач надала згоду на ухвалення заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, допитавши свідків, суд дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до відмітки у паспорті громадянина України зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у м. Костянтинівка, Донецької області, про що 29.09.2025 складено відповідний актовий запис №5337.

Відповідно до акту №244, виданим ЛКП «Левандівка» ОСОБА_1 фактично проживала за адресою АДРЕСА_1 з 2020 року, яка є частковою власністю ОСОБА_3 .

Також до матеріалів справи долучені квитанції про переказ коштів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , знімки екрану телефону про листування між останніми, спільні фотографії, а також акти про надані товари та послуги за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00053869550, поховання ОСОБА_3 здійснила ОСОБА_1 .

Допитані ж як свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали суду чітке розуміння того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у відносинах чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

11.05.2026 у відкритому судовому засіданні були допитані свідки у цій справі:

Позивач ОСОБА_1 , за її згодою була допитаня в якості свідка та надала покази, в яких зазначила про те, що вона познайомилася із ОСОБА_3 у 2020 році через його сестру - відповідачку у цій справі, разом проживали із останнім з грудня 2020 року та його матір`ю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 по день загибелі ОСОБА_3 . Відносини були хороші, що із самим ОСОБА_3 , що з його матір`ю. Позивачка зазначила, що вела спільно із ОСОБА_3 побут та домашнє господарство. Часто відпочивали разом із ОСОБА_3 та його племінниками - дітьми відповідачки на дачі. Вели спільний бюджет, купували товари для спільного проживання, побутову техніку. Разом здійснювали облаштування та ремонт житла, де спільно проживали. Проте, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув в ході бойових дій, під час захисту Батьківщини. Його похованням займалася позивачка.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_6 , який працює на Львівській залізниці та був сусідом ОСОБА_3 та позивачки. Останній в судовому засіданні повідомив про те, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом як чоловік і дружина близько чотирьох - п`яти років, до дня загибелі останнього. ОСОБА_9 повідомив, що був товаришем ОСОБА_3 з дитинства та часто ходили одне до одного в гості «не стукаючи в двері». Свідок повідомив, про те, що ОСОБА_3 та позивачка робили спільно ремонт житла та спільно придбавали речі для спільного проживання.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка працює на фабриці «Світоч» у своїх показах зазначила, що була племінницею ОСОБА_3 , дочкою відповідачки та засвідчила, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 . Відносини між позивачкою та її дядьком ОСОБА_10 були хороші, як між чоловіком і дружиною. Знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були близько 6 років, та проживали як сім`я за адресою АДРЕСА_1 . Бачилися свідок ОСОБА_7 та позивачка часто, на свята та різні події, особливо на дачі, протягом багатьох років. Похованням займалася позивачка та відповідачка. Коли ОСОБА_3 служив в Збройних Силах України, позивачка проживала за їх спільним місцем проживання.

В якості свідка був допитаний ОСОБА_8 , офіційно не працевлаштований, який є племінником ОСОБА_3 та сином відповідачки у справі. Останній повідомив, що позивачка та ОСОБА_10 проживали разом як чоловік і дружина, відносини в них були хороші. Проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , протягом чотирьох - п`яти років. При відвідуванні дядька ОСОБА_3 його зустрічала ОСОБА_1 , яка разом із ним проживала.

Всі свідки у справі повідомили, що позивачка та ОСОБА_3 спільно проживали, вели спільний бюджет, разом відпочивали та вели спільний побут, тобто всі ознаки притаманні сім`ї.

В сукупності всі надані суду докази у цій справі дають беззаперечне розуміння того, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За змістом статті 74 Сімейного кодексу України жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, можуть набувати майнових прав та обов`язків, якщо встановлено, що між ними фактично існували сімейні відносини.

Правова позиція щодо критеріїв встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу неодноразово сформульована Верховним Судом.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц зазначила, що при встановленні факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю суд має встановити сукупність обставин, які свідчать про спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, у якій зазначено, що усталені відносини, характерні для подружжя, є визначальною ознакою сім`ї незалежно від факту державної реєстрації шлюбу.

Крім того, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факт проживання однією сім`єю належить до предмета доказування та встановлюється судом під час розгляду справи, якщо такий факт має юридичне значення для реалізації прав особи.

У постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20, 25 грудня 2024 року у справі №501/4442/21 зазначено, що доказами фактичних сімейних відносин можуть бути документи, які підтверджують спільне проживання, спільні витрати, матеріальну підтримку, ведення спільного господарства та інші обставини, що свідчать про існування сімейних відносин.

Разом з тим Верховний Суд у постанові від 12 березня 2025 року у справі №336/1978/23 наголосив, що встановлення факту проживання однією сім`єю можливе лише за відсутності зареєстрованого шлюбу з іншою особою.

Судом встановлено, що жодна зі сторін на момент спільного проживання не перебувала у зареєстрованому шлюбі, що виключає зазначене обмеження.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Із змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно позивачці для реалізації прав як дружини, в тому числі і отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Разом із тим, Постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, змін або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі №175/2319/22 зроблено висновок, що заява про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту смерті у певний час не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, а саме виникнення у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а також права на спадкування за законом майна померлого спадкодавця, що є окремим предметом доказування.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, змін або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у даній справі вплине на кількість осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно на її розмір для кожної особи, яка має на неї право, тобто встановлення такого юридичного факту пов`язане з наступним вирішенням спору про право, що відповідно є підставою для розгляду зазначеної справи в порядку позовного провадження.

Правила статті 3 СК України визначають те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім`єю відповідно до вимог статей 77-78 ЦПК України є, зокрема: довідки з місця проживання, свідчення свідків, спільні фото, переписка особистого характеру, з яких вбачається, що особи вважали себе сім`єю, піклувалися один про одного.

Відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а оцінка доказів здійснюється судом у їх сукупності.

Саме сукупність доказів, а не кожен доказ окремо, підтверджує існування фактичних сімейних відносин.

Щодо доводів пояснень третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог - Міністерства оборони України про недостатність доказів, оскільки такими позивачем не доведено факт спільного проживання та ведення спільного господарства, вказане спростовується сукупністю доказів у справі, зокрема, банківськими виписками щодо грошових переказів, фотоматеріалами, показаннями свідків, довідкою про фактичне проживання.

Документи долучені у справі в сукупності дають беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу.

Крім того, позивачкою надано суду оригінал свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , що свідчить про те, що остання є дружиною ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу між ними.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України, подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Аналізуючи подані до суду докази, як окремо кожен, так і в сукупності між собою, з урахуванням стандарту більшої переконливості суд дійшов висновку, що позивачем до суду надані належні, допустимі та достатні докази, які доводять факти, викладені в позові, на підтвердження вимог позивача.

Відтак, враховуючи, що встановлення даного факту має для позивача юридичне значення та позивач не може в інший спосіб реалізувати свої права, оскільки на даний час позбавлена можливості в позасудовому порядку встановити факт спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні, приймаючи до уваги, що позивач з померлим перебували не в зареєстрованому шлюбі, але фактично з ним проживала однією сім`єю як жінка і чоловік без реєстрації шлюбу, підтверджено належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 16, 18, 77, 81, 223, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 282, 283, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП: НОМЕР_3 ), як жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу у період з грудня 2020 року по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_7, ЄДРПОУ НОМЕР_5, АДРЕСА_4.

Повне рішення суду складено 17 червня 2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.