Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №442/4828/25 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4828/25

Провадження №2/442/73/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Лесович О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 442/4828/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про відшкодування моральної шкоди,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

встановив:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, просить стягнути з останнього 100000 гривень завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позову покликається на те, що 06 червня 2025 року, як інвалід III групи, звернувся в ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2, ч.І, ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та постанови Кабінету Міністрів України (надалі КМУ) від 16.05.2024 року №560.

Заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 06.06.2024 року, та додані до неї копії документів, він надіслав в ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку.

Відповіді на його заяву від 06.06.2024 року, він не отримав. Тим самим ІНФОРМАЦІЯ_3 порушив нормативно-правові та підзаконні нормативно-правові акти, що діють на теренах України і регулюють вищезазначені правові відносини.

30.07.2024 повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, але жодної відповіді на жаль не отримав.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно допустив протиправну бездіяльність, оскільки за наслідком розгляду заяви не прийняв рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, або мотивовану відмову в її наданні.

Позивач звернувся зі скаргою на незаконні дії відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_5 , але жодного результату по вирішенню питання про надання мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не було.

Із листа ІНФОРМАЦІЯ_1 він довідався, що на його заяву від 06.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 підготовано відповідь, суть якої зводиться до того, що надіслання документів засобами поштового зв`язку не являється особистим поданням, а тому така заява не підлягає розгляду.

За захистом своїх порушених прав він змушений був звернутися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка полягає у не розгляді його заяви від 06.06.2024 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2, частини 1, статті 23 Закону України від 21.10.1993 року, № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути його заяву від 06.06.2024 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2, частини 1, статті 23 Закону України від 21.10.1993 року, № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

26 листопада 2024 року Львівський окружний адміністративний суд виніс рішення по справі № 380/17299/24. (Дане рішення вступило в силу.)

У своєму рішенні від 26 листопада 2024 року, по справі № 380/17299/24 Львівський окружний адміністративний суд зазначив, що я подав заяву від 06.06.2024 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації яка відповідає вимогам форми визначеної до додатку № 4 постанови КМУ № 560, до заяви я додав копії документів відповідно до додатку № 5 постанови КМУ № 560.

Суд також вказав, що ні Закон України № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні постанова КМУ від 16.05.2024 року № 560, не передбачає обов`язку військовозобов`язаного особисто прибути до ТЦК та СП для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації з підстав передбачених ст. 23 Закону України № 3543-ХІІ. Тобто обов`язок «особисто подати» не є тотожним обов`язку «особисто прибути».

Львівський окружний адміністративний суд у своєму рішення від 26 листопада 2024 року, по справі № 380/17299/24, відмітив не тільки протиправну бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно не розгляду його заяви від 06.06.2024 року, про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, але і той факт що відповідач в ході вищезазначеного судового засідання не зміг довести (не надав жодних доказів) того, що взагалі надав йому будь-яку письмову відповідь на його заяву від 06.06.2024 року.

30.07.2024 року, він повторно звернувся до відповідача щодо надання мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, але відповідь не отримав.

06.02.2025 комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період створеною відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, по справі № 380/17299/24 було розглянуто його заяву від 06.06.2024 року, та додані до заяви документи про надання мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

За результатами розгляду, протоколом № 60 від 06.02.2025 року комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причина відмови, якоби відсутність чинних документів, визначених додатком № 5 порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.204 року №560, посвідчення інваліда III групи, № НОМЕР_1 втратило чинність 31.01.2025 року.

Своїм рішенням від 06.02.2025 року відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , та створена ними комісія з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, порушив не тільки Закон України № 4170-ІХ від 31 грудня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.»

10.02.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зайцем Остапом Андрійовичем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 380/17299/14 виданого 30.01.205 року, Львівським окружним адміністративним судом, який зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути його заяву від 06.06.2024 року, про надання мені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2, частини 1, статті 23 Закону України від 21.10.1993 року, № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Боржнику (відповідачу) ІНФОРМАЦІЯ_7 необхідно виконати рішення суду протягом 10 (десяти) робочих днів.

Вищезазначене рішення суду, не виконане відповідачем на даний момент.

17.02.2025 року, він звернувся до територіального управління Державного бюро розслідування у м. Львові з заявою про вчинення кримінального правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке полягає у не розгляді його заяви від 06.06.2024 року, про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі рішення

Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, по справі № 380/17299/24, що має ознаки кримінальних правопорушень передбачених ч.І ст. 367, ст. 382 КК України.

В зв`язку з бездіяльністю працівників ТУ ДБР у м. Львові, а саме невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування за заявою, позивач змушений був звернутися із скаргою до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова. Слідча суддя Ципівко І.І., винесла ухвалу по справі № 463/1800/25, провадження № 1-КС/463/1930/25, якою зобов`язала посадову особу ТУ ДБР у м. Львові, внести відомості до ЄРДР за заявою від 17.02.2025 року, про вчинення кримінального правопорушення у строки, визначені ст. 214 КПК України.

10.04.2025 року, позивач отримав лист від ТУ ДБР у м. Львові, № Х-804/12-11- 26646/25 від 03.04.25 року, в якому повідомили, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025140110001015 від 13.03.2025 року, постановою про визначення підслідності правопорушення, прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 21.03.2025 року, доручено слідчим Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області.

08.05.2025 року, слідчий слідчого відділу Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області лейтенант поліції Артимович А.М., розглянувши матеріали кримінального провадження № 62025140110001015 від 13.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.І ст.365 КК України, встановив: що 18.04.2025 року, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 подав до Львівського окружного адміністративного суду про визнання виконавчого таким що не підлягає виконанню, та зупинення виконавчого провадження ВП № 77127216 від 10.02.2025 року.

25.04.2025 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі за його позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (а саме розглянути заяву від 06.06.2024 року, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період) внаслідок чого було заподіяно моральну та матеріальну шкоду.

Слідчий СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції Артимович А.М. керуючись ст. 55 ч.І КПК України постановив визнати ОСОБА_1 , потерпілим у кримінальному провадженні внесеному у ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Артимовича А.М., про визнання ОСОБА_1 , потерпілим у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 62025140110001015 від 13.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.365 КК України.

Що стосується глибини фізичних та душевних страждань, та внаслідок незаконної діяльності (бездіяльності) відповідача, позивач не зміг виїхати за кордон до родичів, які б змогли допомогти йому пройти належне лікування та реабілітацію, як стосовно цукрового діабету, родової травми лівої руки. (Рівень медицини в Німеччині та в Ізраїлі на порядок вищий чим в Україні). Тим самим він не зміг реалізувати своє законне право, а саме право на отримання медичних послуг за кордоном. Нервовий стрес що він отримав внаслідок незаконної діяльності відповідача привів до значного погіршення його стану здоров`я. В нього піднявся цукор в крові і лікар ендокринолог що проводить лікування та нагляд за ним, змушена була збільшити щоденну дозу інсуліну від 18 до 44 одиниць.

Ухвалою від 30.06.2025 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження 27.08.2025. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

02.07.2025 від представника ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшла заява, вважає, що моральна шкода позивача є надуманою, позовні вимоги безпідставні, у зв`язку з чим просить відмовити повністю, провадження закрити.

05.08.2025 від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області надійшов відзив, у якому зазначає, що позивач, у свою чергу, повинен обґрунтувати, та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Також він повинен надати до суду обґрунтований розрахунок суми, яку він просить стягнути. Просить відмовити у задоволенні позову.

06.08.2025 від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області надійшло клопотання про долучення доказів.

27.08.2025 розгляд справи відкладено на 15.09.2025.

11.09.2025 від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

15.09.2025 розгляд справи відкладено на 20.10.2025.

20.10.2025 розгляд справи відкладено на 05.11.2025.

05.11.2025 розгляд справи відкладено на 16.12.2025.

11.12.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

16.12.2025 оголошення перерви до 12.01.2026.

31.12.2026 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 12.01.2026 зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 про відшкодування моральної шкоди до вступу в законну силу рішення по справі № 380/17299/24 за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_9 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №380/17299/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 про визнання бездіяльності протиправною.

Ухвалою від 16.02.2026 відновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 24.03.2026.

24.02.2026 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, де зазначає, що станом на сьогодні, згідно даних ЄДРВ Позивач користується правом на відстрочку, відстрочка надана до 12.08.2026 року. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Доводи позивача щодо фізичних та душевних страждань в наслідок незаконної діяльності є необґрунтованими, гіперболізованими та недоведеними. Неможливість виїхати за кордон до родичів, як наслідок порушене право на отримання медичних послуг за кордоном, не можна віднести ні до фізичних ні до душевних страждань Позивача, оскільки порядок та умови перетинання державного кордону визначаються правилами перетинання державного кордону громадянами України і не входять до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім того, станом на даний час, Позивачу надано відстрочку від призову під час мобілізації на особливий період з 12.08.2025 року терміном на 1 рік. Однак, маючи тепер таку можливість, Позивач нею не користується. Позивачем не доведено жодним чином, що нервовий стрес, що призвів до погіршення стану здоров`я, був спричинений саме незаконною діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки на цукровий діабет він хворіє з 2021 року та має інші супутні хвороби, в його житті могли статися інші складні життєві обставини (особисті), що могли в загальному спричинити погіршення стану його здоров`я. Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат протиправними діями, рішенням чи бездіяльністю, спричинених моральними, психічними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.

24.03.2026 розгляд справи відкладено на 15.04.2026.

15.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача. Просить замінити відповідача на ІНФОРМАЦІЯ_10 .

15.04.2026 розгляд справи відкладено на 25.05.2026.

25.05.2026 розгляд справи відкладено на 17.06.2026.

29.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Позивач є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . 06.06.2024 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на яку йому було надано відповідь, суть якої полягає в тому, що такі заяви необхідно подавати особисто, як визначено Постановою № 560 від 16.05.2025 року і тому розгляду на предмет надання відстрочки від призову вона не підлягає. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви, позивач звернувся до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі № 380/17299/24, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_11 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Постановою від 27.01.2026 Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/17299/24 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_9 залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили 27.01.2026. 06.02.2025 року заява ОСОБА_1 від 06.06.2024 року розглянута Комісією, за результатами розгляду прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Повідомлення про результат розгляду надіслано ОСОБА_1 за адресою місця проживання. для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. Позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між запрошенням особисто прибути до РТЦК з оригіналами документів та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує. Для перетинання державного кордону особам з інвалідністю не вимагається наявності відстрочки.

В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві.

Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява про слухання справи у його відсутності, позов заперечив.

Від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській областінадійшла заява про слухання справи у його відсутності, позов заперечив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.12 ЦПК України та відповідно до ч.ч.1,5 та 6ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого1975року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» ( Colder v. The United Kingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».

Відповідно дост.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено, відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Постановою від 10.02.2025 відкрито виконавче провадження про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 у розгляді заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З повідомлення від 06.02.2025 №1508 вбачається, що комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_8 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі №380/17299/24, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 було відмовлено у задоволенні заяви представника ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

З витягу з ЄРДР вбачається, що відкрито кримінальне провадження №62025140110001015 від 13.03.2025 за ч.1 ст. 365 КК України на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова Ціпивко І.І. від 28.02.2025, справа №463/1800/25, провадження №1-кс/463/1930/25, якою зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР у м. Львові внести відомості в ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 17.02.2025.

Постановою від 08.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , визнано потерпілим у кримінальному провадження внесеному до ЄРДР №62025140110001015 від 13.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України.

З Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №623827 вбачається, що у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , наявна ІІІ група інвалідності.

Позивач зазначає, що незаконними діями відповідача, які виявилися у невжитті заходів щодо виконання рішення суду, не зміг виїхати за кордон до родичів, які б змогли допомогти йому пройти належне лікування та реабілітацію, як стосовно цукрового діабету, родової травми лівої руки. (Рівень медицини в Німеччині та в Ізраїлі на порядок вищий чим в Україні). Тим самим він не зміг реалізувати своє законне право, а саме право на отримання медичних послуг за кордоном. Нервовий стрес що він отримав внаслідок незаконної діяльності відповідача привів до значного погіршення його стану здоров`я. В нього піднявся цукор в крові і лікар ендокринолог що проводить лікування та нагляд за ним, змушена була збільшити щоденну дозу інсуліну від 18 до 44 одиниць.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність всіх складових елементів правопорушення.

При цьому, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_8 та моральною шкодою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 року по справі № 454/287/22.

Позивач надав Довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 29.01.2024, де зазначається, що у нього є ІІІ група інвалідності, протипоказана важка фізична праця; Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та Витяг з історії №45 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який перебував на стаціонарному лікуванні з 08.01.2025 по 20.01.2025 в КНП ЦМЛ в м. Бориславі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем того факту, що його негативні емоції досягли рівня душевних страждань, погіршення стану здоров`я або приниження честі та гідності, і що така моральна шкода заподіяна саме внаслідок дій з боку відповідача, оскільки відсутні належні докази причинного зв`язку та обґрунтування розміру відшкодування.

Згідно зі ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями 4,12,13,76-82,137,141,258,263-265,273,354 ЦПК України, статтями 12,13,23,1167 ЦК України, суд

постановив:

у позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17.06.2026.

Суддя О.Б. Нагірна