Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №335/4411/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4411/26 2-о/335/164/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя із спільною заявою про розірвання шлюбу подружжям, яке має дітей.

Заява обґрунтована тим, що 01.10.2016 між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявники вказують, що подружнє життя не склалось, шлюбні відносини припинені з квітня 2026 року, спільне господарство вони не ведуть та на їх переконання подальше збереження шлюбу є неможливим.

Майнових спорів, спорів щодо виховання та утримання дитини немає.

Ухвалою судді від 28 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Заявники, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явились, разом з тим подали заяви у яких зазначили, що подану заяву підтримують та просять провести її розгляд за їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають у шлюбі, зареєстрованому 01 жовтня 2016 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що було складено актовий запис №429, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.10.2016 року.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 12.07.2017 Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Зі змісту заяви встановлено, що сторони дійшли спільного рішення про розірвання шлюбу оскільки на їх переконання подальше спільне життя та збереження сім`ї є неможливим.

Відповідно до обставин викладених у заяві сторони з квітня 2026 року проживають окремо, спільне господарство не ведуть, рішення про розірвання шлюбу є остаточним та відповідає їх вільній волі.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Як роз`яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Відповідно до ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.1 ст.109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Судом встановлено, що 24.04.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір про виховання та утримання дитини (визначення місця проживання та участі у вихованні), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М., зареєстрований в реєстрі за №1999, у якому сторони визначили здійснення ними батьківських прав та виконання обов`язків щодо виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із ч.3 ст.293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що рішення заявників про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких подружжя наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, дане рішення відповідає їх дійсній волі, не зачіпає та не порушує їх особисті та майнові права, та права їх малолітньої дитини.

Таким чином, з`ясувавши обставини, викладені у заяві подружжя, а саме те, що на переконання сторін подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали не можливими та поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, сторони досягли спільної згоди щодо участі у виховані дитини, умов проживання та розміру матеріальної допомоги на утримання дитини, при цьому, виходячи із принципу добровільності шлюбу та враховуючи те, що суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, суд доходить до висновку, що спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 247, 263-265, 293, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 01 жовтня 2016 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №429 – розірвати.

Рішення суду є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу судом після набрання ним законної сили.

Відповідно до ст.115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в тому числі й в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 17 червня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Заявник 1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Заявник 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко