Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №309/927/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/927/26

Провадження № 1-кп/309/62/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за зареєстрованим №12026071050000137 від 27.02.2026) стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хуст, Закарпатської області, реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , громадянина України, пенсіонера, з вищою освітою, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 26 лютого 2026 року, близько 17:25 год, рухаючись по міському парку в м.Хуст, по вул. 900-річчя Хуста, проходячи повз лавки, побачив на землі біля лавки мобільний телефон марки «Apple iPhone 16 Pro», який випав з кишені ОСОБА_5 , та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність та караність своїх дій, з метою незаконного власного збагачення, з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, таємно під час дії указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», підняв його та поставив собі в кишеню, після чого пішов додому, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 35 500 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, тим самим вчинивши дії, передбачені частиною 4 статті 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину по пред`явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, не визнав суду пояснив, що він зайшов у парк сидів на лавці, пішов позайматися на турніках, колив вернувся побачив, що щось засвітилося, то був телефон. Він був майже розряджений і тому пішов додому та поклав його на зарядку. При цьому пробував набрати якісь номера, однак не брали. Потім приїхали поліцейські за ним і він добровільно віддав телефон. Ці дівчата підходили до нього і питали за телефон, він їм сказав ні, бо на той час телефону ще у нього не було, а телефон він знайшов пізніше. Вважає, що він не здійснював крадіжку, бо телефон знайшов.

Не зважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так допитана в судовому засіданні у присутності законного представника ОСОБА_6 та психолога ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що того дня вона пішла з подругою в парк де сиділи на лавці. Коли вийшли з парку, то біля магазину «Оскар», недалеко від парку, подруга запитала її оскільки часу і вона виявила відсутність телефону. Це було десь через 5 хв як вони вирішили покинути парк. Вони вернулися на місце де сиділи, телефону там не було. Поряд сиділа парочка, вони спитали чи не бачили телефону, ті сказали що ні. Також спитали сторожа, той теж не бачив телефон. Згадала, що на телефоні є функція відстеження локації. Подзвонила подрузі і та сказала, що її телефон має бути біля виходу з парку. Пішли туди, там був лише ОСОБА_3 . Спитала його за телефон, той відповів, що нічого не бачив та вийшов з парку. Зв`язалася з подругою, та сказала, що телефон біля відділку поліції. Підійшли туди, там знову був лише ОСОБА_3 , спитали його за телефон, і той знову відповідача зо нічого не знає, сказав відстати від нього, і пішов. Звернулися у поліцію і у подальшому її телефон вилучили у ОСОБА_3 . Претензій до обвинуваченого немає.

Допитана в судовому засіданні у присутності законного представника ОСОБА_8 та психолога ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що 26.02.2026 вона з ОСОБА_10 були у міському парку, сиділи на лавці, дивилися фото. ОСОБА_11 телефон поставила біля себе на лавку. Їм треба було йти додому і пішли. Біля «Оскара» вона запитала скільки годин, ОСОБА_11 почала шукати телефон і помітила відсутність. Повернулися на місце де сиділи, телефону не було. Там сиділа парочка, спитали їх, вони сказали, що не бачили. Спитали охоронця, той теж не бачив. Далі згадали, що можна подзвонити знайомій ОСОБА_12 і по геолокації з`ясувати де телефон. Подзвонили їй, вона сказала місце, підійшли туди, телефону не було. Побачили, що телефон «іде» з парку. Підійшли туди, там був ОСОБА_3 і телефон ішов з ним. ОСОБА_11 підійшла до нього і спитала за телефон, той сказав, що нічого не бачив. Проходили уже біля поліцейського відділку, ОСОБА_12 сказала, що телефон перед ними. Знову спитали ОСОБА_3 за телефон, назвали колір, той сказав ні не бачив, відстаньте від мене. Пішли у поліцію і потім поліція вилучила у ОСОБА_3 телефон. З моменту як вийшли з парку і помітили пропажу пройшло не більше 5 хвилин.

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію від 26.02.2026, ОСОБА_5 просить встановити особу, яка 26.02.2026 біля 17:00 год в парку з лавочки викрав телефон марки «Айфон 16 Про».

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.02.2026 огляд проводився у приміщенні кімнати для проведення слідчих дій Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, в ході чого ОСОБА_3 добровільно видав з правої зовнішньої кишені куртки мобільний телефон марки «Айфон 16» в голубому чохлі, який з його слів він узяв з лавки у міському парку.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-26/2125-ТВ від 03.03.2026 ринкова вартість мобільного телефону марки «Apple» iPhone 16 Pro 128 GB Desert Titanium, бувшого у використанні, з урахуванням ознак зносу, станом цін на 26.02.2026 становить 35 500 грн.

Згідно протоколу огляду предмету від 06.03.2026 об`єктом огляду є мобільний телефон iPhone 16 Pro. На момент огляду наявний чохол голубого кольору, телефон білого кольору. При огляді додатку виклики. Наявні 19 пропущених телефонних викликів від різних абонентів. До телефону долучено відповідну фототаблицю, на якій зокрема зафіксовано ряд пропущених викликів від різних абонентів датованих 26.02.2026.

Згідно протоколу перегляду відеозапису від 05.03.2026 оглянуто DVD-R з чотирма відеозаписами.

- На першому відеозаписі є напис «26-02-2026 17:27:29». Відеокамера охоплює центральну частину міського парку м.Хуст. На 00:04 з правого боку появляються двоє осіб – ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , які біжать у напрямку асфальтної площадки парку. На 00:11 вони зупиняються та дивляться навколо, після чого йдуть до площадки. На 01:54 повертаються та йдуть у напрямку виходу з парку біля замкової гори, та відеозапис закінчується;

- На другому відеозаписі є напис «26-02-2026 17:28:52». На 5 сек тримаючи ліву руку в кишені виходить ОСОБА_3 та йде у напрямку виходу з парку біля замкової гори. На 00:28 підходить до смітника біля лавки та дістає звідти щось, після чого йде далі до виходу. На 01:09 з правого боку виходять ОСОБА_13 та ОСОБА_9 та йдуть у напрямку виходу з парку оглядаючись, та відеозапис закінчується;

- На третьому відеозаписі є напис «26-02-2026 17:30:31». На 00:09 з парку виходить ОСОБА_3 , та за ним потерпіла ОСОБА_13 та свідок ОСОБА_9 , які дивляться на ОСОБА_3 ат оглядаються. Після чого всі троє переходять дорогу до адміністративної будівлі Хустського РУП, та відеозапис закінчується;

- На четвертому відеозаписів є напис «26-02-2026 17:29:56». Відеокамера охоплює паркову біля входу/виходу в міський парк біля вулиці Степана Паппа. На протязі всього відео ОСОБА_3 не заходить в парк через цей вхід.

У судовому засіданні було переглянуті усі чотри відеозаписи, і суд констатує, що інформація, зафіксована на відеозаписах відповідає змісту протоколу огляду від 05.03.2026.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так суд відхиляє посилання ОСОБА_3 на те, що коли до нього два рази підходили дівчата та питали за телефон він сказав, що немає, бо телефону у нього тоді ще не було і він знайшов його пізніше, позаяк це повністю спростовується показами потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_9 , які чітко ствердили, що телефон відстежували по геолокації і коли підходили два рази до ОСОБА_3 , то телефон мав бути у нього по даним геолокації.

Щодо позиції ОСОБА_3 про те, що це знахідка, а не крадіжка, то суд зазначає наступне.

Питання відмежування крадіжки від знахідки неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом, який з цього приводу сформулював наступні висновки.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна (ст.185 КК України).

У даному випадку місцезнаходження телефона до його заволодіння обвинуваченим було достеменно відомо потерпілому, а після - ні, внаслідок чого потерпілий викликав поліцію.

На думку суду поведінка обвинуваченого беззаперечно вказує про спрямованість його умислу саме на крадіжку мобільного телефону, оскільки у ОСОБА_3 підібрав його у громадському місці, і безперечно усвідомлював, що дане майно вибуло з володіння власника, якому має бути відомо його приблизне місцезнаходження, та що власник може за ним повернутися. При цьому ОСОБА_3 навіть не намагався з`ясувати власника даного майна, радше навпаки, коли до нього два рази підійшли потерпіла та свідок з питанням чи не бачив він телефону, а отже були достатні підстави вважати, що саме потерпіла є власником загубленого телефону - ОСОБА_3 відповів ні, тобто збагатився за рахунок такого майна, що свідчить про наявність у нього корисливого мотиву та мети особистого збагачення за рахунок чужого майна.

Таким чином, суд приходить висновку, що сукупністю належних та допустимих доказів, доведено, що ОСОБА_3 мав умисел на вчинення крадіжки, а його дії містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Підстав для перекваліфікації його дій суд не вбачає.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом суд вважає доведеними факти:

здійснення ОСОБА_3 таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 185 КК України;

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є пенсіонером, раніше не судимий.

Також, суд враховує думку потерпілої, яка не має претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 матеріального чи морального характеру, а щодо міри покарання, то призначення такого залишила на розсуд суду.

Згідно досудової доповіді складеної Хустським РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області беручи до уваги зібрану інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній ризик вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства можливе.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі відсутність обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій частини 4 статті 185 КК України, у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.

Водночас, враховуючи обставини, що характеризують тяжкість кримінального правопорушення, яке обвинувачений ОСОБА_3 вчинив вперше, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, а також досудову доповідь органу пробації, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції її від суспільства і вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 128 КПК України процесуальні витрати за проведення судової експертизи на суму 2228,50 грн. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у виді особистого зобов`язання слід залишити без змін до вступу вироку у законну силу.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: мобільний телефон марки «Apple iPhone 16 Pro», повернути власнику ОСОБА_5 , диск з відеозаписами - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-26/2125-ТВ у розмірі 2228,50 грн.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_1