Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №308/7607/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7607/26

3/308/2634/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про участь в режимі відеоконференції у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст. 485 Митного кодексу України, -

встановив:

В провадженні судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б. перебуває справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ст. 485 Митного кодексу України.

16.06.2026 року ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» клопотання, згідно якого просить справу №308/7607/26 призначити до розгляду у судовому засіданні, в режимі відеконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв`язку з перебуванням за кордоном за завчасною спланованою поїздкою, та введення в Україні воєнного стану.

Розглянувши подане клопотання приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1 Митного кодексу України Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з ч.7 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Діючими нормами Митного кодексу України не визначено порядку вирішення питання, щодо здійснення дистанційного провадження в режимі відеоконференції, а тому виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону, а саме норм кримінального процесуального кодексу України та при вирішенні питання про здійснення дистанційного провадження в режимі відеоконференції, керуватися положеннями ст. 336 КПК України.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 року зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначив, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього Рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження регламентовано ст. 336 КПК України, відповідно до частини першої якої, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; необхідності забезпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Відповідно до ч. 5 ст. 336 КПК України учасники кримінального провадження беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Аналіз наведеної норми свідчить, що прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони. Питання участі в судовому засіданні сторони в режимі відеоконференції суд має право вирішувати з урахуванням всіх об`єктивних обставин, які складаються при розгляді справи, до початку певного судового засідання, в певному конкретному випадку. Разом із тим, клопотання має бути обґрунтованим причинами, які ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони в судовому засіданні, а також підтверджене відповідними доказами неможливості такої участі.

Згідно ч.2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 336 КПК України учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження.

Як вбачається із клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції таке подано з порушенням вимог до ч. 4 ст. 336 КПК України, а саме клопотання подано в день судового засідання.

Крім того, в обґрунтування клопотання ОСОБА_1 не наведено жодної передбаченої ст. 336 КПК України підстави, за яких судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження).

Віддаленість учасників судового розгляду від місцезнаходження суду чи перебування їх в іншому населеному пункті (м. Київ) не є підставою для підтвердження необхідності саме такої участі в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь в режимі відеоконференції у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст. 485 Митного кодексу України, слід відмовити.

Керуючись ст. 336 КПК України, ст. 5, 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь в режимі відеоконференції у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст. 485 Митного кодексу України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області Н.Б. Шумило