Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №299/1480/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1480/26

Номер провадження 2/299/709/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Надопта А.А.,

з участю секретаря Стрижак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з нерумого майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач є також власником земельної ділянки, на якій розташовано будинок: право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

В ході вчинення розпорядчих дій із належним позивачу нерухомим майном він виявив невідоме йому задавнене, зареєстроване у 2008 році, обтяження на все нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Обтяження зареєстроване у архівному Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Тип обтяження: арешт нерухомого майна, р.н.7666696, зареєстровано 31.07.2008 Виноградівською державною нотаріальною конторою за заявою ДВС м. Виноградів.

Підстава обтяження: постанова про арешт, АА№091985 від 30.07.2008, ДВС м. Виноградів. Власник – Роспопчук Володимир Володимирович.

Очевидно, що обтяження зареєстровано у зв`язку із тим, що на примусовому виконанні у ДВС м. Виноградів було провадження, де боржником був ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 є сином позивача і ніколи не був власником нерухомого майна, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 , а тому обтяження на це нерухоме майно зареєстровано без належних правових підстав.

Оскільки обтяження зареєстровано за заявою ДВС м. Виноградів, то позивач звернувся до Виноградівського відділу ДВС з метою зняття арешту на підставі ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», як справжній власник.

Проте, начальник Виноградівського відділу ДВС надав позивачу письмове роз`яснення про те, що відділ ДВС не може зняти арешт, бо документи виконавчого провадження знищені. Тому права позивача можуть бути захищені лише в судовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак його представник, адвокат Хемишинець Е.І. у позовній заяві клопотала про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги підтримала та просила суд такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про визнання позовних вимог і розгляд справи у його відсутності.

Третя особа на стороні позивача, державний нотаріус Виноградвської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суд не повідомила

Оскільки, сторони в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України - не здійснюється.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України).

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Право власності є зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових від 11.07.2025, яким за позивачем зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок в цілому, Рішення про державну реєстрацію прав від 11.07.2025, номер об`єкта нерухомого майна 3170506921020.

Позивач є також власником земельної ділянки, на якій розташовано будинок: право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав від 27.12.2025, Рішення про державну реєстрацію прав від 27.12.2025.

В ході вчинення розпорядчих дій із належним позивачу нерухомим майном він виявив невідоме йому задавнене, зареєстроване у 2008 році, обтяження на все нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Обтяження зареєстроване у архівному Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Тип обтяження: арешт нерухомого майна, р.н.7666696, зареєстровано 31.07.2008 Виноградівською державною нотаріальною конторою за заявою ДВС м. Виноградів.

Підстава обтяження: постанова про арешт, серії АА№091985 від 30.07.2008, ДВС м. Виноградів. Власник – Роспопчук Володимир Володимирович.

Очевидно, що обтяження зареєстровано у зв`язку із тим, що на примусовому виконанні у ДВС м. Виноградів було провадження, де боржником був ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 є сином позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії і ніколи не був власником нерухомого майна, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 , а тому обтяження на це нерухоме майно зареєстровано без належних правових підстав.

У рамках виконавчих проваджень при накладенні арешту на майно боржників накладався арешт на житлову нерухомість, де боржник був прописаний, незалежно від того чи був він власником житла.

Оскільки обтяження зареєстровано за заявою ДВС м. Виноградів, то позивач звернувся до Виноградівського відділу ДВС з метою зняття арешту на підставі ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», як справжній власник.

Відповідно до ч.1 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Проте, начальник Виноградівського відділу ДВС надав позивачу письмове роз`яснення про те, що відділ ДВС не може зняти арешт, бо документи виконавчого провадження знищені. Права позивача можуть бути захищені лише в судовому порядку.

Зі змісту інформації з Єдиного реєстру заборон, боржником у виконавчому провадженні позивач не є боржником, а ОСОБА_2 . Власником нерухомого майна в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , таким власником ніколи не був. Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1ст. 319 ЦК України).

Так, наявність арешту на нерухоме майно за відсутності виконавчого провадження істотно обмежує право власності позивача, унеможливлює розпорядження майном (відчуження, оформлення спадщини, іпотеки тощо), порушує принцип правової визначеності та пропорційності втручання у право власності.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною третьою статті 13 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно дост. 319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

На підставі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 року у справі № 643/3614/17 зазначив, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), і виникають із цивільних правовідносин та відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі №911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

Статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Наявність незнятого арешту на майно, що ввійшло до складу спадщини, створило перешкоду для реалізації права мене на спадщину після смерті чоловіка.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки заборона на відчуження обмежує позивача у можливості реалізувати його право власності, а підстави для даних обмежень відсутні, а тому суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є повністю обґрунтовані та підлягають задоволенню.

А тому на підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 58, 60, 154, 174, 209, 212, 214-215, ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати припиненим обтяження речового права у виді арешту нерухомого майна, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 7666696, дата реєстрації 31.07.2008, Виноградівською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ДВС м. Виноградів, підстава обтяження – постанова про арешт АА№091985 від 30.07.2008 ДВС м. Виноградів, об`єкт обтяження – інше, Все майно, адреса АДРЕСА_1 .

Зняти обтяження у виді арешту нерухомого майна, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 7666696, дата реєстрації 31.07.2008, Виноградівською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ДВС м. Виноградів, підстава обтяження – постанова про арешт АА№091985 від 30.07.2008 ДВС м. Виноградів, об`єкт обтяження – інше, Все майно, адреса АДРЕСА_1 .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийНадопта А. А.