Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №297/520/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/520/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 , про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.01.2023 року у справі №297/3815/22 шлюб між сторонами, який зареєстрований 10.02.2011 року, розірвано.

За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN POLO», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , 2005 року випуску, чорного кольору, який зареєстрований 03.12.2019 року за ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Посилаючись на те, що спірний транспортний засіб був придбаний у період шлюбу за спільні кошти подружжя, позивач вважає його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та просить: визнати транспортний засіб спільною сумісною власністю подружжя; виділити йому у власність 1/2 частину транспортного засобу, стягнути судові витрати.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання в приміщенні Берегівського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. При цьому, згідно поданої заяви просив розглянути справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином по місце, дату та час судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд і не подав відзиву, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд згідно вимог ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 лютого 2011 року, який розірвано рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.01.2023 року у справі №297/3815/22.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN POLO», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , є ОСОБА_2 .

Із висновку щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу від 19.02.2026 року вбачається, що ринкова вартість транспортного засобу становить 85600 грн., а вартість 1/2 частки — 42800 грн.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини самостійного заробітку.

Згідно із ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частинами 1, 3 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 69 СК України, передбачено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що спірний транспортний засіб був набутий сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі.

При цьому відповідачкою не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, передбаченої ст. 60 СК України, а також не доведено, що транспортний засіб був придбаний за особисті кошти одного із подружжя або є особистою приватною власністю.

Сам факт державної реєстрації транспортного засобу за одним із подружжя не змінює правового режиму такого майна та не спростовує виникнення у іншого з подружжя права спільної сумісної власності на нього, оскільки відповідно до вимог сімейного законодавства вирішальним є факт набуття майна у період шлюбу за спільні кошти подружжя.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN POLO», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , 2005 року випуску, є об`єктом права спільної сумісної власності сторін.

Разом із тим суд враховує, що позивач просить виділити йому у власність 1/2 частину транспортного засобу.

Відповідно до ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Транспортний засіб за своєю правовою природою є неподільною річчю, а тому виділ у натурі 1/2 частини автомобіля є неможливим.

При цьому, позивачем не заявлено вимог про передачу транспортного засобу одному із співвласників із виплатою відповідної грошової компенсації іншому співвласнику, припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на частку у спільному майні або визначення порядку користування спірним майном.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та не вправі самостійно змінювати предмет або спосіб захисту права, обраний позивачем.

Таким чином, заявлений позивачем спосіб захисту у вигляді виділення у власність 1/2 частини неподільної речі не відповідає правовій природі спірного майна та фактично не може бути реалізований, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ст.ст. 183, 368 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» моделі «POLO», державний номерний знак « НОМЕР_3 », номер кузова НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1390 куб. см., 2005 року випуску, чорного кольору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Іван ІЛЬТЬО