Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №346/980/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/980/24

Провадження № 22-ц/4808/1084/26

Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенка Василя Сергійовича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2026 року у складі судді Махно Н. В., ухвалене у м. Коломия Івано-Франківської області, повний текст якого складено 03 квітня 2026 року, у справі за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до відповідача ОСОБА_1 із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги були мотивовані тим, що 06 вересня 2022 року між сторонами був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 1083-2525 у формі електронного документа, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором «А357», за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 грн. на строк 300 календарних днів та кінцевою датою повернення кредиту 03 липня 2023 року, базовий період - 14 днів, зі сплатою зниженої процентної ставки - 2,5% в день, стандартної процентної ставки - 3% в день.

На виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору відповідач ОСОБА_1 здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості. Однак, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів у нього утворилась заборгованість, яка станом на 23 січня 2024 року становить 90 600 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за кредитом, 80 600 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, ТОВ «Укр Кредит Фінанс», прийнявши рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності шляхом часткового списання заборгованості за нарахованими процентами в сумі 48 600 грн. за умови погашення ним решти заборгованості за відсотками у розмірі 42 000 грн., просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 000 грн., з яких 10 000 грн. - заборгованість за кредитом, 32 000 грн. заборгованість за нарахованими процентами, а також 2 422,40 грн. судового збору.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за Кредитним договором № 1083-2525 від 06 вересня 2022 року в розмірі 42 000 грн. та 2 422,40 грн. сплаченого судового збору.

У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тарасенко В. С., посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фіананс».

Представник Садівника В. В. вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано жодної правової оцінки доводам відповідача про те, що він ніколи не укладав із позивачем жодних кредитних договорів і ніяких своїх даних та документів для оформлення правочинів, а також номеру своєї банківської картки для отримання кредитних коштів не надавав.

Поза увагою суду першої інстанції залишилася і та обставина, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів саме відповідачу.

Адвокат Тарасенко В. С. звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач жодного разу не отримував претензій, досудових вимог чи будь-яких інших документів позивача з приводу погашення заборгованості по вищезазначеному кредитному договору.

Також зауважує, що у кредитному договорі та додатках до нього зазначена неправильна адреса проживання відповідача, а саме « АДРЕСА_1 », замість правильної « АДРЕСА_2 », а також відсутній будь-який номер засобу зв`язку відповідача, що також свідчить про те, що відповідач не укладав вищевказаний кредитний договір. Більш того, зазначений у позовній заяві номер телефону « НОМЕР_1 » ніколи не належав відповідачу, а адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ніколи ним не використовувалась.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено факти укладення кредитного договору саме відповідачем та отримання ним кредитних коштів, оскільки долучені до позовної заяви документи не містять жодних даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 дійсно підписував вищевказаний кредитний договір за допомогою свого електронно-цифрового підпису або що він особисто вводив одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, як про це зазначає позивач.

У надісланому на адресу суду відзиві представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенка В. С. заперечує, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Додатково вказує, що позивачем на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору надано належні докази, зокрема роздруківку тексту кредитного договору, який підписаний одноразовим ідентифікатором «A357». При цьому, моніторингом дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі підтверджується факт створення ОСОБА_1 заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефону, який він вказав під час заповнення Заявки, а саме: « НОМЕР_2 », використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірнику кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору на електронну адресу відповідача, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Також представник позивача зауважує, що при укладенні договору відповідачем були здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача (створення за допомогою веб-сайту заявки) укладення договору було б неможливе і кредитні кошти не були би йому перераховані.

Зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а тому надати будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 чи будь яких-документів про отримання чи використання Відповідачем кредитних коштів є неможливим. Водночас, ОСОБА_1 має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

На думку представника позивача, лист (довідка) про перерахування коштів від АТ КБ «Приватбанк» щодо видачі кредиту ОСОБА_1 за договором № 1083-2525 від 06 вересня 2022 року та Довідка про перерахування суми кредиту № 1083-2525 від 06 вересня 2022 року є достовірними і належними доказами перерахування Відповідачу коштів у сумі 10 000 грн.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи та ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенка В. С. не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції прийшов до висновків, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. А тому суд вважав, заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 42 000 грн. обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 вересня 2022 року між сторонами був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 1083-2525 у формі електронного документа, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором «А357» (т.1, а.с. 16-26).

За умовами вказаного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 грн. на строк 300 календарних днів та кінцевою датою повернення кредиту 03 липня 2023 року, базовий період - 14 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки - 3% в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою; пільгової процентної ставки - 2,5% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позивальника спробувати скористатися послугами кредитодавця; зниженої процентної ставки - 2,5% в день, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 10 000 грн. позивач підтвердив довідкою про перерахування суми кредиту № 1083-2525 від 06 вересня 2022 року, зі змісту якої вбачається, що видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay на платіжну карту НОМЕР_3 (т.1, а.с. 61).

Також факт перерахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів у розмірі 10 000 грн. на платіжну карту НОМЕР_3 06 вересня 2022 року через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року підтверджується листом ПАТ КБ «Приватбанк» від 26 січня 2024 року (т.1, а.с.46-55).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено аналогічний номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : картку з номером НОМЕР_3 (т.1, а.с. 26).

Доказів того, що на картку НОМЕР_3 не було перераховано суму в розмірі 10 000 грн. відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором № 1083-2525 від 06 вересня 2022 року у ОСОБА_1 станом на 23 січня 2024 року наявна заборгованість у розмірі 90 600 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за кредитом, 80 600 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 56-60).

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1083-2525 від 06 вересня 2022 року із зазначенням у них усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містять електронний підпис із відповідним одноразовим ідентифікатором, які відповідно до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» були власноручно введені відповідачем ОСОБА_1 для електронного підпису.

З огляду на вищенаведені норми права та надані позивачем докази, апеляційний суд вважає, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено факт укладення 06 вересня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1083-2525.

Доказів протилежного матеріали справи не містять. Відповідач ОСОБА_1 вимоги про визнання кредитного договору недійсним не заявляв, суд такі вимоги не вирішував, а отже, умови кредитного договору підлягають застосуванню під час вирішення цієї справи і право вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до позичальника за кредитним договором про повернення суми боргу, яке виникло у нього на підставі чинного правочину, презюмується.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_1 про те, що відповідач не укладав із позивачем жодних кредитних договорів і ніяких своїх даних та документів для оформлення правочинів, а також номеру своєї банківської картки для отримання кредитних коштів не надавав.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів саме відповідачу, оскільки вони спростовуються наступним.

Так, умовами укладеного між сторонами договору, зокрема п. 4.2. передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на його банківський рахунок зазначений відповідачем у кредитному договорі.

На підтвердження вказаних обставин ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало довідку про перерахування суми кредиту № 1083-2525 від 06 вересня 2022 року, якою підтверджується ідентифікація платежу 2075109493 на суму 10 000 грн. Вказані кошти, у розмірі були перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 , яка згідно з договором належить відповідачу та про яку він зазначив у ньому, як номер особистого електронного платіжного засобу у розділі 11 договору.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договором здійснювалось АТ КБ «Приватбанк» на підставі укладеного між ними 02 грудня 2019 року Договору № 4010, а не безпосередньо ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття, обслуговування рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучені позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості, лист АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, довідка про перерахування суми кредиту № 1083-2525 від 06 вересня 2022 року є належними та допустимими доказами перерахування відповідачу кредитних коштів та виникнення у нього заборгованості.

Більш того, як вбачається із долученого позивачем розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором ОСОБА_1 10 жовтня 2022 року здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості у розмірі 8 000 грн., тобто вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття ним укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Близькі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц, згідно яких часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином позивачем належним чином доведено, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 грн., користувався ними, частково здійснив повернення кредитних коштів, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн.

Також апеляційний суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення відсотків за правомірне користування кредитними коштами у заявленому позивачем розмірі 32 000 грн.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

За умовами п. 4.6 кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступними ставками: стандартна процентна ставка - 3% в день за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою; пільгова процентна ставка - 2,5% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позивальника спробувати скористатися послугами кредитодавця; знижена процентна ставка - 2,5% в день, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 нараховувались відсотки за користування кредитом за ставкою 2,5% в день за період з 06 вересня по 19 вересня 2022 року та з 05 по 18 жовтня 2022 року, а за ставкою 3% в день за період з 20 вересня по 04 жовтня 2022 року та з 19 жовтня 2022 року по 02 липня 2023 року у загальному розмірі 88 600 грн. (т. 1., а.с. 56-60).

Колегія суддів зауважує, що розмір процентів за користування кредитними коштами нараховано згідно із умовами договору, в межах строку дії кредитного договору та підтверджено належними доказами. Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості за нарахованими відсотками сторона відповідача не навела, а також не надала будь-якого власного контррозрахунку.

За таких обставин, беручи до уваги рішення ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про можливість застосування до відповідача Програми лояльності шляхом часткового списання заборгованості за нарахованими процентами в сумі 48 600 грн. за умови погашення ним решти заборгованості у розмірі 42 000 грн., колегія суддів вважає, що позивачем доведено суму заборгованості за відсотками у розмірі 32 000 грн., заявлену у позовній заяві та така підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Безпідставними є й доводи представника відповідачапро те,що відповідач жодного разу не отримував претензій, досудових вимог чи будь-яких інших документів позивача з приводу погашення заборгованості по вищезазначеному кредитному договору, оскільки такі доводи не спростовують наявності заборгованості за кредитним договором і не звільняють позичальника від виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом погашення кредиту в погоджені сторонами строки і в установленому розмірі.

Крім того, суд звертає увагу на постанову від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду, в якій зроблено висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, тому оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарасенка Василя Сергійовича - залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 червня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта