Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №187/589/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1732/26 Справа № 187/589/26 Суддя у 1-й інстанції - Соловйов І.М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Халаджи О.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.122-2 та ст.185 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.130, ст.122-2 та ст.185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення:

- за ч. 1 ст. 130 КУПАП (протокол ЕПР 1 N? 619233) у виді штрафу у розмірі у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП (протокол ЕПР 1 N? 619237) у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. - за ст. 185 КУпАП (протокол ВАД N? 867296) у виді штрафу в розмірі п?ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 36 КУпАП, остаточно накладено на ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн на користь держави (реквізити: отримувач: ГУК у Дніпр-кій обл/ Дн-ка обл/ 21081300, р/р UA758999980313020149000004001, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банк отрну- класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожного руху» протокол ЕПР 1 N? 619233, протокол ЕПР 1 N? 619237, протокол ВАД N? 867296) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п?ять грн 60 коп.) на користь держави (реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106, призначення платежу - судовий збір по справі N?187/589/26 про адміністративне правопорушення).

На вказану постанову суду ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивує скаргу тим, що із самого початку затримання, просив робітників поліції відвезти його в лікарню.

Вказує, що пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в міській лікарні №9 м. Кам`янського.

Крім того на відео поліцейських не зафіксована причина зупинки, тобто причини не було, не порушував ПДР, були справні габаритні вогні та стоп сигнали.

Вказує на те. що робітниками поліції були йому спричиненні тілесні ушкодження.

ОСОБА_1 просив Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області по справі № 187/589/26 від 11.05.2026 року скасувати, та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУПАП та ст.185 КУпАП.

Замінити захід стягнення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначений постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року по справі № 187/589/26 передбаченого ст. 122-2 КУпАП, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, на штраф.

ОСОБА_1 , у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу ЕПР1 № 619233 від 19.03.2026 про адміністративне правопорушення встановлено, що 19.03.2026 о 20:10 с. Хутірське вулиця Центральна водій ОСОБА_1 керував екскаватором JCB державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, невиразна мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис на камеру. Вищевказаними діями водій порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР), чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Згідно протоколу ЕПР1 № 619237 від 19.03.2026 про адміністративне правопорушення встановлено, що 19.03.2026 о 20:10 с. Хутірське вулиця Центральна водій ОСОБА_1 керував екскаватором JCB державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу подану за допомогою маячків синього та червоного кольорів. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п 2.4 та ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статтею 122-2 КУпАП.

Згідно протоколу ВАД 867296 від 19.03.2026 про адміністративне правопорушення встановлено, що 19.03.2026 о 20:40 за адресою с. Хутірське вулиця Центральна 129, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору працівникові поліції при виконанні службових обов`язків, а саме відкрито відмовився виконувати законну вимогу працівників поліції хапав руками за формений одяг та погрожував побиттям. ОСОБА_1 своїми неправомірними діями вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою на те особою поліцейським СРПП внП №3 ДРУП №2 ГУНп в Дніпропетровській області сержантом поліції Олександром Бондаренко, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, протоколи підписані уповноваженою особою.

ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП , повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді, ознайомлено зі змістом обвинувачення та роз`яснено його суть.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано матеріали адміністративної справи та відео.

У вказаних протоколах у графах пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що особа від дачі пояснень відмовився.

В протоколах зазначено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 від підпису у відповідних графах протоколу відмовився.

Відповідно до приписів статей 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється, як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України, не виконанні вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку останній здійснив сигнальним диском з проблисковими маячками синього і червоного кольорів і увімкненням спеціального звукового сигналу та порушенні вимог п. 2.4 та п. 8.9 б Правил дорожнього руху України та у вчиненні злісної непокори законним вимогам поліцейських при виконанні ними службових обов`язків.

Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП і доводи щодо неможливості ознайомитись із висунутим звинуваченням у вчиненні правопорушення повністю спростовуються матеріалами справи та наявним в матеріалах справи відеозаписом з боді камери поліцейського.

При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.

Апеляційний суд, враховуючи обставини за яких було складено протоколи про адміністративні правопорушення та приймаючи до уваги процесуальну поведінку учасників судового розгляду в суді першої інстанції, ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи та подання відповідних клопотань про закриття провадження, вважає, що останній був обізнаний про зміст висунутого проти нього обвинувачення та можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді.

Таким чином, дані протоколів про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи свідчать про те, що особа, яка притягається до відповідальності була ознайомлена з правами, які передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.

Зокрема, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколів про адміністративні правопорушення. Дані відеозаписів є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчинених правопорушень та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що у справі достатньо даних для обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130, ст. 185 КУпАП

Так, апеляційний суд констатує, що відеофіксацію події розпочато з зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , після чого останній покинув місце зупинки і продовжив рух на транспортному засобі, на виконання вимог працівників полції щодо зупинки, не реагував та продовжував рух.

В подальшому, відео фіксація відбувалась на місці зупинки транспортного засобу екскаватора марки JCB, д.н/ НОМЕР_2 який було зупинено за допомогою звукових сигналів та світлових проблискових сигналів патрульного автомобіля поліції. Слід зауважити, що водій екскаватора , тривалий час не зупинявся на вимогу працівників поліції та зупинився тільки після того, як приїхав до місця призначення.

Відеозаписами зафіксовано факт зупинки екскаватора марки JCB, д.н/ НОМЕР_2 водієм ОСОБА_1 . Відеозаписи містять дані того, що після зупинки даного автомобіля, працівник поліції надавши персональні дані, почав з`ясовувати у водія при причини не виконання водієм вимог зупинки автомобіля, на що водій відповів в агресивній формі почав відповідати та погрожував застосувати до працівників фізичну силу, оскільки як було зафіксовано на відео, в руках мав предмет, схожий на брус.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що при спілкуванні із працівником поліції ОСОБА_1 від себе неадекватно, грубо та не бажав виконувати законні вимоги працівника поліції щодо надання для перевірки посвідчення водія та реєстраційних документів на екскаватор марки JCB, неодноразово наголошував працівникам поліції про те, що вони не мають права його зупиняти автомобіль без законних на то підстав.

ОСОБА_1 було повідомлено про причини зупинки ексковатора під його керуванням з тих підстав, що не екскаваторі не працював задній габарит та стоп сигнал, що зокрема підтверджується також наявним в матеріалалї адміністративної справи відео.

Зі змісту відеозапису вбачається, що працівником поліції ОСОБА_1 було неодноразово повідомлено про відео фіксацію події та повідомлено про вимоги працівника поліції щодо належної поведінки водія ОСОБА_1 , який виражався нецензурною лайкою, висловлював незадоволення діями поліцейських та своєю поведінкою намагався ускладнити виконання поліцейськими їх обов`язків.

Окрім того, на відеозаписах зафіксовано застосування працівником поліції кайданок щодо ОСОБА_1 при спробі протидіяти поліцейським під час затримання, намагання звільнитись з метою уникнення від відповідальності.

На місці події зафіксовано перебування сторонніх осіб, з поведінки яких вбачається, що вони були знайомими ОСОБА_1 та намагалися заспокоїти його.

Відеозаписами зафіксовано повідомлення працівником поліції про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння та зафіксовано доставлення його у відділ поліції для оформлення відповідних матеріалів.

Зі змісту відеозапису вбачається, що будучи у відділу поліції ОСОБА_1 , після запропонування працівниками пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння почав закривати вуха, тим самим ігноруючи пропозицію щодо проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки саме така відмова беззаперечно утворює склад ч.1 ст. 130 КУаАП.

Відеозаписи містять погрози ОСОБА_1 в сторону працівників поліції, грубі висловлювання та образи, під час виконання працівниками поліції щодо виконання ним своїх обов`язків щодо оформлення матеріалів справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не висловив заперечення щодо перебування його у стані алкогольного сп`яніння, незважаючи на те, що працівники поліції неодноразово стверджували про це у його присутності.

Апеляційний суд вважає, що відповідно до відеозапису поведінка ОСОБА_1 на місці події була спрямована на уникнення від відповідальності за вчинене порушення вимог ПДР України та свідчила про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння і виконання законних вимог працівника поліції в зухвалій формі та явною неповагою до осіб, які забезпечують громадський порядок.

Таким чином, відеозаписом чітко зафіксовано, що на пропозиції працівниками поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 дана пропозиція була проігнорована у повному обсязі. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчинених правопорушень саме ОСОБА_2 , що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення апелянта до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу, визначення місця проведення огляду на стан сп`яніння та застосування спеціальних засобів, не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Зі змісту вищевказаної статті закону вбачається, що огляд у медичному закладі має більше правове значення, оскільки проводиться лікарем, який має відповідну професійну спеціалізацію та проводить огляд із застосуванням сукупності різних методів, які дозволяють йому отримати достатньо об`єктивний результат щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, який він оформлює у встановленому законом порядку та за який несе персональну відповідальність.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу, що у разі незгоди водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан сп`яніння , відмови водія від проходження такого огляду або неможливості проведення такого огляду на стан сп`яніння поліцейським, такий огляд повинен бути поведений у медичному закладі відповідним лікарем.

При цьому, відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу не свідчить про вчинення відповідного правопорушення, оскільки у цьому випадку водій повинен пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Разом з тим, саме відмова водія транспортного засобу від виконання вимог п.2.5 ПДР України про проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі утворює склад правопорушення, який передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, у разі виявлення поліцейськими ознак сп`яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб провести огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані сп`яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений.

Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В матеріалах справи наявний висновок №110/2 щодо результатів чедичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, згідно якого у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ознак сп`яніння не виявлено, однак апеляційний суд наголошує на тому, що у даному випадку, даний висновок не свідчить про невинуватість останнього, оскільки склад правпорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП був наявний вже після відмови ОСОБА_1 , пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою «Драгера»

В матеріалах справи наявний акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого останній відмовився від проходження огляду (а.с.2).

До матеріалів справи додано направлення водія на проведення огляду до медичного закладу до КП «ДБКЛПД» ДОР, відповідно до якого водій ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, відмовився від проведення огляду на визначення стану сп`яніння (а.с.3)

Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння встановлюється судом на підставі сукупності доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням.

З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 незважаючи на неодноразові пропозиції працівника поліції, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку не погодився.

Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом не може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.

Обставини, які зафіксовані відеозаписом свідчать про те, що скаржник повністю визнавав факт керування транспортним засобом, при цьому відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі.

При вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, яке передбачено ст.185 КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги, що вищевказаним законом встановлено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець не конкретизував, які саме дії, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності свідчать про те, що непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків носить ознаки злісної непокори, у зв`язку з чим це питання повинно бути вирішено судом самостійно в межах висунутого обвинувачення, з наведенням відповідних мотивів своїх висновків.

Відповідно до п.7 Постанови ПВС України N 8 від 26.06.92р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Зокрема, злісна непокора виражається, як правило, в пасивному ухилянні, ігноруванні, зневазі до вимог і розпоряджень поліцейського та непов`язана з фізичним впливом на потерпілого( поліцейського) і за своїм правовим змістом, характером неправомірних дій та спрямованістю умислу, істотно відрізняється від опору, відповідальність за який, передбачена ст.342 КК України.

Частиною 1 ст.122-2 КУпАП встановлено відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Таким чином, судом першої інстанції поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керуючи екскаватором марки JCB номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку останній здійснив сигнальним диском з проблисковими маячками синього і червоного кольорів, увімкненням спеціального звукового сигналу, чим порушив п. 2.4 та п. 8.9 б Правил дорожнього руху України.

Крім того, ОСОБА_1 ,керував вказаним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, не виконував неодноразове законне розпорядження (вимогу) поліцейських про припинення правопорушення, шарпав працівника поліції, поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейських при виконанні ними службових обов`язків.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ст.185, ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Перевіряючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про справедливість призначеного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Так, санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачено стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, визнав останнього винним у вчиненні вказаних правопорушень та в межах встановленого законом строку наклав на нього відповідні стягнення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинені адміністративні правопорушення за своїм характером є грубим суспільно небезпечним порушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створюють підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і можуть призвести до тяжких непоправних наслідків.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУПаП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника.

При вирішанні цього питання законодавець виходив з того, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 , справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Халаджи