Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №201/3081/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6567/26 Справа № 201/3081/24 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_2 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Батманова В.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2024року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала в суд заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, вказавши заінтересованою особою Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогою встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який перебуває у полоні в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України з 15 травня 2022року, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 15 грудня 2019року.

Існування таких вимог ОСОБА_1 пов`язувала із тим, що на початку грудня 2019року, на підставі особистих почуттів ОСОБА_1 почала особисті стосунки з ОСОБА_4 , вони вирішили проживати разом та вести спільне господарство як одна сім`я без офіційного оформлення відносин у органах реєстрації актів цивільного стану. За час спільного проживання між ними склались стосунки, притаманні подружжю, вони проживали однією сім`єю, мали спільний сімейний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного, проживали в орендованій квартирі у місті Маріуполь Донецької області.

ОСОБА_4 перебував на службі у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка дислокувалась у м. Маріуполь на посаді лікаря (ветеринарної медицини) тилу, проте після початку повномасштабного вторгнення потрапив у полон і доставлений окупаційними військами до колонії у смт Оленівка Донецької області, а потім переведений до СІЗО №2 м. Б. Глєбськ Воронезької області, після чого зв`язок повністю обірвався. ОСОБА_4 вважається захопленим у полон з 18 травня 2022року за особливих обставин при виконанні бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини та здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відбитті збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту м.Маріуполь Донецької області.

Стверджувала, що заявниця постійно звертається до правозахисних і міжнародних організацій з метою повернення із полону ОСОБА_4 , організації особистої зустрічі з полоненим як дружини, можливості передачі йому медичних препаратів для прискорення одужання у зв`язку із тяжким пораненням, представлення його інтересів під час підготовки клопотань/звернень про надання медичної допомоги у зв`язку із тяжким пораненням та звільнення, можливого звільнення з полону до третіх країн на час війни, як захисника Азовсталі, для чого необхідно підтвердити родинні відносини, а саме факт спільного проживання, без офіційної реєстрації шлюбу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2024року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю задоволено.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який перебуває у полоні в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України з 15 травня 2022року, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 15 грудня 2019року.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 виходив з обґрунтованості та доведеності вимог заяви, вважав за можливе в судовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, але стверджувала, що суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси як дочки ОСОБА_4 . 16 квітня 2026року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2024року, в якій висловила вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду скаржниця пов`язувала з тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, помилково визнав встановленими обставини, які є недоведеними, та вказане рішення суду порушує її інтереси як дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Наполягала на тому, що її батько ОСОБА_4 проживав однією сім`єю саме з її матір`ю ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, в той час як ОСОБА_1 є невідомою їй жінкою.

Також вказувала, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю приховала, що метою встановлення цього факту також є отримання грошового забезпечення ОСОБА_4 .

Крім того, зазначала, що Звягельським міськрайонним судом Житомирської області також розглядалась справа №285/5231/25 за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, проте за клопотанням представника заінтересованої особи – Міністерства оборони України 24 лютого 2026року заяву ОСОБА_6 було залишено без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

Вважала, що наданих доказів недостатньо для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти апеляційної скарги, просила закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України та залишити без змін рішення суду першої інстанції, заявляла, що права, свободи та інтереси ОСОБА_2 не порушені, остання не має права на оскарження рішення суду у вказаній справі, спір про право відсутній, обставини, якими скаржниця обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цієї справи та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

20 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду було витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу №201/3081/24; та 23 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

14 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1540год 16 червня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_4 перебував на військовій службі в Національній гвардії України у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка дислокувалась у м. Маріуполь на посаді лікаря (ветеринарної медицини) тилу /посвідчення серії НОМЕР_2 /.

У відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 29 грудня 2022року, адресованій ОСОБА_7 , зазначено, що ОСОБА_4 під час ворожого обстрілу отримав бойову травму 15 березня 2022року в м. Маріуполь Донецької області.

За змістом витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №126 від 18 травня 2022року лікар (ветеринарної медицини) тилу старший лейтенант ОСОБА_4 вважається таким, що був захоплений у полон з 18 травня 2022року.

24 лютого 2023року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про те, що 14 серпня 2022року в смт Оленівка Волноваського району безвісти зник військовослужбовець Національній гвардії України ОСОБА_4 , який перебував в полоні рф, правова кваліфікація кримінального правопорушення — частина перша статті 115 КК України, кримінальне провадження №12023052630000093.

Згідно з довідкою №202 про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України « Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи в наслідок збройної агресії проти України та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, яка видана 01 березня 2023року Військовою частиною НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_4 з 18 травня 2022року перебуває в місцях несвободи в наслідок збройної агресії проти України.

ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 /.

Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у вересні 2025року зверталась до суду з заявою про встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який перебуває в полоні внаслідок збройної агресії росії проти України. Проте, ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2026року в справі №285/5231/25 задоволено клопотання Міністерства оборони України та залишено без розгляду заяву ОСОБА_6 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , неповнолітня ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України у зв`язку з наявністю спору про право.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Як правову підставу для задоволення заяви суд першої інстанції виснував, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який перебуває в полоні в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України з 15 травня 2022року, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 15 грудня 2019року.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Водночас суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зазначала, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю її та ОСОБА_4 , який перебуває у полоні в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України з 15 травня 2022року, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 15 грудня 2019року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, але стверджувала, що суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси, посилалась на те, що у даній справі існує спір про право, оскільки її батько ОСОБА_4 проживав однією сім`єю саме з її матір`ю ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, в той час як ОСОБА_1 є невідомою їй жінкою, та встановлення цього факту впливає на її інтереси, оскільки ОСОБА_1 намагається використати факт проживання однією сім`єю для отримання частини грошового забезпечення батька.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц, під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Як вбачається з ухвали Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2026року в справі №285/5231/25, окрім ОСОБА_1 , з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 2005року зверталась також мати скаржниці ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , проте її заяву залишено без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України у зв`язку з наявністю спору про право.

Тож, за обставин, що склались, об`єктивним є висновок про наявність спору про те, з ким саме проживав ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_6 наполягали на тому, що ОСОБА_4 проживав з ними однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Крім того, як закріплено в Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016року № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Дочка ОСОБА_4 має правовий інтерес у цій справі, пов`язаний з отриманням грошового забезпечення її батька, як військовослужбовця, що захоплений в полон, та заперечує факт проживання її батька з ОСОБА_1 з 15 грудня 2019року, наполягаючи, що однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу проживала саме її мати ОСОБА_6 .

Тож, в даному випадку окрім спору про те, з ким саме проживав ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту у вказаній справі може вплинути також на права та інтереси ОСОБА_9 щодо отриманням грошового забезпечення її батька, який захоплений в полон.

З цих мотивів безпідставними є наведені у відзиві на апеляційну скаргу твердження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 не має права на оскарження рішення суду у вказаній справі та спір про право відсутній. І як наслідок відсутні правові підстави для закриття апеляційного провадження у вказаній справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Наявність спору про право виключає розгляд справи в порядку окремого провадження.

У спірному випадку належним способом вирішення вимог заяви ОСОБА_1 є звернення до суду з позовною заявою у порядку позовного провадження.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України унормовано, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Однак, таких обставин суд першої інстанції не встановив, в результаті чого ухвалив рішення про задоволення заяви в порядку окремого провадження, що є порушенням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій та може бути реалізована в позовному провадженні.

З огляду на викладене, заявник ОСОБА_1 в належний спосіб у позовному провадженні не позбавлена можливості підтвердити свої вимоги та реалізувати свої права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини та не дотримався норм процесуального права, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про задоволення заяви в порядку окремого провадження.

Тож, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З наведених мотивів апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без розгляду.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України, з заявника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 726,72грн.

Керуючись статтями 259, 268, 294, 374, 376, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2024року – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю – залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 726,72грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 червня 2026року.

Судді: