Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №184/745/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1599/26 Справа № 184/745/26 Суддя у 1-й інстанції - Гуков Р.М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Покровського міського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення за кожне правопорушення окремо, а з урахуванням ст. 36 КУпАП остаточно призначено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а :

постановою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 16.03.2026 о 20 годині 00 хвилин по вул. Героїв «Артану», 15, у м. Покрові керувала транспортним засобом — автомобілем Chery, н/з НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком газоаналізатора «Драгер» на стан алкогольного сп`яніння, чим своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 16.03.2026 о 20 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом — автомобілем Chery, н/з НОМЕР_1 , у дворі будинку 15 по вул. Героїв «Артану» в м. Покрові, рухаючись заднім ходом, не впевнилася в безпечності та скоїла наїзд на припаркований автомобіль Peugeot 308, н/з НОМЕР_2 . Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, постраждалих немає. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 10.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити. Постанову про визнання винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази керування автотранспортним засобом водієм ОСОБА_1 , як і відсутні докази того, що таке керування здійснювалось нею саме у стані алкогольного сп`яніння. У матеріалах справи є відеозапис тестування інспектором поліції ОСОБА_1 на предмет наявності у неї алкогольного сп`яніння. Але на відеозаписі відсутні докази керування нею автотранспортним засобом.

Зауважує, що 16 березня 2026 року, приблизно о 17 годині, приїхала від своїх батьків, які живуть за містом, до свого будинку № 15 по вулиці Героїв «Артану» на автомобілі, марка та номерний знак якого зазначені в протоколах співробітників поліції. Вона дійсно при заїзді на паркувальне місце ненавмисно, з необережності зачепила автомобіль своєї сусідки по будинку ОСОБА_2 . Після чого пішла до квартири ОСОБА_2 та повідомила її про здійснений наїзд. Між ними досягнута усна домовленість про відшкодування збитків за ремонт автомобіля. 16 березня був день її народження, враховуючи те, що із сусідкою ОСОБА_2 питання наїзду на автомобіль вирішили повністю, вона почала з друзями святкувати свій день народження із вживанням алкогольних напоїв. Приблизно о 20 годині зателефонувала ОСОБА_2 і попросила вийти надвір та підійти до автомашин, оскільки прибули працівники поліції для фіксації наслідків ДТП та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Зауважує, що письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи, є неправдивими та сфальсифікованими. Вказує, що поліцейськими порушено порядок проведення огляду, оскільки вона вчинила ДТП о 17:00, а огляд запропоновано пройти більш ніж через дві години після такого керування.

Заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону під час розгляду суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в цьому випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:

– протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 616750 від 16.03.2026;

– актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

– відеодиском, з якого вбачається подія, яка відбувалася 16.03.2026;

– письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

– направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 16.03.2026.

Вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції, є належними і допустимими, такими, що беззаперечно підтверджують наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування нею транспортним засобом та перебування її у стані алкогольного сп`яніння, що не заперечується самою ОСОБА_1 . Однак остання заперечує, що саме керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, втім вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Так, дослідженими матеріалами встановлено, що за участю ОСОБА_1 сталась ДТП, у чому вона визнала себе винною, тобто підтвердила, що керувала транспортним засобом.

Разом із цим апеляційний суд наголошує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом, такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які вказують, що особа керувала транспортним засобом. Більше того, саме фіксування особи в стані руху є технічно неможливим, а тому на підставі усіх наявних доказів у справі суд встановлює доведеність або спростування факту керування транспортним засобом особою, на яку складено протокол.

У цьому випадку, як убачається з відеозапису поліцейських, які приїхали за викликом у зв`язку з настанням ДТП, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що наголошено останній та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер», на що остання погодилась, та за результатами проведеного огляду встановлено показник, який значно перевищує допустиму норму. Поліцейським запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_1 відмовилась, отже, погодилась із встановленим результатом.

Апеляційний суд наголошує, що за час спілкування з поліцейськими та проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 жодного разу не зазначила, що не керувала транспортним засобом або вживала алкогольні напої після такого керування.

Крім того, при складанні протоколів про адміністративне правопорушення як за ст. 124 КУпАП, так і за ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що подія дорожньо-транспортної пригоди, тобто керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відбулась о 20:00, вказані обставини ОСОБА_1 не заперечувала та проставила особистий підпис у протоколі. Крім того, час настання ДТП підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2 .

Також апеляційний суд звертає увагу, що подія відбулась о 20:00, огляд уже проведений о 20:41 із встановленим результатом 1,2 ‰, що дає підстави для сумніву щодо вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після настання ДТП, більше того, враховуючи її пояснення в апеляційній скарзі щодо відшукування власника іншого транспортного засобу та домовленості з нею.

Отже, за сукупністю досліджених доказів факт керування транспортним засобом марки Chery, д.н.з. НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння доведений поза розумним сумнівом.

На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Також апеляційний суд зауважує, що, перевіряючи доводи апеляційної скарги, враховує принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Рівність прав передбачає, що учасники процесу мають однакові можливості щодо подання доказів, заявлення клопотань, висловлення своєї позиції та спростування аргументів опонента.

Разом із цим ОСОБА_1 не надала жодних доказів та не заявила клопотання про допит свідків, які б підтвердили викладені нею обставини щодо часу події та вживання алкогольних напоїв після настання ДТП.

Жодних даних на спростування обставин, наведених у протоколі, матеріали справи не містять та не надані ОСОБА_1 на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Таку позицію ОСОБА_1 , яка виникла після складання матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно неї, апеляційний суд вважає способом захисту, спрямованим на уникнення адміністративної відповідальності та, як наслідок, адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що вживання алкогольних напоїв після настання ДТП є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 130 КУпАП, що в цьому випадку ОСОБА_1 не інкриміновано.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02, ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.

Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є обов`язковими складовими інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Інші доводи не вказують на порушення вимог закону, що, у свою чергу, потягло б визнання доказів недопустимими або вказувало на відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.

Отже, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Покровського міського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА