Рішення від 28 січня 2021 р. у справі №953/198/20 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/198/20

н/п 2/953/214/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Мельник В.В.,

за участю:

представника позивача адвоката Голубцова В.А.,

представника відповідача

та третьої особи адвоката Мизиненко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій, просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100 000 грн., отримані ОСОБА_5 від ОСОБА_3 під час продажу 4/10 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 , а також 3% річних за користування чужими грошима, що на момент звернення до суду становить 8 342,47 грн., інфляційні витрати, які на момент звернення до суду становлять 25 160 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 , після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину за заповітом, до складу якої входила 4/10 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з позивачем, спадщину 6/10 частки вказаної квартири прийняла онука спадкодавці, ОСОБА_5 .

Позивач також зазначив, що на момент смерті матері, він проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та проживав там і після її смерті.

У травні 2017 року, ОСОБА_5 , разом з її чоловіком, звернулись до нього з повідомленням про те, що вони мають намір зробити капітальний ремонт в квартирі, тому на цей період необхідно звільнити квартиру. Оскільки позивач мав свою власну квартиру, погодився на вказану пропозицію, після чого ОСОБА_3 разом зі своїм братом перевезли ОСОБА_1 у квартиру за місцем його реєстрації.

З того моменту і до теперішнього часу вони припинили будь-яке спілкування з ОСОБА_1 .

У серпні 2019 року, ОСОБА_1 вирішив отримати свідоцтво про право власності на спадщину, але з`ясувалось, що 15.03.2017 ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину на свою 6/10 частки квартири, та на підставі довіреності, що була видана їй ОСОБА_1 , оскільки він є інвалідом – на ім`я ОСОБА_1 .

Із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 стало відомо, що 21.03.2017 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 744, виданого 21.03.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т.П., право власності на 4/10 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 зареєстрована на ім`я ОСОБА_3 .

Із матеріалів спадкової справи, була отримана копія довіреності, на підставі якої ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину на частку, яка належала ОСОБА_1 .

Проте, ОСОБА_1 стверджує, що будь-яких грошових коштів, від продажу належної йому на 4/10 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 не від ОСОБА_5 , не від її чоловіка, ОСОБА_3 не отримував, ціну продажу квартири з ним ніхто не погоджував.

Таким чином, представник позивача зазначив, що будучи повіреним та діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, ОСОБА_5 порушила свої обов`язки повіреного, внаслідок чого були порушенні права ОСОБА_1 .

На підстав зазначеного просив суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача грошові кошти за продаж його частки квартири, 3% річних за користування чужими грошима, а також інфляційні витрати.

21.02.2020 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначила, що що вона отримала за заповітом спадщину від своєї бабусі – ОСОБА_6 , 6/10 частини в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , з яких 3/10 частки бабуся заповідала їй, а 3/10 матері відповідачки, ОСОБА_7 , яка відмовилась відмовила від своєї частки спадщини на користь відповідачки. Право власності на 4/10 частини квартири за заповітом отримав позивач ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач не планувала проживати разом з позивачем, який мав свою власну квартиру, вона запропонувала йому продати його частку квартири третій особі у справі, ОСОБА_3

ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію та зустрівся з ОСОБА_3 для обговорення ціни продажу. ОСОБА_2 зазначила, що в березні 2017 року ОСОБА_3 в її присутності домовився з позивачем про продаж його частки квартири за ціною 5500 доларів США.

Враховуючи те, що позивач є інвалідом та має похилий вік, вони домовилися, що від його імені буде виступати ОСОБА_8 .

З цією метою, відповідачка 10 березня 2017 року викликала нотаріуса, який за місцем знаходження позивача, а саме: АДРЕСА_1 оформив на її ім`я довіреність на представництво інтересів позивача, з правом оформити спадщину та продати належну його частку.

Після оформлення права на спадщину на 4/10 частки квартири АДРЕСА_2 та реєстрації цього права за позивачем, 21 березня 2017 року відповідачем укладено договір купівлі-продажу 4/10 частки квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 за обумовленою з з позивачем ціною 5500 доларів США, про що він власноруч склав розписку.

Відповідач також зазначила, що вказані обставини також може підтвердити ОСОБА_9 який був особисто присутнім під час цих подій.

Тому, відповідач просила врахувати те, що нею дійсно були передані позивачу кошти на виконання договору доручення, про що свідчить розписка відповідача та нотаріально засвідчена заява свідка, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

21.02.2020 від третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення в яких третя особа ОСОБА_3 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими.

В обгрунтування пояснень третя особа ОСОБА_3 зазначив, що в 2016 році відповідач по справі ОСОБА_2 запропонувала придбати 4/10 частки квартири АДРЕСА_2 .

Враховуючи те, що 6/10 частки вказаної квартири належало ОСОБА_2 , він погодився на такий варіант, оскільки в майбутньому вони планували мешкати разом.

В березні 2017 року він зустрівся з позивачем у спірній квартирі, оглянув її та обговорив з ОСОБА_1 вартість продажу квартири в розмірі 5500 дол. США.

Така вартість була визначена з урахуванням жахливого стану квартири, що підтверджується фотографіями, а також проведеної попередньої оцінки , яка була в майбутньому оформлена ФОП ОСОБА_10 перед укладанням договору купівлі-продажу.

Третя особа ОСОБА_3 також зазначив, що оскільки на той момент у нього таких коштів не було, він звернувся до ОСОБА_11 надати йому позику в розмірі 5500 дол. США для придбання частки квартири позивача.

Внаслідок похилого віку та хвороби, позивач надав відповідачу ОСОБА_2 довіреність на продаж частки квартири.

21 березня 2017 року вони зустрілись у нотаріуса та підписали договір купівлі-продажу 4/10 частки квартири, що належала позивачу.

Після укладання договору, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 на машині ОСОБА_9 приїхали до позивача та він бачив, як ОСОБА_2 особисто передала позивачу його примірник договору купівлі-продажу від 21 березня 2017 року та грошові кошти в розмірі 5500 доларів США, про що позивач власноручно склав розписку та надав її відповідачу.

Таким чином, третя особа ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач погодився на продаж частки квартири та отримав грошові кошти за неї, що підтверджується розпискою.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи – адвокат Мизиненко І.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, оскільки відповідач отримав грошові кошти до договором купівлі-продажу, про що надав розписку, та вказані обставини не спростував.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи, допитавши в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що після смерті ОСОБА_6 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_3 , спадкоємцями були: онука спадкодавці – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син спадкодавці – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 28).

Відповідно до відповіді Державного нотаріуса Пятої Харківської міської державної нотаріальної контори (відокремлений підрозділ) Юлії Лола вих. № 2296/02-14 від 12.11.2019/П вбачається, що спадкодавця залишила заповіт на все майно в 3/10 частках на ім`я ОСОБА_5 , 4/10 частках на ім`я ОСОБА_1 та в 3/10 частках на ім`я ОСОБА_7 . Заповіт посвідчений Восьмою Харківською державною конторою 26 травня 2011 року і зареєстрований в реєстрі за № 5-517.

Спадкоємцями вищевказаного майна за заповітом, в 4/10 частках спадкового майна є – ОСОБА_1 – син спадкодавці, а в 6/10частках – є ОСОБА_5 – онука спадкодавицю оскільки інший спадкоємець за заповітом - полтавець ОСОБА_12 від права на прийняття спадщини відмовилась на її користь.

Непрацездатний за віком син спадкодавці – ОСОБА_1 права на обов`язкову частку у спадщині не має, оскільки вона погашена за рахунок отриманого майна.

Спадщину ОСОБА_8 та ОСОБА_1 прийняли, оскільки подали заяви про прийняття спадщини.

15 березня 2017 року, до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_13 , що діяла за себе особисто та від імені ОСОБА_1 згідно його довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т.П. 10.03.2016 року № 641 та отримала того ж дня:

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 4/10 часток квартири АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 ;

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 6/10 часток квартири АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_8 ;

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 4/10 часток грошових вкладів з відповідними відсотками на ім`я ОСОБА_1 ;

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 6/10 часток грошових вкладів з відповідними відсотками на ім`я ОСОБА_8 (а.с. 29).

Відповідно до договору купівлі-продажу частки у праві власності квартири від 21.03.2017,зареєстрованого в реєстрі за № 744, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т.П., вбачається, що ОСОБА_5 , яка діє від імені і в інтересах ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченої Алтуніною Т.П.. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області 10.03.2017 за реєстровим № 641, далі іменований продавець, та ОСОБА_3 , іменований покупець, уклали цей договір про таке:

За цим договором, ОСОБА_5 , яка діє від імені і в інтересах ОСОБА_1 передає, а ОСОБА_3 приймає у власність 4/10 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 та сплачує за них обговорену грошову суму.

Продаж цей,за домовленістю сторін, вчиняється за суму 148 500 грн., що є еквівалентом 5 500 дол. США, які ОСОБА_5 отримала повністю для свого довірителя, ОСОБА_1 , ще до підписання цього договору.

Відповідно до Звіту про оцінку нерухомого майна, унікальний номер :1696265_17032017_EW170317-317, виданого ФОП ОСОБА_10 від 17.03.2017, вартість всієї квартири становить 378 524 грн., вартість відчужуваної 4/10 часток у праві власності на квартиру – 151 410 грн. (а.с. 86).

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер 18655571 від 28.10.2019 вбачається, що право власності на 4/10 квартири АДРЕСА_2 21.03.2017 зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.14).

Відповідно до довіреності від 10.03.2017 посвідченої державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Лола Ю.В., зареєстрованої в реєстрі № 641 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , цією довіреністю уповноважує ОСОБА_5 , вести справи по оформленню його спадкових прав на майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 , розпоряджатися, а сама: продати належну йому частку у прав власності на квартиру АДРЕСА_2 .

У звязку з похилим віком, довіреність підписана громадянином ОСОБА_1 у присутності нотаріуса на дому, за адресою: АДРЕСА_1 . Особу його встановлено, дієздатність перевірено. (а.с. 13).

Також, згідно розписки від 21.03.2017, що міститься в матеріалах справи та оригінал якої був досліджений в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 ,, паспорт № НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , отримав грошові кошти за 4/10 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 в повному обсязі, претензій до покупця не має.

У випадку розірвання договору купівлі-продажу за його ініціативою, зобов`язується відшкодувати покупцю моральну та матеріальну шкоду в розмірі 5500 дол. США. (а.с. 62).

Попереджений про кримінальну відповідальність свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надав покази про те, що 21.03.2017 він особисто був присутнім під час передачі грошових коштів в розмірі 5500 дол. США ОСОБА_1 від ОСОБА_15 .

З вказаного приводу свідок повідомив, що 21.03.2017, його мати – ОСОБА_11 передала йому 5500 дол. США для передачі ОСОБА_3 в якості позики для придбання ним частки ОСОБА_1 , в розмірі 4/10 у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Він взяв кошти та поїхав до нотаріуса, яка засвідчувала договір купівлі-продажу, та передав їх ОСОБА_16 .

21.03.2017, він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_17 поїхав до ОСОБА_1 де був присутній під час передачі грошових коштів та написанні розписки і їх отриманні, оскільки це відбувалося в його машині.

ОСОБА_1 в його присутності отримав оригінал договору купівлі-продажу та грошові кошти в розмірі 5500 дол. США. Після того, як він їх перерахував, він написав розписку про їх отримання.

Потім, ОСОБА_1 попросив надати йому час для переїзду та допомогти в перевезенні особистих речей з квартири.

Надані покази свідка ОСОБА_9 також підтверджуються нотаріально засвідченою заявою свідка, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаровим О.С. (а.с. 63).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1005 ЦК України, повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1006 ЦК України, повірений зобов`язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1007 ЦК України, довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1008 ЦК України, договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 діяла за дорученням позивача щодо продажу його частки квартири, на підставі довіреності посвідченої нотаріусом, у встановленому законом порядку.

Як підтверджується розпискою ОСОБА_1 , походження якої його представником в судовому засіданні не спростовувалось, ОСОБА_1 в день підписання договору куплі-продажу частки квартири ОСОБА_1 отримав в розмірі 5500 дол. США. Зазначена розписка містить відомості про сторони, суму коштів та підпис особи, яка їх отримала.

Крім того, факт передачі коштів ОСОБА_1 в судовому засіданні також підтвердив свідок ОСОБА_9 , який зазначив, що після укладення договору купівлі-продажу він особисто їздив до ОСОБА_18 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та бачив, як ОСОБА_1 передавали грошові кошти в розмірі 5500 дол. США, які через свідка особиста, матір свідка передала для ОСОБА_3 в якості займу на квартиру.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про недійсність розписки, її підроблення, написання під впливом насильства, обману чи помилки, позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт передачі відповідачем грошових коштів позивачу, отриманих від відчуження частки квартири, що відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України.

А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 100 000 грн., отримані ОСОБА_5 від ОСОБА_3 під час продажу 4/10 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи відсутність підстав для стягнення основної суми боргу, вимоги про стягнення 3% річних за користування чужими грошима, що на момент звернення до суду становить 8 342,47 грн., а також інфляційних витрат, які на момент звернення до суду становлять 25 160 грн. також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 1000, 1003, 1006, 1007, 1008 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів від продажу 4/10 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 100 000,00 грн., 3% річних у розмірі 8 342,47 грн., а також інфляційних витрат у розмірі 25 160,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя: С.Л. Шаренко