Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків
Дата: 16 червня 2026 р.
Справа: №638/10942/26
Суддя: Невеніцин Є. В.
Справа № 638/10942/26
Провадження № 3/638/2477/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі судді Невеніцина Є.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Головного управління ДПС у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торез, громадянина України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
19.05.2026 до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов матеріал Головного управління ДПС у Харківській області про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 716/20-40-07-30/0703 від 05.05.2026, ОСОБА_1 вчинив правопорушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме:- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 44.1 статті 44 Кодексу, з урахуванням норм пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 р. N?246 та зареєстрованого в Мінюсті України 2 листопада 1999 р. за N?751/4044, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов?язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 Л? 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за N?85/4306, пунктів 4, 6, підпункту 9.4 пункту 9, пунктів 10, 19 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 р. Л?318 та зареєстрованого в Мінюсті України 19 січня 2000 р. за N?27/4248, положень статті 1, пункту 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року Л?996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 582080грн., у тому числі за 2023 рік - на 54360 грн., за 2024 рік - на 132120 грн., за 2025 - на 395600 грн., пункту 198.6 статті 198 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, належний до сплати, на загальну суму 1000 грн., в тому числі за березень 2024 року - на 1000 грн.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких клопотань до суду не надходило.
Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП встановлена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та акту документальної планової перевірки щодо дотримання податкового законодавства складеного та долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив порушення вимог Податкового кодексу України, що може бути кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у періоді 2023, 2024, 2025 років.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не є триваючим.
З цього приводу слід зазначити, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не носить характеру триваючого, на даний час закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 2 статті 38 КУпАП.
Дана правова позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, постанові КАС ВС від 11 грудня 2018 року у справі №242/924/17 (провадження №К/9901/38815/18).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто, приписи ст. 247 КУпАП є імперативними і вказують, що після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
Під час розгляду адміністративного матеріалу суддя враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
З урахуванням того, що строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закінчився, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 38, п.7 ст. 247, п.3 ст. 284 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя Є.В. Невеніцин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua