Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №339/253/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/253/26 290

3/339/76/26

П О С Т А Н О В А

17 червня 2026 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Скригун В.В.

за участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І.

прокурорa Калуської окружної прокуратури Шутки І.І.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, проведеного про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , громадянина Україна,

за ч.1, ч. 2 ст.172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2026 року до суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП.

25 травня, 03 червня 2026 року ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, адвокат Комарницький Е.Г. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні.

10 червня 2026 року особа відносно якої складено протокол повторно не з"явився до суду, згідно клопотання адвоката Комарницького Е.Г. ОСОБА_1 перебував на засіданні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

17 червня 2026 року ОСОБА_1 також до суду не з"явився, адвокат надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про зупинення строку розгляду зазначеної справи, з метою не пропущення строків її розгляду.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Приписами частини 4 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовано, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Одночасно із цим, нормою процесуального права, викладеною у частині 2 статті 268 зазначеного вище кодифікованого акту України, визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 172-4 172-9 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Відповідно до ч.4 ст. 277 КУпАП строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Враховуючи викладене та керуючись ч. 4 ст. 277 КУпАП, суд прийшов до висновку про необхідність зупинення строку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , враховуючи систематичні неявки останнього до суду, які суд розцінює як намагання ухилитися від розгляду справи стосовно нього та в зв`язку з перебуванням останнього на даний час на лікуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.36, 38, 221, 268, 277, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Калуської окружної прокуратури Шутки І.І. - задовольнити.

Зупинити строк розгляду адміністративної справи про корупційне правопорушення, передбачене ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 277 КупАП до одужання особи, яка притягається до відповідальності.

Зобов`язати ОСОБА_1 та його адвоката Комарницького Е.Г. невідкладно повідомити суд про закриття медичного висновку про тимчасову непрацездатність хворого.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Скригун