Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №211/5807/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5807/25

2/214/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2026 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гриня Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Гайдученко С.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Дербіна Д.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Лєгостаєвої Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Дербін Дмитро Олександрович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з сином та визначення способу участі у спілкуванні з дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати відповідача не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити способи участі у спілкуванні з дитино, наступним чином: шляхом систематичних побачень з сином без присутності матері кожної І (першої) та ІІІ (третьої) п`ятниці місяця з 17.00 години п`ятниці до 17.00 години неділі з ночівлею (відповідно до графіку роботи батька) за адресою фактичного мешкання батька: АДРЕСА_1 ; один раз на рік під час літніх канікул для оздоровлення дитини встановити спільний відпочинок з батьком в межах території України, окрім тимчасово окупованих територій, тривалістю в один місяць (30 календарних днів);- щороку надавати можливість святкування Дня народження сина ОСОБА_4 – 28 листопада за бажанням дитини; особисте безперешкодне спілкування батька з дитиною за допомогою телефонного, поштового, електронного та іншого засобів зв`язку, у зручний час з урахуванням режиму дитини;- один раз на рік, під час зимових канікул, батько ОСОБА_1 має право запросити сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого фактичного мешкання: АДРЕСА_1 , для проведення спільного часу та відпочинку на строк до 1 (одного) тижня з можливістю поїхати з дитиною в цей час на відпочинок та оздоровлення до інших міст і населених пунктів України, за виключенням її тимчасово окуповані території, завчасно попередивши про це матір дитини починаючи з 2026 року, кожного непарного року, на державні свята України (Новий рік, Міжнародний жіночий день, Пасха (Великодень), День Памяті та Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, Трійця, День Конституції України, День Української Державності, День Незалежності України, День Захисників та Захисниць України, Різдво Христове, батько має право проводити час спільно з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запрошуючи дитину за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у справі.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 30.05.2014 року між ним та відповідачем укладено шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Проте 05.07.2023 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб між сторонами розірвано. На час розгляду справи син проживає разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач забороняє йому бачитись з дитиною та підтримувати зв`язок. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням надати можливість бачитися с сином, але отримував відмову. Крім того, відповідач забороняє забирати дитину з навчального закладу після уроків, про що було повідомлено класним керівником сина Криворізької гімназії №130 Криворізької міської ради.

Звертає увагу суду на той факт, що за станом свого здоров`я має право зустрічатись із сином. Крім того, з місця проживання та роботи, позитивно характеризується. До того ж, за місцем фактичного мешкання: АДРЕСА_1 , для виховання та розвитку сина створені всі необхідні умови для проживання: окрема кімната, ліжко, в квартирі є холодна та гаряча вода (бойлер),в квартирі прибрано.

Оскільки між ним та колишньою дружиною склались неприязні стосунки, та існує спір стосовно побачень батька з сином, який проживає з матір`ю, він змушений звертатися до суду.

Ухвалою суду від 13.06.2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Одночасно ухвалою витребувано від органу опіки та піклування Довгинцівської районної в місті ради: висновок про доцільність визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , способу участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; акт визначення житлово-побутових умов за місцем мешкання батька — ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, акт оцінки потреб дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою суду від 01.09.2025 року підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дербін Д.О. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги підтримав, пояснив що зважаючи на позицію відповідача іншого способу вирішення питання щодо способу участі батька у вихованні сина не має. Вказав, що відповідач не дозволяє спілкуватись сину з ним та чинить над дитиною психологічне насилля. Ба більше вона забрала у сина сім карту, яку він поповнював, аби унеможливити спілкування із ним. Така сама ситуація у спілкуванні сина із бабусею (його матір`ю). Останній раз він бачив сина в судовому засіданні в 2025 році, до того на вокзалі перед його виїздом до Польщі. До цього він бачився із дитиною близько 3 разів на тиждень не менше двох годин. Вони проводили час максимально різноманітно: грались на майданчику, в парку та авто мийці. Він просив матір відповідачки надати якусь інформацію щодо сина, але відповідач була проти. Після повернення відповідача із сином із Польщі дитина дуже змінилася. Близько трьох разів він бачився з дитиною у школі. Одного разу син вийшов із класу, коли побачив його розплакався та сказав що він не хоче спілкуватися, в той момент відповідач стояла із мобільним телефоном та знімала нашу із ним зустріч. Повідомив, що хоче максимально брати участь у спілкування із сином. Додав, що час шлюбу до відповідача не застосовував домашнього насильства, а причиною розлучення сторін стала відсутність взаємозв`язку та різні погляди на життя.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Лєгостаєва Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що не впливає на дитину в питанні спілкування з батьком, а вважає поведінку сина відображенням минулого сімейного життя сторін. Зважаючи на попередню поведінку позивача- застосування насильства щодо неї син боїться виходити на вулицю та самостійно йти до школи. Відповідач, перебуваючи в школі влаштовує сварки, фіксує людей на камеру та вимагав від них пояснень. Вона вимушена перебувати у школі коли син на навчанні. Коли сину на виконкомі задавали питання чи хоче він спілкуватися із батьком, він відповів - ні, оскільки боїться його. До початку воєнних дій позивач спілкувався із сином. Після початку повномасштабного вторгнення вони перебували в Республіці Польща, повернулись в Україну у липні 2024 року. Про це вони відповідачу не повідомляли, але він сам дізнався. Відповідач сплачує аліменти, подарунків на свята не дарує. Вважає, що таке відношення позивача до неї та дитини це помста через розлучення, ініціатором якого була вона.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної надійшла заява про розгляд справи без їх участі .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що позивача та відповідача він знає давно, оскільки вони проживали в одному дворі. У 2015 році сторін народився син, він його хрещений батько. Приблизно у 2019 році відповідачка вирішила переїхати у інше місто, саме тому в сім`ї ОСОБА_6 почалися конфлікти. Останній раз бачив свого хрещеника з батьком у 2022 році, один раз у парку, а другий раз на авто мийці. Тоді ОСОБА_4 батька не боявся. В його присутності позивач себе агресивно не поводив. Після розриву стосунків між позивачем та відповідачем, хрещенику не телефонував та не бачив його. Вважає ОСОБА_6 гарними батьками, які заслуговують на повагу та порозуміння.

Допитана у якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що за весь час, що вона працює в службі в справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, родина ОСОБА_6 їй добре запам`яталася, оскільки питання щодо участі батька у вихованні дитини на виконкомі розглядалося двічі. Повідомила, що син під час проведення засідання виконкому боявся позивача. Позивач спілкувався з сином як із дорослим, той його боявся, у батьків дитини склались неприязні стосунки. Тому виносили висновок, яким позивачу дозволено спілкуватися із сином дві години на місяць. Крім того свідок пояснила, що охорона виконкому виводила із приміщення будівлі відповідачку з дитиною, оскільки вони боялися спілкування з позивачем.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та провівши опитування малолітнього ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При цьому, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та п.47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст.8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п.50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ також наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини 8 та частини 9 статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.141,150,155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків має ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У силу вимог ч.1-2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.05.2014 року і мають від цього шлюбу малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №765 (а.с.22).

Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.07.2023 року (а.с.23).

Малолітній син сторін ОСОБА_3 після припинення між ними подружніх відносин залишився жити з матір`ю відповідачкою ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з висновком Довгинцівської районної в місті ради №8/28-290 від 27.06.2025 року визнано доцільним визначити наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : періодичність зустрічей - щомісяця; тривалість зустрічей - 2 год.; місце зустрічей без обмежень; зустрічі рекомендовано проводити за попереднім погодженням з матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 (а.с.75-76).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, суду наданий Акт обстеження умов проживання від 23.06.2025 року, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Квартира у відмінному стані, створено хороші умови для перебування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та організацій його зустрічей з батьком (а.с.78).

Також до суду надійшов лист від органу опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради за №1510 від 23.07.2025 року, відповідно до якого надати акт оцінки рівня безпеки та акт оцінки потреб малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є можливим, оскільки відповідно до пп. 2,3 п.5 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 01.06.2020 №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», відсутні підстави для їх проведення. Звернення, повідомлення про дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров`ю до служби у справах дітей не надходило (а.с.89-90).

Відповідно до висновку експерта за №34/09/25 за результатами проведення судової психологічної експертизи від 28.10.2025 року, складеного судовим експертом Козловою Анною Георгіївною: ставлення до матері позитивне, наявна безпечна прив`язаність. Хлопець сприймає маму як емоційну опору та джерело захисту. Батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сприймається з емоційним відторгненням, присутнє амбівалентне ставлення, яке супроводжується тривогою, страхом і дистанціюванням. Таке ставлення до батька обумовлене попереднім психотравмувальним досвідом домашнього насильства з боку батька, а також висловлюваннями бабусі у бік матері. Дитина не бажає бачитись з батьком, що обумовлено емоційним дискомфортом, страхом, тривожністю, а також наявністю негативного та травмувального досвіду взаємодії з ними.У дитини спостерігається вплив з боку батька, через спроби формування негативного ставлення до матері. З боку матері ОСОБА_2 , наявні ознаки впливу щодо сімейної історії стосунків з батьком.Ознак прямого нав`язування дитині негативного ставлення з боку матері до батька чи бабусі не було виявлено.

З урахуванням найкращих інтересів дитини, в ситуації, що склалася й приймаючи до уваги його актуальне ставлення до батька та бабусі, а також їх позовних вимог, рекомендується організувати та проводити зустрічі наступним чином: зустрічі мають відбуватися за згодою та бажання дитини (як щодо самої зустрічі так і щодо місця її проведення), з урахуванням стану здоров`я дитини та режиму дитини, в присутності матері (яка забезпечує дитині відчуття безпеки);із попередньою психологічною підготовкою дитини з боку матері, а саме – інформування дитини про планування зустрічі із батьком; із злагодженою взаємодією батька, із матір`ю щодо особливостей відновлення та комунікації з дитиною, зокрема уточнення в який спосіб слід комунікувати з дитиною, її вподобання, зацікавленості до певних видів діяльності, комфортного вибору часу та проведення зустрічей та спілкування з дитиною (уточнення графіку дитини, її настрою та комфортного способу комунікації);з психологічною підготовкою батька та підвищення їх освіченості щодо особливостей реакції, поведінки дитини та яким чином сприяти налагодженню взаємодії з дитиною, через звернення до психолога/психотерапевта, проходження курсів з підвищення батьківського потенціалу; в дружній для дитини атмосфері до всіх членів родини; на безпечній для дитини території, зокрема через уточнення в самої дитини щодо вибору місця зустрічі або через уточнення в матері щодо улюблених місць дитини; з активною взаємодією батька з дитиною, що враховує вікові та індивідуальні особливості дитини, через залучення до спільної діяльності (ігри, творчість тощо);із бажаним психологічним супроводженням психолога членів родини дитини, зокрема батька, бабусі і матері; із поступовим контактом батька та бабусі з дитиною, з метою зміни типу прив`язаності (із порушеного на безпечний) та створення для дитини безпечного та підтримуючого середовища.

Суд відкидає доводи представника позивача про недопустимість вказаного висновку експерта із посиланням на низку судових рішень, оскільки вказані ним судові рішення не релевантні встановленим судом обставинам. Ба більше експерт при складанні висновку попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Обставини встановлені при її проведенні мають значення для постановлення рішення, оскільки стосуються предмету позову, однак запропонований спосіб участі батька у вихованні сина не є обов`язковим, проте враховується судом разом із іншими доказами.

Стаття 171 СК України закріплює, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами, зокрема, спору щодо її виховання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Судом за участі представника органу опіки і піклування було опитано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що наразі він мешкає з мамою, стосунки з нею гарні. Раніше вони жили разом з батьком, з яким він зараз не спілкується. Тато намагався з ним побачитися, приходив до будинку та довго стукав у двері, але вони з мамою йому не відчиняли. Тато не цікавиться його захопленнями, не цікавиться оцінками. Коли повернувся з Польщі, тато взагалі ним не цікавився, він лише відвозив його в парк, де він сам гуляв. Він не хоче проводити час з батьком, тому що той кричить на маму. Наодинці батько називає маму поганою. Мама про тата поганого ніколи не говорила.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

У випадку розірвання шлюбу той з батьків, який проживає окремо, має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з батьків, не повинен чинити перешкод в цьому. У випадку наявності таких перешкод той з батьків, який проживає окремо, має право в судовому порядку вимагати їх усунення.

При цьому, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, дотримуючись якої, особлива увага має приділятись забезпеченню якнайважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю іноді переважають над інтересами батьків.

Так, в цій справі судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами їх малолітній син ОСОБА_3 мешкає разом з матір`ю - відповідачкою ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 як батько дитини, який проживає окремо, має законне гарантоване право на безперешкодне особисте спілкування зі своїм сином та зобов`язаний брати участь у її вихованні. Однак між батьками не досягнуто домовленості щодо участі позивача у вихованні дитини та щодо особистого спілкування з нею.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує його тим, що відповідачка перешкоджає йому в особистих зустрічах та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , у зв`язку з чим просить усунути йому перешкоди у вихованні малолітнього сина та визначити певний спосіб його участі в спілкуванні з ним.

За змістом ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

У даному випадку суд вважає, що, вимагаючи усунення перешкод з боку відповідачки ОСОБА_2 в спілкуванні з сином, позивач ОСОБА_1 та його представник надали суду належні, допустимі та достовірні докази того, що такі перешкоди з боку відповідачки дійсно мали місце і порушені права позивача як батька підлягають захисту в обраний ним спосіб.

У зв`язку з цим, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині усунення з боку відповідачки ОСОБА_2 перешкод в спілкуванні з малолітнім сином є обґрунтованими і в цій частині позов слід задовольнити.

В той же час, позовні вимоги про визначення порядку та способу участі позивача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 ґрунтуються на законі, однак підлягають до часткового задоволення.

За усталеною судовою практикою у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Однак сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Суд бере до уваги висновок Довгинцівської районної в місті ради №8/28-290 від 27.06.2025 року, виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування встановив певні способи участі батька у вихованні дитини, оскільки він складений фахівцями у даній галузі на підставі тривалого спілкування з позивачем і відповідачем, їх сином, з урахування саме інтересів дитини.

Вказане підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_7 .

Суд зауважує, що в спорах щодо дитини остання є суб`єктом, а не об`єктом правовідносин, і у будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дитини, навіть якщо такі не співпадають з інтересами одного чи обох батьків.

Як вже зазначалось, між сторонами як батьками не досягнуто домовленості щодо участі позивача в житті малолітнього сина ОСОБА_3 , зустрічей та спілкування з ним. Разом з тим, жодних обставин, які б вказували на необхідність обмеження позивача в праві особистого спілкування з малолітнім сином, зокрема, через аморальну або неналежну його поведінку, що може зашкодити розвиткові дитини, її психологічному благополуччю, судом у цій справі не встановлено.

Під час судового розгляду відповідачка ОСОБА_2 та її представник, заперечуючи проти позову, не навели будь-яких обґрунтованих доводів щодо неспроможності позивача як батька спілкуватися та доглядати за сином, а також, що певна поведінка позивача буде перешкоджати нормальному розвитку дитину та вкрай негативно впливати на його психоемоційний стан.

Фактично їх доводи зводяться до того, що позивач як відповідач вже тривалий час відсутній в житті сина, оскільки син не бажає спілкуватись з ним. Це ж саме підтвердив в судовому засіданні і малолітній ОСОБА_3 .

Однак такі зауваження відповідачки не повинні розцінюватися як абсолют у визначенні найкращих інтересів дитини в розумінні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «A.V. проти Словенії», заява № 878/13). Небажання дитини спілкуватися з батьком не є підставою для його повного відсторонення від участі у вихованні дитини. Дитина має рости в атмосфері любові і розуміння, під опікою і відповідальністю обох батьків, незважаючи на те, що хтось з них проживає окремо від дитини. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт, що буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її повному і гармонійному розвитку як особистості, задоволенню життєво важливих потреб.

Суд вважає, що безпосередня участь позивача у вихованні сина, регулярне спілкування між ним не лише забезпечить реалізацію батьківських прав та виконання батьківських обов`язків позивача, а, в першу чергу, буде повністю відповідати інтересам дитини. Для повноцінного розвитку дитині необхідна присутність в її житті як мами, так і батька, про що зазначено і у висновку практичного психолога, наданого стороною відповідача. А довготривала безпосередня відсутність позивача як батька в житті дитини повинна враховуватись при налагодженні контакту між батьком та сином, для чого, як зазначив психолог, потрібно сумлінне докладання зусиль усіх сторін як самого батька, так і матері, які, в першу чергу, повинні діяти в інтересах своєї дитини.

Дійсно примушування дитини до спілкування з батьком, який тривалий час не мав контактів з дитиною, є незаконним та може призвести до погіршення її психоемоційного стану, про що також зазначено у наданому суду висновку психолога.

При цьому, відповідачка як мати, з якою дитина проживає постійно, повинна не перешкоджати спілкуванню позивача з сином, а прийняти усіх заходів для того, щоб сприяти налагодженню їх особистого спілкування, підтримувати у дитини нормальний психологічний стан і не допускати формування у дитини негативного ставлення до батька.

Суд звертає увагу, що сторони не позбавлені можливості самостійно звернутись до практичного психолога для отримання консультацій/рекомендацій щодо побудови гармонійних стосунків між батьком та сином, недопущення погіршення психоемоційного стану дитини, кращого розуміння її потреб та бажання. Відновлення відносин та емоційного контакту батька та сина повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з батьком.

Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

В цій ситуації обов`язок обох батьків полягає в тому, щоб підтримати дитину, мінімізувати психологічний тиск на неї пов`язаний із сімейними конфліктами, налагодити комунікацію та співпрацювати в інтересах дитини.

Таким чином, встановивши відсутність обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з сином буде перешкоджати його нормальному розвитку, негативно впливати на його благополуччя, з метою забезпечення виконання позивачем батьківських обов`язків та реалізації права на особисте спілкування з малолітнім сином, задля забезпечення нормального розвитку дитини, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд вважає необхідним визначити такий спосіб участі позивача у вихованні сина: періодичність зустрічей - щомісяця; тривалість зустрічей - 2 год.; місце зустрічей без обмежень.

На думку суду, такий спосіб участі позивача у спілкуванні з малолітнім сином відповідатиме інтересам дитини, які є пріоритетними при вирішенні цієї справи, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.

Визначаючи із способом участі позивача у вихованні дитини, суд бере до уваги, що спілкування позивача з дитиною не може відбуватися у примусовому порядку по відношенню до дитини, а тому, в кожному разі слід виходити саме з бажання дитини здійснювати таке спілкування.

До того ж, зважаючи на військовий стан, що запроваджений в України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, керуючись пріоритетом безпеки дитини, суд вважає, що конкретне місце та час проведення спільного відпочинку позивача та дитини слід визначати шляхом погодження між батьками, зважаючи на безпекову ситуацію.

Також, слід зазначити, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, її інтересам. До того ж, рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткового порядку участі батька у вихованні та спілкуванні із сином.

В іншій частині позовних вимог та запропонованих способів участі батька у спілкуванні із дитиною, суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені квитанцією (а.с.9), за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення судових витрат, суд враховує наступне.

На підтвердження факту витрат на оплату послуг адвоката, представником позивача Дербін Д.О. надано: Акт б/н 04.06.2026 від 04.06.2026 наданих послуг правової (правничої) допомоги, детальний опис наданих послуг до Акту б/н 04.06.2026 наданих послуг правової (правничої) допомоги за договором про надання правової допомоги б/н від 05.05.2025 року

Всього витрати за надану адвокатом професійну правничу допомогу ОСОБА_1 згідно умов Договору про надання правової допомоги б/н від 05.05.2025 року склали у фіксованому розмірі 30000,00 грн.

Щодо витрати на правничу допомогу відповідача, відповідно до Договору про надання правової допомоги № 02/07-25 від02.07.2025 р. та Додаткової угоди № 1 до нього від 02.07.2025 р. вбачається «За виконану ПОВІРЕНИМ ( ОСОБА_9 ) роботу ДОВІРИТЕЛЬ ( ОСОБА_2 ) перераховує на поточний рахунок ПОВІРЕНОГО або сплачує готівкою оплату за юридичні послуги в розмірі 37 000 (тридцять сім тисяч) гривень 00 копійок за ведення цивільної справи № 211/5807/25 в суді першої інстанції.

Крім того, представником відповідача наданий Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від «02» червня 2025 за Договором про надання правової допомоги № 02/07-25 від02.07.2025.

Таким чином, представник позивача та представник відповідача скористались правом подання доказів на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до протоколів судового засідання у справі №211/5807/25 представник позивача адвокат Дербін Д.О. взяв участь у 8 судових засіданнях загальною тривалістю 7 годин 35 хвилин, натомість представник відповідача – адвокат Легостаєва Д.В. у 8 судових засіданнях тривалістю 7 годин 45 хвилин, що свідчить про фактичну рівність витраченого часу на судовий розгляд даної справи.

Згідно частини ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом, складність справи, яка розглянута судом за правилами загального позовного провадження, тривалість судового розгляду, враховуючи співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, беручи до уваги клопотання представника відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу, одночасно з цим, враховуючи, що позов задоволений частково, суд вважає необхідним обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 15000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу відповідача, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та з наданим адвокатом відповідача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, враховуючи виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, зважаючи на ту обставину, що сторона позивача заперечує проти розміру витрат на правову допомогу, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат до 15000,00 грн.

Щодо вимоги представника відповідача про розподіл понесених судових витрат пов?язаних із проведенням експертизи у розмірі 30 000,00 грн, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи стороною відповідача долучений висновок експерта №34/09/25 від 28.10.2025 року складений судовим експертом Козловою Анною Георгіі?вною за результатами проведення судовоі? психологічноі? експертизи за умовами Договору 34/09/25 укладеного між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем судовим експертом Козловою Анною Георгіі?вною.

Від представника позивача адвоката Дербіна Д.О. надійшло клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 139 ЦПК України, зокрема ч. ч. 6 - 9, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Вважає, що сума в розмірі 30000,00 грн, які були понесені відповідачем, як він зазначає на оплату послуг, щодо виготовлення висновку експерта являються неспівмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

З приводу даного клопотання представника позивача суд зазначає таке, основним завданням експерта-психолога є точна і об`єктивна оцінка індивідуальних особливостей психічної діяльності учасників судової справи на основі використання спеціальних психологічних знань, методів і методик дослідження. СПЕ є комплексним психологічним дослідженням з використанням дуже широкого переліку методів. В кожному окремому випадку вибір методів дослідження визначається характером поставлених перед експертизою питань.

Психологічна експертиза у спорах щодо дітей є одним із найбільш складних і водночас вагомих доказів у сімейному судочинстві. Її значення зумовлене тим, що вона спрямована не на формальне з`ясування правової позиції сторін, а на оцінку психоемоційного стану дитини та впливу сімейного конфлікту на її розвиток. У справах про визначення місця проживання дитини, порядок участі одного з батьків у вихованні, зміну способу спілкування або відібрання дитини саме висновок психолога часто формує основу судового рішення.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем доведено належними, достатніми та достовірними доказами необхідність витрат пов`язаних із проведенням експертизи у розмірі 30 000 грн, тому вони підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Дербін Дмитро Олександрович до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з сином та визначення способу участі у спілкуванні з дитиною – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не чинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_3 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , способи участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

періодичність зустрічей - щомісяця;

тривалість зустрічей - 2 год.;

місце зустрічей без обмежень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати відповідача пов`язані із проведенням судової експертизи в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.06.2026 року.

Суддя Н.Г. Гринь