Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №127/4060/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4060/26

Провадження № 2/127/1132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишена С.А., при секретарі Підвисоцькій О.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

06.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.09.2025 виникли зобов`язальні правовідносини, відповідно до яких ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в борг у розмірі 4 000,00 доларів США та зобов`язався повернути кошти в розмірі 8 000,00 доларів США до 30.12.2025, що підтверджується розпискою від 09.09.2025. Однак, в обумовлений в розписці строк ОСОБА_2 борг не віддав, чим порушив виконання свого зобов`язання. На звернення з проханням повернути гроші, жодним чином не реагує, ухиляється від виконання умов домовленості, що стало підставою для звернення з позовом до суду. Враховуючи викладене, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу, що становить 8 000,00 доларів США та судові витрати.

Ухвалою суду від 10.03.2026 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк відзив на позов до суду не подав.

Ухвалою суду від 20.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на зареєстровану адресу проживання, відзив на позов не подав.

У зв`язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що за змістом розписки від 09.09.2025, яку власноруч склав та підписав відповідач ОСОБА_2 , він отримав грошові кошти від ОСОБА_1 у сумі 4 000,00 (чотири тисячі) доларів США та зобов`язався повернути до 30.12.2025 суму у розмірі 8 000,00 доларів США. (а.с. 7)

Суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики. Даний договір містить умови отримання позичальником в борг суми коштів із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. При цьому, зважаючи на реальний характер договору позики, вказаний договір підтверджує факт передачі грошової суми позичальнику.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, зі змісту якої слідує, що відповідно до норм ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Відповідачем борг позивачу не повернуто, про що свідчить наявність оригіналу розписки в позивача.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Отже, неповернута відповідачем позивачу позика в сумі 8 000,00 доларів США, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вбачається зі змісту розписки вона містить строк на який відповідач отримав в борг кошти, а тому зобов`язання з повернення коштів мало б бути виконано до 30.12.2025 включно. (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Разом з тим відповідач ухиляється від виконання свого зобов`язання, а тому суд розцінює звернення позивача до суду як вимогу про повернення боргу.

Розпискою визначено валюту зобов`язання — долари США.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено іноземну валюту як валюту виконання, виконання має відбуватися у відповідній валюті, якщо інше не встановлено законом або договором.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, згідно з якою суд має право ухвалити рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Доказів домовленості сторін про інший порядок виконання зобов`язання не встановлено.

Отже, суд доходить висновку, що борг підлягає стягненню саме в іноземній валюті в розмірі 8 000,00 доларів США.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача 3 449,60 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 525, 526, 527, 530, 536, 610,612,1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст. 4, 13, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу, що становить 8 000 (вісім тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 449 (три тисячі чотириста сорок дев`ять) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 17.06.2026.

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

СУДДЯ: