Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №705/7370/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 705/7370/25

Провадження № 22-ц/821/1284/26

Категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря – Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

представник позивача: Скічко Емма Сергіївна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Душина О.В. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.07.2025 ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101752835474655 за яким АТ «А-Банк» зобов`язався надати їй кредит у розмірі 40 000,00 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 60 місяців повернути кредит зі сплатою відсотків, комісії.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим, має заборгованість у загальному розмірі 52 526,99 грн, яка складається з: 40 000,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 103,90 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 423,09 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Зазначена сума заборгованості відповідачем на даний час не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості,

На підставі наведеного, позивач АТ «Акцент- Банк» просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором ABH0CT155101752835474655 від 18.07.2025 у розмірі 52 526,99 грн та судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором ABH0CT155101752835474655 від 18.07.2025 у розмірі 52 103,90 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк»понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 402,88 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач фактично отримав та використав кредитні кошти у розмірі 40 000,00 гривень, проте ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 40 000,00 грн та нарахованими процентами в розмірі 12 103,90 грн підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив із положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких, у період воєнного стану, позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

20 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позову в повному обсязі, вважаючи рішення суду ухваленим при неповному з`ясуванні усіх фактичних обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд прийняв рішення лише на підставі позиції банку – на порушення принципу змагальності та рівності сторін.

Суд першої інстанції не дослідив майновий та соціальний стан відповідача, документи, що підтверджують її інвалідність і малозабезпеченість.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 04 травня 2026 року, представник АТ «Акцент-Банк» - Скічко Е.С. просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року залишити без змін, вважаючи апеляційну скаргу необгрунтованою, а рішення суду законним.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що18.07.2025 між ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» було укладено кредитний договір ABH0CT155101752835474655.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

У вказаному формулярі анкети-заяви заповнена інформація про персональні та контактні дані відповідача ОСОБА_1 , а також зазначено, зокрема про підтвердження ОСОБА_1 , що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між ОСОБА_1 та АТ «А-БАНК» становлять Договір про надання банківських послуг (далі – Договір), умови якого ОСОБА_1 зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Крім того, в заяві про погодження використання удосконаленого електронного підпису ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 031d2b2f2539901387c40164e3c486997b9c060ac923139edabe0b654e7301b141, що буде використовуватися ОСОБА_1 для вчинення правочинів та платіжних операцій. Останній визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

18.07.2025 відповідач ОСОБА_1 підписала, шляхом накладення нею удосконаленого електронного підпису Заяву про надання послуг «Швидка готівка» ABH0CT155101752835474655 від 18.07.2025.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просила надати їй в АТ «А-Банк» кредит за послугою «Швидка готівка» на умовах, зазначених нижче: 1. Вид кредиту – кредит на споживчі потреби; 2. Тип кредиту – кредит строковий; 3. Мета отримання кредиту – придбання товару/здійснення платежу/оплата послуги; 4. Сума кредиту – 40 000,00 гривень; 5. Строк кредиту – 60 місяців зі строком повернення до 17.07.2030 включно; 6. Процентна ставка (фіксована) – 85% на рік. 9. Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту (картка А-Банку); 10. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 17 4971,44 грн; 11. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 ; 12. У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Крім того, 18.07.2025 відповідач ОСОБА_1 підписала, шляхом накладення удосконаленого електронного підпису Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».

Згідно меморіального ордеру TR.48343382.46716.65455 від 18.07.2025, АТ «А-Банк» видав ОСОБА_1 кредит у сумі 40 000 гривень 00 копійок згідно договору ABH0CT155101752835474655 від 18.07.2025.

Із наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 01.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 52 526,99 грн, яка складається з: 40 000,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12 103,90 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 423,09 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалами Черкаського апеляційного суду 05 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі і призначено розгляд справи на 17 червня 2026 року на 8:40 год в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

16 червня 2026 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли: клопотання про долучення доказів, в якому просить зафіксувати факт завдання шкоди її здоров`ю та створення загрози життю діями Північного МРЦ БПД та призначених ним бездіяльних адвокатів за дорученням, які понад півроку перешкоджають доступу до правосуддя, належному представленню в суді та одночасно – процедурі банкрутства фізичної особи з нульовою ліквідаційною масою та долучити даний факт до судової справи та клопотання про розгляд справи за відсутності відповідачки, в якому просила розглянути апеляційну скаргу у даній справі за відсутності відповідачки ОСОБА_1 у зв`язку з незадовільним станом здоров`я та неможливістю особистої явки або зупинити судовий процес до призначення фактично діяльного та компетентного державного захисника, або витребувати у БПД заміну на кваліфікованого юриста в розумний термін; врахувати фактичну відсутність вторинної правової допомоги на апеляційному рівні як обставину, що суттєво вплинула на повноту представлення позиції відповідачки; врахувати обставини справи та соціальний статус відповідачки, приховані від суду першої інстанції адвокатом Кушнеренко Т.В., відповідно до доданих матеріалів ; витребувати у АТ «А-Банк» повні записи листування з відповідачкою в офіційному телеграм-каналі підтримки банку та, за необхідності, витребувати листування та звернень у органи системи БПД відповідно до розділу ІV цього клопотання.

Згідно з процесуальним законодавством, кожна сторона має доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Сторона, яка посилається на докази, зобов`язана чітко визначити, які факти вона має намір довести за допомогою цих доказів, тобто, необхідно вказати, які обставини, на її думку, будуть встановлені після дослідження доказів, і як ці обставини підтверджують її вимоги або заперечення.

Як вбачається зі змісту наведеного клопотання, ОСОБА_1 просить витребувати листування із АТ «А-Банк» та матеріали листування та звернень до органів БПД, всупереч ч. 2 ст. 84 ЦПК України, не наводить у своєму клопотанні обставин того, що можуть підтвердити або спростувати ці докази, не обґрунтовує їх необхідність для розгляду даної справи, тобто не розкриває їх доказового значення у справі.

Крім того, прохальна частина клопотання зводиться до витребування доказів, що пов`язані із комунікацією центру БПД із відповідачкою, проте вказані докази не стосуються спору по суті.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про обов`язковість доказування та подання доказів не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Щодо клопотання про витребування у БПД заміну на кваліфікованого юриста в розумний термін, колегія суддів вважає, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити, оскільки безоплатна правова допомога – правова допомога, яка гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел.

Закон України «Про безоплатну правову допомогу» визначає порядок надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги.

Отримати правову допомогу можна, особисто звернувшись до найближчого центру з надання безоплатної правової допомоги або бюро правової допомоги.

Із наведеного вбачається безпідставність заявленого ОСОБА_1 клопотання.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги положення статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію», де зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку згідно анкети-заяви від 05 травня 2024 року та заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 05 травня 2024 року, приєдналася до Умов і Правил надання банківських послуг в А-банку.

У подальшому, 18 липня 2025 року ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101752835474655 електронним підписом з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 031d2b2f2539901387c40164e3c486997b9c060ac923139edabe0b654e7301b141, тобто уклала з Банком кредитний договір щодо надання останній кредиту в розмірі 40 000,00 грн та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

На підтвердження умов кредитування АТ «Акцент-Банк» надало суду: копію Анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «А-Банку» від 05.05.2024; копію заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 05.05.2024; копію заяви про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101752835474655 від 18 липня 2025 року; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит від 18.07.2025; розрахунок заборгованості за договором № ABH0CT155101752835474655 від 18.07.2025; паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» від 18.07.2025; меморіальний ордер від № TR.48343382.46716.65455 від 18.07.2025; виписку про рух коштів по кредиту від 01.12.2025 та ліміти по картці (рахунку) .

Відповідно до укладеного договору № ABH0CT155101752835474655 від 18.07.2025 , на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 40 000,00 на платіжну картку, зазначену в п. 9 договору, строком на 60 місяців зі строком повернення до 17.07.2030 включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00 % на рік ( процентна ставка фіксована).

Також умовами договору сторони визначили загальну суму до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісії, яка становить 174 971,44 грн ( п. 10 Договору).

У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування складає договір банківського обслуговування; вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладання та згодна з його умовами, примірник вказаного договору згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua.; зобов`язується виконувати вимоги вказаних Умов, а також регулярно ознайомлюватися із змінами.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».

Колегія суддів звертає увагу на те, що підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» від 18.07.2025, є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).

Зі змісту самого паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація в ньому зберігає чинність та є актуальною до 17.07.2030 до 23:59 та співпадає з умовами кредитного договору № ABH0CT155101752835474655 від 18.07.2025, зокрема, сума кредиту, строк кредитування (60 місяців), процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.

Проте, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, лише носить інформаційний характер.

Крім того, із Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, вбачається, що вона підписана ОСОБА_1 05.05.2024. Згідно інформації, викладеної в указаній заяві, ОСОБА_1 висловила свою згоду на те, що підписана нею Анкета - заява разом з Умовами та Правилами надання Банківських послуг у А-Банку, що розміщені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, умови їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять копії Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», та не містять підтвердження, з яким Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» ознайомилася відповідачка та погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-банку.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про процентну ставку за кредитом, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20.

Разом з тим, відповідачкою ОСОБА_1 18.07.2025 було підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка», яка містить всі умови щодо надання кредиту, мету кредиту, строк кредитування, відсотки за користування кредитними коштами, розмір щомісячного платежу та загальну суму до повернення та інші умови.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують виконання позивачем обов`язку із перерахування кредитних коштів у розмірі 40 000,00 грн на рахунок відповідача, що підтверджується копією меморіального ордеру №TR.48343382.46716.65455 від 18.07.2025.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, згідно яких у банку - надати згідно умов договору кредитні кошти, а відповідно, у відповідачки виникло зобов`язання повернути кредитні кошти та оплатити інші погоджені сторонами платежі, зокрема відсотки.

Також на підтвердження факту укладення кредитного договору та існування у відповідачки заборгованості за кредитним договором ABH0CT155101752835474655 від 18.07.2025 позивачем було надано розрахунок заборгованості станом на 01.12.2025, та виписку по рахунку ОСОБА_1 за період - з 18.07.2025-30.11.2025.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 та заборгованості, вона здійснювала періодично внесення коштів на картковий рахунок у загальній сумі 731,29 грн, що свідчить про те, що вона була обізнана про умови договору та погодилась з ними.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою 85,00% річних, тобто за ставкою узгодженою з позичальником.

В апеляційній скарзі відповідач не спростувала укладення із банком кредитного договору та отримання коштів, проте не погодилась із визначеним позивачем розміром заборгованості, посилаючись на скрутне матеріальне становище, проте вказаний розмір заборгованості жодним чином не спростовувала, та не надала суду свої контррозрахунки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні у справі докази в своїй сукупності підтверджують погодження сторонами всіх істотних умов договору, факт надання банком відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та виникнення заборгованості, яка становить 52103,90 грн, з яких за тілом кредиту в розмірі 40 000,00 грн та нарахованими процентами в розмірі 12 103,90 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до незгоди сторони відповідача із визначеним позивачем розміром заборгованості по відсотках, вважаючи визначений банком розмір заборгованості за відсотками необгрунтованим та завищеним, однак, вказані доводи є безпідставними, оскільки проценти згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України визначаються сторонами у договорі позики (кредиту) і, відповідно, входять до основного зобов`язання за кредитним договором.

Крім того, визначена позивачем сума заборгованості за відсотками у даній справі становить 12 103,90 грн, і вказана сума не є завищеною.

Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко