Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №554/509/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/509/26 Номер провадження 33/814/698/26Головуючий у 1-й інстанції Горбунова Я. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,

За участю секретаря Дороженка Р.Г.,

Захисника - адвоката Маліченка М.А.

розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Маліченка Максима Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2026 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Згідно з постановою судді, 06 січня 2026 року о 23:13 год. в м. Полтава по вул. Володимира Вязуна, 82Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мitsubishi Carisma, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, за допомогою алкотестеру Драгер 6810, результат 1,77%, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Маліченко М.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову змінити в частині призначеного стягнення, застосувати таке стягнення без додаткової відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Не заперечуючи перебування водія в стані алкогольного сп`яніння під час керування ТЗ, вказує, що ОСОБА_1 визнає свою провину, щиро розкаюється, що свідчить про наявність пом`якшуючих обставин, які не були взяті до уваги судом першої інстанції.

Зазначає, що водій є військовослужбовцем, командиром підрозділу прикордонного загону, що передбачає від нього постійного керування ТЗ для виконання бойових завдань.

Вважає, що накладення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування є невиправданим та несправедливим з урахуванням особи та обставин вчинення правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.

Зокрема такими доказами є:

протокол серії ЕПР1 №560667 складений 06.01.2026 про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП щодо керування ОСОБА_1 ТЗ в стані алкогольного сп`яніння,

роздруківка з алкотестеру Драгер 6810 з зазначенням проходження огляду ОСОБА_1 з результатом 1,77%, станом на 23:34 год. 06.01.2026,

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з результатом огляду 1,77%,

відеозаписи з відеореєстратора та бодікамери працівника поліції.

Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не заперечувалися притягнутим та його захисником.

Не заперечуючи факт керування в стані алкогольного сп`яніння, захисник Маліченко М.А. в апеляційній скарзі просить не застосовувати до водія стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а обмежитись штрафом, посилаючись на норми ст.ст. 33-34 КУпАП, які передбачають пом`якшення відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, норми вказаної статті містять обов`язкову адміністративну відповідальність за скоєне правопорушення у вигляді як накладення штрафу, так і позбавлення права керування транспортними засобами. Альтернативи вибору у призначенні покарання норми ст. 130 КУпАП не містять і визначена законом санкція за вказане правопорушення за своєю правовою природою є імперативною.

Загальні засади призначення адміністративного стягнення визначені ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, а є виключно імперативною, а відтак не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тобто застосування принципу індивідуалізації покарання, як на тому наполягає захисник Кучера Є.М.

При цьому Кодекс України про адміністративні правопорушення, на відміну від загальних положень КПК України, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом, а тому апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про можливість застосування аналогії закону і поширення стандартів призначення покарання, визначених положеннями КПК України, при обранні виду стягнення за правопорушення, передбачені КУпАП.

За вказаних обставин, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Маліченка Максима Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Обідіна