Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №293/1393/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/1393/25 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шалоти К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №293/1393/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал»

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Проценко Л.Й.

у с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за у розмірі 54 329,60 грн та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 23 вересня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1016634, який підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит та зобов`язався його повернути і сплатити проценти за користування кредитом.

Вказувало, що 02.04.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Уно Капітал» було укладено договір факторингу № 02/04/24, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Уно Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором №1016634.

Оскільки відповідач в повному обсязі не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за зобов`язанням, у нього виникла заборгованість, яка становить 54 329,60 грн та складається з: заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10 400,00 грн та 43 929,60 грн - за відсотками.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Уно Капітал» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 23.09.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір № 1016634 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (далі – Договір), відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в розмірі 10 400,00 грн.

Свої зобов`язання позивач виконав та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 10 400,00 грн, що підтверджується листом від фінансової установи, яка надає послуги з переказу коштів - ТОВ «Пейтек».

Звертає увагу, що відповідно до пункту 6.2.3. Договору факторингу № 02/04/24 від 02.04.2024, права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників та виконання Фактором вимог пункту 7.2 Договору.

Позивачем при подачі позову було надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу №02/04/24 від 02 квітня 2024 року, завірений обома сторонами договору та відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Уно Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за угодою Договором № 1016634 від 23.09.2023 у розмірі 54 329,60 грн.

Отже, внаслідок укладення вказаного договору відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «Фінансова Компанія «Уно Капітал» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

Наголошує, що сторони у справі не ставили під сумнів дійсність як кредитного договору, так і договору факторингу, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Відтак, позивач, надавши договір факторингу та витяг з реєстру боржників, що стосуються відступлення прав вимоги за кредитним договором саме щодо відповідача, вправі розраховувати, що суд на підставі таких доказів матиме змогу встановити дійсні фактичні обставини у справі. Саме кредитний договір є основним джерелом доказів щодо наявності кредитних правовідносин з відповідачем, так як визначає їх зміст, а договір факторингу в частині, наданій позивачем, безумовно підтверджує наявність в останнього права вимоги до відповідача за укладеним з попереднім кредитором договором.

Вважає, що та обставина, що матеріали справи не містять доказів виконання умов договору факторингу № 02/04/24 від 02.04.2024 року, а саме, акту прийому-передачі реєстру боржників за цим договором та доказів на підтвердження оплати за договором, не має значення для дійсності відповідних правочинів та не стосується правовідносин з відповідачем, який стороною договорів факторингу не являється.

До апеляційної скарги представник ТОВ «Фінансова Компанія «Уно Капітал» надав копію акта приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 02/04/24 від 02.04.2024 та копію платіжних інструкцій № 2986 та № 2999 до вказаного договору, на підтвердження виконання умов договору факторингу № 02/04/24 від 02.04.2024 та підтвердження оплати за цим договором, та просив їх долучити до матеріалів справи.

Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Представник ТОВ «Фінансова Компанія «Уно Капітал» не надав докази неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від банку.

Відтак, долучені до апеляційної скарги представником позивача докази не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25.05.2026, є дата складення повного судового рішення 16.06.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 23 вересня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1016634 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором Е367.

Відповідно до п. 1.1. Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 400 грн. Тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п.1.5 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору (п.1.5.1) Знижена процентна ставка 1,54% в день (п.1.5.2).

Відповідно до п.1.8 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 92 768,00 грн (п.1.8.1).

Крім того, відповідно до умов Кредитного договору (п.2.1) кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 9.2. договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до Договору) позичальник в строк до 17.09.2024 повинен був сплатити кредит у загальному розмірі 91 395,20 грн, що складається з суми кредиту 10 400,00 грн та процентів 80 995,20 грн (а.с.13 - зворот).

Відповідно до розрахунку ТОВ «Селфі Кредит» за договором №1016634 від 23.09.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 04.08.2025, ОСОБА_1 23.09.2023 видано гроші в сумі 10 400,00 грн. Загальна заборгованість становить 54 329,60 грн та складається з: заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10 400,00 грн та 43 929,60 грн за відсотками (а.с.14-16).

03.05.2022 між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про організацію грошових коштів №03052022-1 (а.с.18).

Із листа ТОВ «Пейтек» №20250804-93 від 04.08.2025 вбачається, що ТОВ «Пейтек» відповідно до договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ЕПЗ 4441114413213545 від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 10 400,00 грн (а.с.17).

02.04.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія» «Уно Капітал» укладено договір факторингу №02/04/24, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Уно Капітал» набуває права вимоги від ТОВ «Селфі Кредит» та сплачує йому за відступлення прав вимог фінансування (у значенні як наведено нижче) у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а ТОВ «Селфі Кредит» відступає (передає) ТОВ «ФК «Уно Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.24-28).

Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників за формою додатку 2 цього договору, та виконання фактором вимог п.7.2 договору (п. 6.2.3).

Відповідно до вимог підпунктів 7.1-7.5 п. 7 договору Сторони домовились, що Фінансування (ціна Договору) складає 500 000,00 грн без ПДВ.

Фактор сплачує Клієнту Фінансування, шляхом перерахування Клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена в пункті 7.1 цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, двома частинами: перший платіж у розмірі 50 % суми, що зазначена у пункті 7.1 цього Договору здійснюється у термін до 30.04.2024; другий платіж у розмірі 50 % суми, що зазначена у пункті 7.1 цього Договору здійснюється у термін до 20.05.2024.

Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта.

Всі витрати, пов`язані зі здійсненням платежу Фактором за пунктом 7.1 Договору, в тому числі і витрати на банківський переказ, несе Фактор.

Клієнт сплачує Фактору плату, що зазначена у пункті б. 1.2 цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02/04/24 від 02 квітня 2024 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Уно Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1016634 в сумі 54 329,60 грн, з яких: 10 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 43 929,60 грн - заборгованість за відсотками (а.с.29)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що товариством не надано суду акту прийому-передачі реєстру боржників за цим договором та доказів на підтвердження оплати за договором, якими б підтверджувалось набуття позивачем права вимоги до відповідача, згідно п. 6.2.3 та п.7.2 договору факторингу.

Такий висновок суду є вірним, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25 відображений правовий висновок згідно з яким, «за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до статті 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, від 15.04.2024 року у справі №2221/2373/12.

Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Уно Капітал» посилалося на те, що набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №02/04/24 від 02 квітня 2024 року, укладеного з ТОВ «Селфі Кредит».

Разом із тим, як правильно встановив суд першої інстанції, умовами пункту 6.2.3 договору факторингу передбачено, що права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників та виконання фактором умов договору щодо оплати фінансування.

Проте матеріали справи не містять акта приймання-передачі реєстру боржників, який відповідно до умов договору є документом, з яким сторони пов`язали момент переходу права вимоги від первісного кредитора до фактора.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання умов договору факторингу щодо здійснення фінансування у порядку та строки, визначені договором.

Сам по собі витяг з реєстру боржників без надання документів, які підтверджують виникнення у позивача права вимоги відповідно до умов договору факторингу, не є достатнім доказом переходу права вимоги.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що саме особа, яка заявляє вимогу як новий кредитор, повинна довести належними та допустимими доказами факт переходу до неї права вимоги, а суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення умов договору факторингу, тоді як підстав для висновку про неправильне встановлення судом фактичних обставин справи або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права колегією суддів не встановлено.

Так, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем витяг з реєстру боржників є достатнім доказом набуття ним права вимоги до відповідача.

Відповідно до пункту 6.2.3 договору факторингу № 02/04/24 від 02 квітня 2024 року сторони прямо погодили, що права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників та виконання фактором вимог пункту 7.2 цього договору.

Отже, саме сторони договору факторингу визначили юридичні факти, з настанням яких пов`язується перехід права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора. До настання таких обставин право вимоги не переходить.

Матеріали справи не містять ані акта приймання-передачі реєстру боржників, ані доказів виконання фактором умов пункту 7.2 договору факторингу щодо здійснення фінансування. За відсутності зазначених документів неможливо встановити факт набуття позивачем права вимоги до відповідача у порядку та на умовах, передбачених самим договором факторингу.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції і з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 січня 2026 року– без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді