Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №127/18195/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18195/26

Провадження № 3/127/3761/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1. ст. 173-2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №144290 від 15.05.2026, 11.05.2026 близько 15 год. 37 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 умисно висловлювалась нецензурною лайкою в сторону своєї матері ОСОБА_2 , що проживає разом із нею, чим могла завдати шкоди її психічному здоров`ю, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена в порядку визначеному законодавством, доказів поважності причин неявки, а також, клопотань щодо відкладення розгляду справи суду не надала.

За вказаних обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 будучи обізнаною про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, не була позбавлена можливості реалізувати усі свої права, визначені КУпАП у будь-який спосіб. Однак, жодних дій для обґрунтування власної позиції у справі нею здійснено не було.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, зокрема, проводити судове засідання у відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази, суд дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і повинен нести відповідальність, встановлену Законом.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджена матеріалами адміністративної справи, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №144290 від 15.05.2026, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.05.2026, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 11.05.2026, а також відеоматеріалами, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності та логічному взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достатніми для вирішення справи та такими, що узгоджуються між собою.

При визначенні виду адміністративного стягнення, суд враховує обставини та характер скоєного правопорушення, які відображені в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, особу та ступінь вини ОСОБА_1 та приходить до переконання в тому, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Крім того, судовий збір у розмірі 665,60 грн підлягає стягненню із ОСОБА_1 в дохід держави, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ст. 283, 284, 287 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімум доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з моменту винесення.

Суддя О.О. Жмудь