Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №148/2149/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2149/25

Провадження № 2/148/89/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О

при секретареві Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДЕБТ КОЛЛЕКШН"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДЕБТ КОЛЛЕКШН"» набуло права вимоги до відповідача за зазначеними нижче підставами:

08.12.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем укладено кредитний договір № 3154709712/179980 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 3000,00 грн на 30 днів, 31.05.2021 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК “СІТІ ФІНАНС ГРУПП”» укладено договір факторингу №1-31/05/21, право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК “СІТІ ФІНАНС ГРУПП”», яке відступило право вимоги за кредитним договором №3154709712/179980 від 08.12.2019 ТОВ «ФК “ДЕБТ КОЛЛЕКШН”».

Кредитним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, інших витрат. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 10215,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7215,00 грн - заборгованість за процентами.

Крім того, 24.11.2025 від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн та судового збору у розмірі 2422,40 грн.

За вказаних обставин позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 3154709712/179980 від 08.12.2019 у розмірі 10215,00 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

У судове засідання представник позивача, за дорученням Пархомчук С.В. не з`явився, в прохальній частині позовної заяви, міститься прохання про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення розгляду за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пріщенко С.С. не одноразово в судові засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Від останніх надійшло сім заяв та клопотань про відкладення розгляду цивільної справи, а саме:

12.11.2025 від відповідача надійшла заява про відкладення у зв`язку з перебуванням у відрядження та бажанням мати адвоката; 03.02.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи та підготовки відповідних клопотань; 26.02.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні; 23.03.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням відповідача у відрядження (доказів такого відрядження до матеріалів справи не долучено та в подальшому не надано); 20.04.2026 від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового розгляду в зв`язку зі зайнятістю в іншому суді (доказів чого до матеріалів справи не долучено); 19.05.2026 від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання призначеного на 10:30 год. у зв`язку перебуванням в іншому судовому засіданні призначеному на 09:30 год. та надання часу на укладення відповідачем угоди про примирення (станом на 11.06.2026 доказів укладення угоди про примирення сторонами до суду не надано); 11.06.2026 від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання в зв`язку з тим, що представник зайнятий на невідкладних слідчих діях у м. Вінниця, та останній бажає брати участь у справі виключно за участі адвоката (докази перебування представника відповідача на невідкладних слідчих діях, відсутні).

Враховуючи чисельні заяви та клопотання про відкладення судового розгляду, які надійшли від сторони відповідача, суд розцінює їх як зловживання правами стороною та вбачає підстави для розгляду справи, оскільки подальше затягування процесу порушує розумність строків розгляду цивільної справи.

Дослідивши матеріали справи та надані додаткові пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Сторона відповідача не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11Закону України"Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, з розділу «Реквізити Сторін» Кредитного договору вбачається електронного підпису одноразовим ідентифікатором зі сторони Позичальника, що передбачено п. 6.1 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019.

Доказом накладення кваліфікованої електронної печатки є QR код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Кредитодавця.

Умови кредитного договору та довідка щодо дій позичальника і ІТС Кредитора, де вказано що акцепт оферти позичальником одноразовим ідентифікатором, який був відправлений на номер телефону відповідача НОМЕР_1 було здійснено 08.12.2019, відтак зазначені докази у сукупності свідчать, що Кредитний договір підписаний відповідачем із використанням ОТР, який відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відсутність будь-яких належних доказів того, що договір укладено іншою особою та номер телефону на який відправлено одноразовий ідентифікатор не належить відповідачу дозволяє дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсним.

Подібні правові висновки підтверджуються практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження М 61-1 6`059св21) та від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396'/20 (провадження М 6`1-850св22), де ВС виснував позицію про законність укладення електронних договорів із використанням одноразового ідентифікатора.

Факт укладення кредитного договору з використанням одноразового ідентифікатора для підписання електронної форми цього договору підтверджується наданими первинними доказами, а саме Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019 (а.с.15 зворот - 18), який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, Додатком 1 до договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019, у якому зазначений графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту (а.с.18-18 зворот), довідкою про ідентифікацію, із якої вбачається надсилання одноразового ідентифікатора на зазначений відповідачем номер мобільно телефону, зазначений під час укладення договору про надання фінансового кредиту, що відображено у п. 7 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019 (а.с.11), підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів на карту зазначену відповідачем під час укладання договору про надання фінансового кредиту (а.с.25) та випискою по рахунку відповідача (а.с.9 зворот), про факт зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача у загальному розмірі 3000,00 грн та не спростовується жодними належними та допустимими доказами, відтак, правильне розуміння специфіки електронного договору, відповідно до позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 19.03.2021 № 904/2073/19, не звільняє споживача послуг від виконання взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що 08.12.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980, згідно якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної ліній в розмірі кредитного ліміту на суму 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредитний договір відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «R21288», який був відправлений на вказаний ним номер телефону.

Із пунктів 6.1 та 6.3 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту вбачається, що сторони дійшли згоди, що цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами Договору.

Пунктами 1.2-1.7 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019 передбачено, що Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 06.01.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором (п. 1.2). За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.3 Договору). Для Клієнта, якому Товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого Клієнта нараховується відповідно до пункту 1.3 договору (п.1.4 Договору). Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п.1.5 Договору). Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта (п. 1.6 Договору). Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.gofingo.com.ua/ (п.1.7 Договору).

Згідно п.п. 4.2 та 4.3 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019 у разі порушення умов Договору та додатків до нього, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права. Упущена вигода відшкодуванню не підлягає.

У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Також у пунктах 2.2 та 2.3 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019 зазначено, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Підписанням цього договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства (п.6.8 Договору). Клієнт підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.6.9 Договору).

Із чого вбачається, що Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019 передбачено усі необхідні істотні умови кредитного договору, що підтверджується підписами сторін.

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів за кредитним договором у спосіб та в обсязі, зазначених договорі та позовній заяві, надано підтвердження ТОВ «ПРОФІТГІД» згідно якого встановлено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-2 від 15.09.2018 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:

Номер платіжної інструкції - L647212B154941GFG835555І1307253;

Надавач платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року;

Платник - ТОВ ГОУФІНГОУ, код 42059219;

Номер транзакції - 32020 - 21622 -34541;

Дата / час здійснення переказу коштів - 12/8/2019 1:12:00 PM;

Сума переказу, грн – 3000;

Номер платіжної картки отримувача - 5167 - 49xx - xxxx – 2511;

Емітент платіжної картки отримувача - OSCHAD BANK;

Код авторизації – 650728;

Код RRN – 376713951;

Призначення переказу - Видача кредиту #3154709712/179980.

З огляду на зазначене, позиція позивача щодо надання суми кредитування передбаченої Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019 відповідачу, стороною відповідача не спростована.

Відповідно до п. 3.1.4 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 3154709712/179980 від 08.12.2019 Товариство має право без згоди Клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони – Кредитодавця за цим Договором.

Згідно копії договору факторингу № 1-31/05/21 від 31.05.2021, укладеного між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (клієнт) та ТОВ «ФК “СІТІ ФІНАНС ГРУП”» (фактор), на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (а.с.19-22).

Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/2021 від 31.05.2021, до ТОВ «ФК “СІТІ ФІНАНС ГРУП”» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3154709712/179980 від 08.12.2019, на суму 10215,00 грн, з яких: 3000, 00 грн - залишок по тілу кредиту; 7215,00 грн - залишок по відсотках (а.с.10 зворот).

03.06.2021 між ТОВ «ФК “СІТІ ФІНАНС ГРУП”» (кредитор) та ТОВ «ФК “ДЕБТ КОЛЛЕКШН”» (новий кредитор) укладено договір № 1-03/06/2021 відступлення права вимоги, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому, новий кредитор набуватиме статус правонаступника кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому провадженні та усіх судових спорах, пов`язаних з правом вимоги (а.с.11 зворот -13).

Згідно копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 1-03/06/2021 від 03.06.2021, до ТОВ «ФК “ДЕБТ КОЛЛЕКШН”» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 3154709712/179980 від 08.12.2019, на суму 10215,00 грн, з яких: 3000, 00 грн - залишок по тілу кредиту; 7215,00 грн - залишок по відсотках. (а.с.10).

Відповідно до копії виписки з особового рахунку за кредитним договором № 3154709712/179980 від 08.12.2019 ОСОБА_1 , станом на 26.05.2025 останній має заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складає 10215,00 грн, з яких: 3000, 00 грн - залишок по тілу кредиту; 7215,00 грн - залишок по відсотках. (а.с.9 зворот).

27.05.2025 представник позивача надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, якою повідомив про відступлення права вимоги його заборгованості ТОВ «ФК “ДЕБТ КОЛЛЕКШН”». На дату відступлення заборгованості, заборгованість по кредитному договору № 3154709712/179980 від 08.12.2019 становила 10215,00 грн. А також повідомив реквізити, на які необхідно сплатити заборгованість за кредитним договором (а.с.9).

Із платіжних доручень № 36 від 04.06.2021 та № 37 від 10.06.2021 (а.с.24 зворот) та платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 1 від 04.06.2021 та № 2 від 09.06.2021 (а.с.26-26 зворот) вбачається перерахування Факторами ціни за придбання (відступлення) права вимоги передбачені п. 7.1 Договору факторингу № 1-31/05/21 від 31.05.2021 та п. 2.1 Договору факторингу № 1-03/06/2021 на користь ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК “СІТІ ФІНАНС ГРУП”».

З огляду на викладене вище, суд висновує, що позивачем ТОВ «ФК “ДЕБТ КОЛЛЕКШН”» доведено факт переходу до нього права вимоги до відповідача за укладеним договором № 3154709712/179980 від 08.12.2019.

Також суд звертає увагу на те, що договорами факторингу визначено умову, яка полягає в тому, що клієнт передає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Так, в матеріалах справи містяться витяги з реєстрів, в яких зазначена необхідна інформація щодо права вимоги, яке відступається, а також у яких сторонами погоджена ціна відступлення прав вимоги.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З огляду на зазначене, суд не знаходить підстав для неприйняття в якості належного доказу витягів з реєстру прав вимоги, оскільки в таких реєстрах містяться конфіденційні відомості не учасників справи, що у свою чергу може порушити право інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни; б) дарування; в) факторингу, (див. постанову Верховного суду від 07.10.2018 у справі №243/11704/15-ц).

Враховуючи викладене, помилковими є доводи представника відповідача про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до наступних кредиторів.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що стороною відповідача не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Указані договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому такі підлягають виконанню.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, позивач правомірно набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3154709712/179980 від 08.12.2019.

Встановивши, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3154709712/179980 від 08.12.2019, а відповідач в свою чергу отримав кредитні кошти та не повернув їх у встановлений договором строк, суд дійшов до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК “ДЕБТ КОЛЛЕКШН”».

Зважаючи на викладене вище, оскільки відповідач не виконує умови укладеного Договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернув, що підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідач не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги № 11/07/2025 від 11.07.2025 (а.с.13 зворот -15), копію акту про отримання правової допомоги від 11.11.2025 (а.с.47), копію рахунку від 11.11.2025-57 (а.с.48 зворот), копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 7919 від 11.11.2025 (а.с.47 зворот) про оплату правничої допомоги згідно рахунку 11.11.2025-57, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 8096/10 (а.с.27), копію довіреності від 11.07.2025 (а.с.8), а тому з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., враховуючи, що позивачем не доведено зустріч та консультація, щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості (2000,00 грн), канцелярські витрати на виготовлення копії документів (500 грн), позов подавався через електронний суд та складання інших клопотань та моніторингу ЄДРСР (3000,00 грн).

Клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України від відповідача на адресу суду не надходило.

Окрім того, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з 2422,40 гривень сплаченого судового збору, що підтверджується копією платіжної інструкції № 8324 від 30.07.2025 (а.с.1).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ"ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ДЕБТ КОЛЛЕКШН”» (місцезнаходження: вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ: 44243120) заборгованості за договором № 3154709712/179980 від 08.12.2019 в розмірі 10215,00 (Десять тисяч двісті п`ятнадцять) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ДЕБТ КОЛЛЕКШН”» (місцезнаходження: вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ: 44243120) 2422,40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі сплаченого судового збору та 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дамчук О.О.