Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №148/708/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/708/26

Провадження №2/148/910/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У березні 2026 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.02.2018 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 14-804-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

Відповідно до мов договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Позичальник зобов`язувався: - повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 03.07.2024; - своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах (п. 3.2.3 Кредитного договору).

У подальшому Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості, сплати відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом Відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, та не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед Позивачем, що складається з: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 40 800,49 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 14 559,10 грн.; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 75 379,70 грн., загальна сума заборгованості -130 739,29 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством

«МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, згідно якогоТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача - боржника за Кредитним договором № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до Відповідача - боржника за Кредитним договором № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018.

Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача - боржника за Кредитним договором № 14- 804-850-2-18-Г від 19.02.2018, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги), заборгованість Боржника/Відповідача становить: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 40 800,49 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 14 559,10 грн.; - заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 75 379,70 грн.; - загальна сума заборгованості - 130 739,29 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024.

У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

В зв`язку з даними обставинами позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість в розмірі 130 739,29 грн., а також понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 11200 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причину своєї неявки суд не повідомив.

В судове засідання представник відповідача, адвокат Кугутюк О.В., не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшла заява, в якій він просить судовий розгляд провести у його відсутність та відсутність відповідача, врахувати обставини, викладені у відзиві на позов, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Яку слідує із відзиву представника відповідача (а.с. 94-97), позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, недоведеними та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», а також на розрахунку, який включає нікчемну комісію.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за кредитним договором № 14-804-850-2-18-Г у загальному розмірі 130 739,29 грн, яка, за твердженням позивача, складається з: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) 40800,49 грн., заборгованість по сплаті відсотків 14559,10 грн., заборгованість по сплаті комісії 75379,70 грн., загальна сума позову 130 739,29 грн.

19.02.2018 між ПАТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14-804-850-2-18-Г. За умовами договору кредит надано на споживчі цілі, загальний розмір кредиту становив 103 971,96 грн, процентна ставка - 15 % річних.

Пунктом 2.8 кредитного договору встановлено: «Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця» - 2,5 %.

Пунктом 2.9 договору встановлено щомісячний платіж у розмірі 5 510,81 грн, який включає суму ануїтетного платежу та суму щомісячної комісійної винагороди. Пунктом 3.2.3 договору передбачено обов`язок Позичальника своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі, у тому числі відповідні комісійні винагороди.

Вважає пункт 2.8 кредитного договору № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 нікчемним у силу ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки він встановлює щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості без визначення конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які не охоплюються безоплатними обов`язками кредитодавця.

Похідними від нікчемного пункту 2.8 договору та такими, що не підлягають застосуванню у частині обов`язку сплати/нарахування/стягнення щомісячної комісії, є: пункт 2.9 договору - у частині включення комісії до щомісячного платежу; пункт 3.2.3 договору - у частині обов`язку сплачувати комісійну винагороду; а також положення договору про відповідальність за несплату комісійної винагороди.

Оскільки пункт 2.8 договору є нікчемним, кошти, які Банк зараховував як комісію, не могли вважатися виконанням дійсного зобов`язання зі сплати комісії та підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту та процентів.

Представником відповідача надано розрахунок, згідно якого, на його думку, після виключення нікчемної комісії та зарахування фактично сплачених/зарахованих Банком сум комісії на погашення тіла кредиту та відсотків заборгованість відповідача перед позивачем відсутня. Навпаки, за таким перерахунком утворюється переплата у розмірі 72 006,11 грн.

Зазначив, що позивач не надав доказів того, які саме конкретні додаткові чи супутні послуги були надані Відповідачу за щомісячну комісію 2,5 % від суми кредиту, у чому полягав їх зміст, вартість, необхідність та чи не охоплювались вони безоплатними обов`язками кредитодавця за ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки основні позовні вимоги є необґрунтованими та мають бути відхилені.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить у задоволенні позову ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 відмовити повністю, стягнути з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «МЕГАБАНК» з заявою №71027 на отримання кредиту на споживчі цілі у ПАТ «МЕГАБАНК», яка підписана його власноручним підписом, про що свідчить копія даної заяви (а.с. 60).

Також судом встановлено, що 19.02.2018 між ПАТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14-804-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами), який підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 , про що свідчить копія даного договору (а.с. 58).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору Кредитодавець надає кредитні кошти (далі-Кредит) в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками. Кредит надається на споживчі цілі, шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою. Цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в ПАТ «МЕГАБАНК» (надалі - Правила).

В п. 2 договору визначено умови та порядок надання кредиту, а саме: Кредит надається на строк: з 19 лютого 2018 року до 18 лютого 2022 року включно, загальний розмір Кредиту 103971.96 грн., процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 15% річних, реальна річна процентна ставка 97.938%, загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору 267244,05 грн., розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 2.5 %, розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 5510,81 грн., процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. Договору 0,1 % річних,

Згідно п.п.3.2.1. 3.2.3. договору позичальник зобов`язується: повернути одержаний Кредит у повному обсязі до16.00 годин 18 лютого 2022 року; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах.

Відповідно до п. 4.1. договору повернення Кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими Договором. (Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати Позичальником та направляються на погашення суми Кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії цього Договору за умови виконання зобов`язання Позичальником заборгованість його повністю погашається).

Згідно п. 4.3. договору нарахування процентів за користування Кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").

Відповідно до п. 4.4. договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев`яносто) календарних днів, Кредитодавець обліковує заборгованість за Кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини Сторін за цим Договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії Договору. З цього моменту Кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за Кредитом встановлюється в розмірі, встановленому в п. 2.11 цього Договору, а за невиконання прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород Позичальник сплачує штраф у розмірі,? передбаченому п. 6.3. цього Договору.

Згідно п. 7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 18 лютого 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Також 19.02.2018 ОСОБА_1 власноручним підписом та представник ПАТ «МЕГАБАНК» підписали таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, графік платежів, паспорт споживчого кредиту «Споживчий кредит готівкою» та графік платежів до нього, про що свідчать їх копії (а.с. 59, 61, 62).

ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «МЕГАБАНК» з заявою на видачу готівки №TR.1738374.1793.46 на суму 103971,96 грн., яка підписана власноручним підписом ОСОБА_1 , про що свідчить копія даної заяви (а.с. 63).

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за вищевказаним договором та надав позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку, передбаченому договором, що підтверджується Випискою/особового рахунку з 19/02/2018 по 02/12/2022 відповідача ОСОБА_1 (а.с. 41).

Виписками по особовим рахункам з 19/02/2018 по 02/12/2022 підтверджується нарахування відсотків і комісії та часткова сплата ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом (а.с. 41-49).

Згідно з копією розрахунку заборгованості за кредитним договором №14-804-850-2-18-Г від 19.032.2018 станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 130739,29 грн., яка складається з: - заборгованості за основним боргом - 40800,49 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 14559,10 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями – 75379,70 грн. (а.с. 40).

Як вбачається з копії Протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, АТ «МЕГАБАНК» було продано ТОВ «Фінансова компанія» «МУСТАНГ» права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, у кількості 20054 одиниці, за 23 425 777 грн. (а.с. 18)

Здійснення оплати підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 року (а.с. 34).

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, про що свідчить його копія (а.с. 14-16), відповідно до п. 1 якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб- підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Пункт 2 Договору визначає, що Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д.

Відповідно до копії витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 в розмірі 130739,29 грн., з яких: заборгованість за основним боргом – 40800,49 грн.; заборгованість за відсотками – 14559,10 грн.; - заборгованість за комісією – 75379,70 грн. (а.с. 50).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, про що свідчить його копія (а.с. 12-13). Відповідно до п. 1 цього Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників - AT «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став Первісний кредитор.

Згідно п. 2 договору Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами). Вказаний Додаток №1 до цього Договору підписується сторонами одночасно з текстом договору.

Проведення фінансування за вказаним договором підтверджується копією платіжних інструкцій (а.с. 29).

Відповідно до копії витягу з Додатку №1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 в розмірі 130739,29 грн., з яких: заборгованість за основним боргом – 40800,49 грн.; заборгованість за відсотками – 14559,10 грн.; - заборгованість за комісією – 75379,70 грн. (а.с. 30).

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд входить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З досліджених доказів суд констатує, що Кредитний договір № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 був підписаний ОСОБА_1 та представником ПАТ «МЕГАБАНК» особисто, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Вказаний Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, його паспортні дані, ідентифікаційний код, номер мобільного телефону. Також в даному кредитному договорі визначено предмет, порядок та умови надання та повернення кредитних коштів. Даний факт відповідачем не заперечено та не спростовано. Також відповідачем фактично не заперечується факт отримання ним кредитних коштів за вказаним кредитним договором.

Отже, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що кредитний договір за участі відповідача був укладений, первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо передання кредитних коштів в користування відповідачу.

Також фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018, оскільки не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до їх умов, що в кінцевому результаті призвело до виникнення у нього заборгованості.

Крім того, наявні у справі докази доводять, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 згідно укладених договорів відступлення прав вимог № GL1N426240 від 03.09.2024 та №1/12 від 27.12.2024, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв`язку зі зміною кредитора.

Водночас, вирішуючи питання про обгрунтованість позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, в сукупності із письмовими доводами представника відповідача щодо нікчемності п. 2.8 Кредитного договору в частині нарахування щомісячної комісії в розмірі 2,5 % від суми кредиту, суд вважає необхідним зазначити таке.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зокрема у пункті 31.29 зазначено, що: «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що: «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі, в кредитному договорі не зазначено переліку банківських послуг, що становлять щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2599,30 грн.

Надання щомісяця інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, що суперечить приписам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», тому що таку інформацію споживач має право отримувати безоплатно.

Отже, положення кредитного договору № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 75379,70 грн., на переконання суду, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Водночас, що стосується заборгованості за тілом кредиту та нарахованами відсотками, то суд доходить висновку, що така у відповідача перед позивачем існує і вона доведена позивачем, зокрема випискою особового рахунку, копією розрахунку заборгованості за кредитним договором №14-804-850-2-18-Г від 19.032.2018 та станом на 03.09.2024 становить: заборгованість за основним боргом - 40800,49 грн.; - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 14559,10 грн. (а.с. 40).

Розмір вказаної заборгованості відповідачем не спростовано та не заперечено. Більше того, розмір даної заборгованості за тілом кредиту та відсотками навіть використано представником відповідача для здійснення свого розрахунку для зарахування сплаченої (нікчемної) комісії в рахунок даного боргу.

Надаючи оцінку такому розрахунку представника відповідача, а також вирішуючи питання про можливості зарахування в рахунок тіла кредиту та відсотків сплаченої відповідачем комісії, умови договору про яку є нікчемними, суд виходить, в першу чергу, із розміру сплаченої комісії.

Оскільки позивачем до позовної заяви не додано детального розрахунку та розміру сплачених відповідачем тіла кредиту, відсотків та комісій, то суд робить свої розрахунки, виходячи із наявних у справі документів, зокрема довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, графіку платежів, які є додатком до договорору № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 та графіку платежів до паспорту споживчого кредиту «Споживчий кредит готівкою», які погоджені ОСОБА_1 та представником ПАТ «МЕГАБАНК» (а.с. 40Ю 59, 61, 62), та містять помісячний розрахунок суми платежу за розрахунковий період, який підлягав сплаті відповідачем ОСОБА_1 , в тому числі основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості.

Згідно вказаних документів за період з 19.02.2018 по 18.02.2022, у межах строку договору, відповідач мав би сплатити позивачеві 267244,05 грн., з яких: - основна сума кредиту у розмірі 103971,96 грн.; проценти за користування кредитом у розмірі 35906,39 грн.; комісія у розмірі 127365 грн.

Водночас, з довідки-розрахунку забргованості за кредитом заборгованість відповідача перед позивачем становить 130739,29 грн., з яких:- заборгованість за основним боргом - 40800,49 грн.; - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 14559,10 грн.; заборгованість за комісіями - 75379,70 грн.

Виходячи із різниці сум, що підлягали до сплати за договором та наявної заборгованості, суд доходить висновку, що позивачем за договором сплачено: основну суму кредиту у розмірі 63171,47 грн = (103971,96 грн. - 40800,49 грн.); процентів за користування кредитом у розмірі 21347,29 грн. = (35906,39 грн. - 14559,10 грн.), комісії у розмірі 51986 грн. = (127365 грн. – 75379,70 грн.), всього відповідачем сплачено 136504,76 грн.

З огляду на вказане, враховуючи ту обставину, що погашення заборгованості за кредитом підлягало шляхом сплати ануїтетних платежів, які включали в себе, як заборгованість по основному боргу, так і по відсотках, суд доходить висновку, що загальний залишок заборгованості відповідача перед позивачем по кредитному договору становить 55359,59 грн. = (40800,49 грн. + 14559,10 грн.).

Водночас, беручи до уваги той факт, що банк на погашення заборгованості за кредитом зарахував зі сплачених ОСОБА_1 сум 51986 грн. в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту на підставі п. 2.8 кредитного договору, який є нікчемним, про що судом вказано вище, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заборгованості ОСОБА_1 по кредиту в розмірі 55359,59 грн. на 51986 грн. сплаченої відповідачем кредитодавцю комісії.

Таким чином, за здійсненими судом розрахунками на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням того, що умови договору про сплату боржником щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 в розмірі 3373,59 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного вище позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" заборгованості за кредитним договором № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 у розмірі 3373,59 грн.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач сплатив за надання правової допомоги в сумі 11200 грн. (а.с. 2-9).

01.07.2025 між Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ "ФК Єврокредит", укладено договір про надання правничої допомоги №1/07, про що свідчить його копія (а.с. 23-26). Сума гонорару за фактичне стягнення Заборгованості, за цим Договором визначається у відсотковому відношенні від суми фактично отриманих Клієнтом грошових коштів у якості стягнення заборгованості з Боржників, в тому числі, сплачених Боржниками добровільно після прийняття судом рішення про стягнення заборгованості та судових витрат з такого Боржника. Обсяг наданих послуг (виконання дій та заходів, визначених в п. 1.2. цього Договору) по стягненню Заборгованості з Боржників, період їх надання та сума гонорару за надання вказаних послуг, визначається Адвокатом та зазначається в Акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно копії вартості послуг (прейскурант), який є додатком №2 до договору про надання правничої допомоги №1/07, Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ "ФК Єврокредит" погоджено наступну вартість надання послуг по стягненню заборгованості з боржників, а саме: - проведення юридичного та фінансового аналізу боржника -1200 грн.; - складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення Заборгованості з боржника - 10000 грн. (а.с 27 зв.бік).

Відповідно до копії реєстру боржників від 01.12.2025 ТОВ "ФК Єврокредит" передав, а Адвокатське об`єднання «Альянс ДЛС» отримало в роботу наступний реєстр прав вимог щодо наступних боржників: кредитний договір № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018, боржник ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості – 130739,29 грн. (а.с. 56).

05.01.2026 між Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ "ФК Єврокредит" складено та підписано Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги, про що свідчить його копія (а.с. 57 ), згідно якого сторони погодили надання наступних правових послуг: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника-1200 грн.; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника - 10 000 грн.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником відповідача, адвокатом Кугутюком О.В., у відзиві на позовну заяву зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач сплатив за надання правничої допомоги в сумі 10000 грн. (а.с. 94-97).

Також адвокатом Кугутюком О.В. на підтвердження понесення відповідачем за надання правничої допомоги надано: копію ордеру № 1292933 на надання правничої допомоги адвокатом Кугутюком О.В. ОСОБА_1 на підставі договору (а.с. 101); копію договору про надання правничої допомоги б/н від 20.04.2026, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Кугутюком О.В. (а.с.99) та копію додатку до нього (а.с. 99 зв.бік); копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.04.2026 про сплату Лукіянчуком М.В. на користь ОСОБА_2 за договором 10000 грн. (а.с. 10000).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Судом встановлено, що у зв`язку з представництвом позивача адвокатом Коростельовим С.В. проведено юридичний та фінансовий аналіз боржника, складено, підписано та подано до суду позовну заяву щодо стягнення заборгованості з боржника, складено.

Виходячи із викладеного, складності даної справи, часу витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, їх фінансового стану, часткового задоволення позову, суд вважає, що з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу слід стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 289 грн.= (3373,59 х 11200 : 130739,29), що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Водночас, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 9741,96 грн. = (127365,9 х 10000: 130739,29).

При цьому, оскільки позов задоволено частково, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд вважає можливим зобовязати позивача, на яку покладено більшу суму судових витрат з правничої допомоги, ніж на відповідача, сплатити останньому різницю цих сум, а саме 9 452, 96 грн. = (9741,96 - 289).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 68,7 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 639, 1046-1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження якого: 49001, вул. Ушинського, 1 , офіс 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411 заборгованість за кредитним договором № 14-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 в розмірі 3373,59 грн. (три тисячі триста сімдесят три гривні пятдесят девять копійок)

В решті позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 68,7 грн. (шістдесят вісім гривень сімдесят копійок) судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» на користь ОСОБА_1 9 452, 96 коп. (девять тисяч чотириста пятдесят дві гривні девяносто шість копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене в день його проголошення, або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 17.06.2026.

Суддя Л.А. Штифурко