Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №143/711/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/711/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.06.2026 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Тітова Т. Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за частинами 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, –

установила:

11.06.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 668866 від 06.06.2026 та додані матеріали, згідно з якими 06.06.2026 близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоди психічному здоров`ю дитини.

Вказані дії були кваліфіковані особою, яка склала протокол, за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 11.06.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 668865 від 06.06.2026 та додані матеріали, відповідно до яких 06.06.2026 близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за вказаною вище адресою, вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та не реагував на зауваження, чим вчинив домашнє психологічне насильство психологічного характеру.

Зазначені дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою суду від 15.06.2026 зазначені справи про адміністративні правопорушення об`єднано в одне провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень не визнав та пояснив, що 06.06.2026 перебував за місцем свого проживання разом із співмешканкою ОСОБА_4 . Близько 10 години ранку до нього прийшли колишня дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 . Двері його квартири відчинили ключем, який мав син. Після чого колишня дружина розпочала конфлікт, причиною якого, зі слів ОСОБА_1 , стало її невдоволення перебуванням у квартирі іншої жінки. При цьому ОСОБА_1 стверджував, що не висловлювався на адресу колишньої дружини нецензурною лайкою та не вчиняв щодо неї домашнього насильства психологічного характеру, у тому числі в присутності малолітнього сина. Навпаки, за його словами, він намагався заспокоїти колишню дружину та врегулювати конфліктну ситуацію мирним шляхом.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що шкодує з приводу конфлікту, який виник 06.06.2026. З її слів, вона діяла під впливом емоцій, оскільки перед цим син повідомив їй про те, що напередодні батько його образив. Водночас ОСОБА_2 зазначила, що усвідомлює неправомірність своєї поведінки та щиро шкодує про те, що сталося. Крім того, вона пояснила, що випадків, щоб батько ображав їхнього сина, ніколи не було.

У судовому засіданні ОСОБА_5 , мати ОСОБА_2 , пояснила, що 06.06.2026 близько 10 год. ранку їй зателефонував онук та сказав, що батьки в квартирі сваряться. За її словами, донька приїхала до місця проживання ОСОБА_1 з метою з`ясування особистих стосунків та навмисно спровокувала конфлікт. Також пояснила, що ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні та утриманні сина з моменту його народження і їй не відомі випадки, коли б він ображав сина чи застосовував до нього фізичне насильство.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , всебічно повно та об`єктивно дослідивши обставини справи в їх сукупності, суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Постанова судді повинна ґрунтуватися на обставинах, встановлених під час розгляду справи, тобто на достовірних, належних та допустимих доказах (ст. 283 КУпАП).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебрав би на себе функції сторони обвинувачення, що є несумісним зі статусом незалежного та неупередженого органу правосуддя.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчиненого стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Всупереч цим вимогам, працівником поліції не дотримано ст. 251 КУпАП та не зібрано доказів, які б безперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_6 домашнього насильства.

Як доказ вини ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено лише письмові пояснення ОСОБА_2 від 06.06.2026, в яких вона зазначила, що 06.06.2026 прийшла за місцем проживання свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 , де застала його в стані алкогольного сп`яніння. Після зробленого зауваження між ними виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_1 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. У квартирі також перебував їхній неповнолітній син, після чого ОСОБА_2 викликала працівників поліції.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Зокрема, відсутні відомості про свідків події, засоби відеофіксації чи інші об`єктивні докази. Долучені письмові матеріали, також не підтверджують факту заподіяння шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 чи неповнолітнього сина, а також не містять відомостей щодо характеру та провів такої шкоди.

За таких обставин висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, ґрунтується на припущеннях і не підтверджується належними доказами.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.

Крім того, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення.

Крім того, винуватість у скоєнні такого правопорушення особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у ст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2011 року у справі «Коробов проти України», зазначено, що під час оцінки доказів застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказів і висновків.

Оцінивши наявні у справі докази, подані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, суддя дійшла висновку, що факт наявності в його діях складу зазначених правопорушень не доведений поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події або складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись п. 1 ст. 247, статтями 280, 283, 284, 294 КУпАП, –

постановила:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя