Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №755/20452/21 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №755/20452/21

2/760/8103/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Букіної О.М.,

при секретарі -Черчукан В.О., Павліченко Я.С.,

за участю представника позивача- Палієнка О.А.

представника відповідача- Ліндаєва О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року позивач звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 452 996,00 грн та судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.06.2011 між ОСОБА_4 в якості продавця та ОСОБА_3 в якості покупця було укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М., та зареєстрований у реєстрі за № 1667.

Відповідно до умов вказаного Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру під номером АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти цю квартиру та сплатити за неї грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн.

У той же день в якості оплати за купівлю квартири позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 438 900,00 грн, що еквівалентно 55 000,00 доларів США на момент укладення Договору, про що було складено та підписано розписку, в якій було також зазначено, що у випадку розірвання Договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 зобов`язується компенсувати ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 438 900,00 грн, що еквівалентно 55 000,00 доларів США.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2019 за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності на квартиру, внесення запису про реєстрацію обтяження та заборону відчуження об`єктів нерухомого майна - задоволено в повному обсязі з підстав укладення Договору купівлі-продажу з порушенням чинного законодавства, зокрема без надання згоди на продаж АТ «Раффайзен Банк Аваль», який є іпотекодержателем даної квартири.

Зазначене рішення суду набуло законної сили, квартира витребувана з володіння ОСОБА_3 , та остання позбавлена права власності на нерухоме майно.

Таким чином, на підставі ст. 216 ЦК України позивач, набувши право власності на квартиру за договором, який в подальшому було визнано недійсним, зазнала матеріальних збитків, які мають бути відшкодовані відповідачем у судовому порядку.

Крім основної суми боргу у розмірі 438 900,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 14 096,00 грн, який було покладено на неї на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2019.

З огляду на викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

07.12.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Савлук Т.В.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2021 дану справу було передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

24.05.2022 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Митрофановій А.О.

22.06.2022 ухвалою суду відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

09.01.2023 позивач надала суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_4 :

- на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

- на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ;

- на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ;

- на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.01.2023 дану заяву передано до провадження суддді Митрофановій А.О.

Ухвалою суду від 12.01.2023 у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову було відмовлено з підстав недоведеності позивачем відповідності виду забезпечення позову суті позовних вимог.

27.03.2023 від представника позивача адвоката Палієнка О.А. до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд задовольнити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та стягнути з останньої на користь позивача крім грошових коштів у розмірі 452 996,00 грн, ще інфляційні збитки у розмірі 222 996,73 грн, 3 % річних у розмірі 52 488,00 грн, таким чином стягнувши з відповідача у загальному розмірі 728 480,73 грн.

19.04.2023 від представника відповідача адвоката Ліндаєва О.С. до суду надійшло клопотання про зупиненяння провадження у справі до винесення рішення апеляційним судом у справі № 755/20452/21 за апеляційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2019.

17.04.2023 від представника позивача адвоката Палієнка О.А. надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд застосувати заходи забезпечення позову та накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_4 ; та накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 , та розміщені на її банківських рахунках, в межах розміру позовних вимог - 728 480,73 грн.

Ухвалою суду від 20.04.2023 заяву представника позивача адвоката Палієнка О.А. було задоволено частково та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_4

18.05.2023 від представника позивача адвоката Палієнка О.А. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2 011 273 грн, що еквівалентно 55 000,00 доларів США.

28.11.2023 суд зупинив провадження у даній цивільній справі до перегляду в порядку касаційного провадження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2019.

Відповідно до Розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 08.02.2024 у зв`язку з відрахуванням судді Митрофанової А.О. зі штату суду було здійснено повторний автоматизовний розподіл судової справи.

08.02.2024 згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

15.01.2025 від представника позивача адвоката Палієнка О.А. надійшло клопотання про поновлення провадження в даній цивільній справі.

Ухвалою суду від 28.01.2024 провадження у даній справі було відновлено та призначено продовжити розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

У судовому засіданні від 24.04.2025 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та розпочати розгляд справи по суті.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача під час надання пояснень по справі неодноразово наголошував на тому, що визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 10.06.2011, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2019 позбавило позивача права власності на придбану квартиру, сплачені за дану квартиру грошові кошти не були повернуті, тому остання була змушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу в порядку реституції грунтується на розписці від 10.06.2011, відповідно до якої позивач передала відповідачу грошові кошти за договором купівлі-продажу від 10.06.2011 у сумі 438 900,00 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 55 000,00 доларів США.

Таким чином, представник позивача просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 55 000,00 доларів США, зазначивши також, що дана розписка є підтвердженням оплати за придбання квартири та відображає реальну ринкову вартість цієї квартири, на відміну від договору купівлі-продажу від 10.06.2011, в якому зазначена вартість квартири у розмірі 70 000,00 грн є такою, що не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, що розписка від 10.06.2011 не є за своєю суттю розрахунковою розпискою та не відображає факт прийому-передачі грошових коштів у розмірі 438 900,00 грн, що на момент укладання договору еквівалентно 55 000,00 доларів США, а являє собою документ зі встановленими штрафними санкціями, які мають бути застосовані внаслідок розірвання вищезазначеного договору. На думку представника відповідача відшкодування вартості придбаної квартири слід здійснити за договором купівлі-продажу квартири від 10.06.2011, в якому зазначена реальна вартість майна - 70 000,00 грн.

У зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів передачі грошових коштів позивачем відповідачу у розмірі 55 000,00 доларів США, зазначених в розписці, а також враховуючи відсутність будь-яких інших розрахункових документів, представник відповідача просить суд задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути на її користь відшкодування вартості придбаної квартири за договором купівлі-продажу нерухомого майна, визнаного рішенням суду недійсним, за ціною вартості квартири, зазначеної у даному договорі купівлі-продажу, тобто у сумі 70 000,00 грн.

Позивач та її представник у судове засідання призначене на 09.06.2026 не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач та її представник у судове засідання призначене на 09.06.2026 не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, проаналізувавши надані пояснення представників сторін, наданих під час розгляду справи по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.06.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М,, зареєстрований в реєстрі за № 1667.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру під номером АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти цю квартиру та сплатити за неї ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 3 вказаного Договору за погодженням сторін продаж квартири вчинено за 70 000,00 грн, які повністю сплачені покупцем продавцю до підписання цього договору.

Крім цього, продавець підтвердив факт повного розрахунку за продану квартиру, одержання від покупця грошей в сумі 70 000,00 грн та відсутність по відношенню до нього будь-яких претензій фінансового характеру (п. 4 Договору).

10.06.2011 ОСОБА_4 надала ОСОБА_3 розписку, відповідно до якої ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 гроші за продану нею квартиру за адресою: АДРЕСА_6 у повному обсязі.

У даній розпичці також зазначено, що у випадку розірвання договору купівлі-продажу вказаної квартири у судовому порядку, ОСОБА_4 зобов`язується відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 438 900,00 грн, що еквівалентно 55 000,00 доларів США за курсом продажу доларів США НБУ.

Відповідно до рішення Солом`янсько районного суду м. Києва від 22.02.2019 у справі за позовом АТ «Раффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності на квартиру, внесення запису про реєстрацію обтяження та заборону відчуження об`єктів нерухомого майна, позов було задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 10.06.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М,, зареєстрований в реєстрі за № 1667; скасовано реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 за ОСОБА_3 ; вирішено зареєструвати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 за ОСОБА_6 .

Постановою Київського апеляційного суду від 03.12.2024 рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2019 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання за АТ «Раффайзен Банк Аваль» права іпотекодержателя нерухомого майна, а саме, однокімнатної квартири загальною площею 31,80 кв. м, жтлою площею 17,20 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 , яка є предметом за договором іпотеки від 16.06.2007 з моменту реєстрації іпотеки, тобто з 16.06.2007, та відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з викладеного вбачається, що договір купівлі-продажу квартири від 10.06.2011, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , визнано недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що:

(а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції;

(б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція;

(в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.09.2021 року у справі №363/222/17 та від 08.09.2021 року у справі №522/22915/15-ц.

З огляду на викладене вбачається, що у зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу від 10.06.2011, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , недійсним за рішенням суду, підлягають відшкодуванню грошові кошти, сплачені позивачем за придбання квартири за вказаним договором в порядку реституції, тобто на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Щодо розміру відшкодування на користь позивача сплачених коштів в порядку реституції, суд повідомляє про таке.

Позивач та її представник у позовних вимогах просять суд стягнути з відповідача грошові кошти за придбання квартири за договором купівлі-продажу від 10.06.2011 у розмірі, зазначеному у розписці, тобто у сумі 55 000,00 доларів США, вважаючи дану розписку основним підтвердженням реальної вартості придбаної квартири та сплату такої ціни за її придбання попередньому власнику ( ОСОБА_4 ).

Проте, суд не погоджується з таким твердженням сторони позивача, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна за своєю правовою природою є правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності покупецем на майно.

У договорі купівлі-продажу від 10.06.2011, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначена ціна квартири, а саме, 70 000,00 грн, яку сплатила позивач для придбання даного нерухомого майна.

Посилання представника позивача на те, що ціна квартири за договором купівлі-продажу від 10.06.2011, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не відповідає дійсності та не відображає її реальну ринкову ціну, не береться судом до уваги, адже, відповідно до норм чинного законодавства України істотними умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна є ціна такого майна, яку повинен сплатити покупець для набуття відповідного майна у свою власність. Оскільки матеріали справи не містять будь-яких інших розрахункових документів, зокрема квитанцій про сплату, зазначений договір-купівлі продажу спірної квартири на думку суду є єдиним документом, в якому зазначена дійсна вартість предмету купівлі-продажу, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_6 , і вартість її вказана в розмірі 70 000,00 грн.

Щодо наявної в матеріалах справи розписки від ОСОБА_4 , датованої 10.06.2011, суд не вважає її належним доказом, який підтверджує придбання позивачем вищевказаної квартири за ціною 438 900,00 грн, що еквівалентно 55 000,00 доларів США на момент укладання угоди між сторонами.

Так, у вказаній розписці зазначено, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти за придбання квартири за адресою: АДРЕСА_6 у повному обсязі та не має до останньої претензій матеріального характеру. Тобто, в даній розписці не вказано, яку саме суму за продаж квартири отримала відповідач від позивача.

Натомість, у даній розписці чітко зазначено, що у випадку розірвання договору купівлі-продажу вказаної квартири у судовому порядку, ОСОБА_4 зобов`язується відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 438 900,00 грн, що еквівалентно 55 000,00 доларів США за курсом продажу доларів США НБУ.

Дане формулювання у зазначеній розписці розцінюється судом як застосування до продавця нерухомого майна ( ОСОБА_4 ) штрафних санкцій за розірвання договору купівлі-продажу у судовому порядку.

У даному випадку суд вважає за необхідне розмежувати поняття «розірвання договору» та «визнання його недійсним» для того, щоб надати правову оцінку самої розписки та застосувати для вирішення спору в даній цивільній справі відповідні положення чинного законодавства України.

Отже, як вже зазначалось судом, недійсним може бути визнаний договір, в якому на момент його укладання не сторонами (стороною) не були дотримані вимоги, встановлені ст. 203 ЦК України. Недійсним договір може бути визнано у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У свою чергу розірвання договору - це припинення дії угоди до закінчення її строку або до повного виконання зобов`язань.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. 2-5 ст. 653 ЦК України).

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним, а є підставою для його розірвання.

Відповідний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц.

Таким чином, у даній справі йдеться про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнаного таким за рішенням суду.

У той же час, у розписці, наданій ОСОБА_4 , зазначений обов`язок відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду внаслідок розірвання договору купівлі-продажу у судовому порядку, тобто дане формулуювання свідчить, що між сторонами визначено і погоджено застосування штрафних санкцій до продавця нерухомого майна внаслідок саме розірвання договору купівлі-продажу у судовому порядку, а не визнання його недійсним у судовому порядку.

Тобто, штрафний характер даної розписки свідчить про встановлену відповідальність відповідача перед позивачему у випадку розірвання укладеного між ними договору купівлі-продажу, а прописана у ньому сума такого відшкодування у розмірі 438 900,00 грн, що еквівалентно 55 000,00 доларів США, на думку суду, не може відображати реальну вартість придбаної позивачем квартири, що суттєво відрізняється від вартості даної квартири за договором купівлі-продажу від 10.06.2011, де її вартість зазначена 70 000,00 грн.

Крім того, вказана розписка містить присилання і на відшкодування моральної шкоди без визначення відповідної суми, що у свою чергу спростовує доводи позивача щодо дійсної вартості квартирию яку вона придбала саме у розмірі 55000,00 дол.США.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи на відповідність їх нормам матеріального права, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вартості придбаної квартири за договором купівлі-продажу, визнаного в подальшому рішенням суду недійсним, в розмірі, зазначеному в даному договорі, тобто у розмірі 70 000,00 грн, які позивач відповідно до умов договору сплатила відповідачу.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з ОСОБА_4 на її користь грошових коштів у порядку реституції у розмірі 70 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 375,76 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 82, 215, 216, 626, 651 - 653, 655, 691 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76- 82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 375,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 17.06.2026.

Суддя О.М. Букіна