Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №760/16929/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16929/25 2/760/6973/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

19 червня 2025 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач) про зміну способу стягнення аліментів, в якому просить:

1. Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року у цивільній справі №760/1172/22 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі по 10000 (десять тисяч) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітей повноліття.

2. У зв`язку із зміною розміру аліментів припинити стягнення з ОСОБА_2 на підставі судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року у цивільній справі №760/1172/22..

В обґрунтування позову позивач зазначила, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 16.07.2011 року , який розірвано згідно Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року (справа № 775/13604/20). Сторони мають спільних малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу проживають разом з позивачем.

Судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року №760/1172/22 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.01.2022 і до досягнення дітьми повноліття.

На виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 13.07.2022 перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання судового наказу № 760/1172/22 від 30.06.2022 року, накладено арешт на майно боржника, у власності якого перебуває об`єкт нерухомого майна та транспортний засіб 2017 року випуску.

Посилається на те, що неповнолітні діти мешкають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Позивач бажає змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши їх у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. на кожну дитину. На теперішній час боржник щомісячно сплачує аліменти в середньому розмірі близько 7500 грн. на місяць на двох дітей, але крім сплати вказаних аліментів ніяк не допомагає. Батько дітей, здорова, працездатна людина. З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання доньки та сина значно зріс, оскільки діти ростуть та їх потреби також зростають.

Навчання в гімназії і ліцеї та ціни на продукти харчування, одяг та взуття, підвищення прожиткового рівня на дитину відповідного віку зумовлюють те, що аліментів, що сплачує відповідач не вистачає навіть на частину одягу. На даний час присуджені аліменти не забезпечують гармонійного розвитку дітей, оскільки за тривалий час після ухвалення рішення збільшилися матеріальні потреби дітей у розвитку, навчанні та вихованні. Позивач має право вибору способу стягнення аліментів, і, на її думку, зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача у скрутне матеріальне становище, а така зміна буде відповідати інтересам дітей. Її доходу для забезпечення базових потреб дітей не вистачає. Позивач вважає, що аліменти в середньому розмірі 3500 грн. на кожну дитину є формальними та недостатніми для забезпечення їх гармонійного розвитку.

Син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем 258 гімназії Дніпровського району м. Києва, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у науковому ліцеї 208 Дніпровського району м. Києва. Кожного місяця позивач витрачає на утримання двох дітей близько 40 тисяч гривень, а саме, сплачує членські внески у фонди класу гімназії та ліцею за двох дітей, несе витрати на сплату поїздок дитини громадським транспортом та особисто розвозить дітей до навчальних закладів, коли дозволяє робочий графік, а також забезпечує їх речами, необхідними для повноцінного розвитку дітей, зокрема, одягом, іграшками, канцелярським приладдям, організовує дітям свята, самостійно сплачує за відпочинок дітей в літньому дитячому оздоровчому таборі та екскурсії дітей. Вважає, що аліменти в розмірі 10 000 грн. на кожну дитину є необхідними та достатніми для забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини та достойного рівня їх матеріального забезпечення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2025 року головуючим суддею у справі визначено Верещінську І.В.

Ухвалою від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу відповіді на відзив.

24.10.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення. Позивач зазначила, що донька для вдосконалення її інтелектуальної сфери займається з репетитором англійської мови (такі заняття відбуваються у середу і п`ятницю, вартість заняття 300 грн.), також донька 4 рази на тиждень відвідує заняття з тайського боксу (вартість заняття 600 грн.). Вказує, що син потребує додаткових занять з математики (такі заняття відбуваються один раз на тиждень в неділю, вартість заняття 600 грн.), також син відвідує спортивний гурток з боксу (вартість місячного абонемента 1 800 грн.). Вказує, що оплачує екскурсійні поїздки, майстер класи, змагання дітей, возила дітей для оздоровлення у вересні 2025 року до Греції. Таким чином вважає позовну заяву обґрунтованою, просить її задовольнити.

10.11.2025 року від представника відповідача надійшов відзив. У відзиві останній вказує, що будь-яка заборгованість в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 у ОСОБА_2 відсутня. Вказує, що обов`язок з утримання дитини - це рівнозначний обов`язок і батька і матері. Посилаючись на необхідність стягнення з відповідача аліментів в обумовленому розмірі, позивач має довести свої витрати щомісячно на кожну дитину у розмірі по 20 000 грн. Також посилається, що позивач жодного доказу на підтвердження покращення майнового стану відповідача не надала, в той час як з часу постановлення Солом`янським районним судом м. Києва судового наказу майновий стан відповідача не покращився. Навпаки, у ОСОБА_2 змінилося місце роботи з Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) на ПрАТ «Акціонерне товариство «Київводоканал», де він працює на посаді електромонтера з ремонту і технічного обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, автоматики і засобів зв`язку з посадовим окладом 18800 грн. щомісячно, доплата за шкідливі умови праці 8%.

Посилається, що у його власності перебувають дві квартири, які були подаровані ОСОБА_2 його батьками. Перша у 2009 році подарована батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ще до укладання шлюбу з Позивачем - розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартирі після розірвання шлюбу станом на теперішній час проживають та зареєстровані позивач та їх спільні з відповідачем діти. Зазначає, що таким чином, крім щомісячної сплати аліментів, щонайменше ОСОБА_2 забезпечує дітей житлом.

Друга квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , подарована його матір`ю - ОСОБА_6 у 2023 році після розірвання шлюбу з позивачем. В даній однокімнатній квартирі наразі проживає відповідач. Жодного іншого житла чи будь-якої іншої нерухомості відповідач не має.

Наявність у ОСОБА_2 у власності автомобіля DODGE CHALLENGER 2017 року випуску, який придбано ним у 2022 році, тобто у році, коли прийнято наказ про стягнення аліментів, не є свідченням зміни його матеріального становища. Відповідач також утримує двох онкохворих батьків, що є переселенцями (ВПО) із Куп`янського району Харківської області. Батько ОСОБА_2 бореться з раком легень 3 стадії, метастази виявлено в кістці, мати бореться з раком кишечнику 2 стадії.

Посилається, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження зростання доходів відповідача, придбання ним рухомого чи нерухомого майна.

Щодо довідок Гімназії №258 Дніпровського району м. Києва від 11.06.2025 ;02-24/56 та від Наукового ліцею № 208 Дніпровського району м. Києва від 15.10.2025 року № 568, то дані докази свідчать про навчання дітей у даних навчальних закладах, які є державними закладами освіти. Договорів чи контрактів про надання платних освітніх послуг закладами освіти позивачем не надано.

Щодо витрат на лікування, то відповідач не заперечує жодним чином проти медичного обслуговування дітей, однак, надані позивачем докази свідчать про одноразове дослідження кардіолога та отоларинголога. Так само, це додаткові витрати на дитину, які носять разовий характер. Отже, такі витрати не можуть включатися саме у розмір аліментів.

Щодо платіжних інструкцій за туристичні послуги - дані витрати відповідач вважає додатковими витратами на дитину, які мають разовий характер та не можуть включатися у розмір аліментів. «Щомісячне добровільне пожертвування від ОСОБА_1 за ОСОБА_3 5-А за 9.09.2023» - є неправомірним стягненням коштів та не може бути частиною щомісячних аліментів на дитину. Пожертва не може носити періодичний характер.

Позивачем не надано договорів чи-то рахунків (актів) на підтвердження надання послуг з додаткових занять дітей. А отже, відповідач вважає, що неможливо встановити, чи є вони разовими чи періодичними. Також немає зазначення, хто отримувач цих коштів.

Підсумовуючи викладене вважає, що позивач не надала: доказів витрат на одну дитину у розмірі 20 000 грн. щомісячно; доказів покращення матеріального становища відповідача; доказів власного скрутного становища, відсутності у своїй власності майна; доказів погіршення здоров`я дітей; доказів наявності інших утриманців; доказів витрат відповідача, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи тощо. Просить у задоволенні позову відмовити.

17.11.2025 року представник позивача подала відповідь на відзив. Зазначає, що позивачу стало відомо, що відповідач 4 жовтня 2025 року відчужив автомобіль марки DODGE CHALLENGER, 2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 . Вважає, що такі дії вчинено з метою ухилення від виконання рішення суду про сплату аліментів та приховування майна від примусового стягнення. Крім того, в цей самий період відповідачем було набуто право власності на транспортний засіб, ймовірно, CHEVROLET VOLT. Відповідач намагається створити враження "скрутного становища", проте сам надає довідку з місця роботи (ПрАТ АК "Київводоканал"), де зазначено, що його щомісячна заробітна плата перевищує 22 000-30 000 грн. Таким чином, жодних доказів погіршення його фінансового стану не надано - навпаки, він стабільно працевлаштований, має нерухомість, авто і має реальну можливість сплачувати аліменти у розмірі, який відповідає потребам дітей. Також зазначає, що причиною зміни роботи відповідача стало кримінальне провадження щодо нього за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 362, ч.3 ст. 362, ч.1 ст. 366 КК України.

Позивач підтверджує, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , за усним рішенням між позивачем та відповідачем, вони дійшли згоди, що позивач залишається проживати з дітьми в квартирі, яка належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також вони домовились, що зазначений факт не мав впливати на утримання дітей до їх повноліття. Однак, відповідач вже намагався продати дану квартиру та періодично погрожує дітям в усній формі, що відправить спільно проживати з позивачем та дітьми своїх сестру ОСОБА_7 та матір ОСОБА_8 . У зв`язку з чим позивач вимушена займатись питанням щодо зміни місця проживання дітей на орендоване житло, оскільки у власності позивача відсутнє будь-яке нерухоме майно у м. Києві.

Підсумовуючи викладене позовну заяву про зміну способу стягнення аліментів просить задовольнити в повному обсязі.

24.11.2025 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив в обґрунтування яких вказувала, що можна просити стягнення додаткових витрат на дитину, проте додаткові витрати на дитину мають завжди узгоджуватись між обома батьками та мають бути співмірними з їх доходами. Натомість, Позивачем самостійно визначено потребу дітей у додаткових заняттях з математики, англійської мови чи тайського боксу. Позивачем самостійно прийнято рішення про відвідування дітьми закладу навчання, який знаходиться на великій відстані від дому, тому посилання на щоденне транспортування дітей з Правого берега на Лівий, вважає, щонайменше необґрунтованим. Посилання на витрати з боку позивача на щорічне оздоровлення дітей на морі, 2-3 поїздки у високогірну місцевість України та 3-місячний відпочинок на території національного природничого парку Подільські Товтри вважає свідченням тільки того, що рівень доходів ОСОБА_1 на порядок вище від доходів колишнього чоловіка, який дозволити собі такий відпочинок не спроможний. При цьому позивач не надала жодного доказу на підтвердження власного матеріального становища.

Вказує, що батьку ОСОБА_2 ОСОБА_5 - 72 роки, матері - 68 років. Обидва батьки пенсійного віку, непрацездатні, ВПО та хворіють на онкологічні хвороби та потребують догляду, утримання та підтримки.

Посилається на те, що якщо вирахувати з отримуваної ним заробітної плати податки та аліменти у запропонованому позивачем розмірі 20 000 грн, відповідачу залишається для життя 3 675,28 грн., які не є достатніми.

Підсумовуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 13.07.2022 року перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва № 760/1172/22 від 30.06.2022 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.01.2022 і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з даної постанови сторони мають двох спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте позивачем до позову та матеріалів справи не долучено свідоцтва про народження дітей, проте, оскільки вказана обставина сторонами визнається, то в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Статтею 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789XII (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3 ст. 181 СК України).

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20) зазначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з вищенаведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Як встановлено судом, відповідно до наказу ПрАТ «Акціонерне товариство «Київводоканал» від 16.04.2025 року № 124-к, ОСОБА_2 прийнято на роботу електромонтером з ремонту і технічного обслуговування електроустаткування 6 розряду цеху з ремонту і технічного обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, автоматики і засобів зв`язку Управління експлуатації каналізаційних мереж і насосних станцій з 17 квітня 2025 року, з посадовим окладом 18800 грн. щомісячно, доплата за шкідливі умови праці 8%. Згідно довідки ПрАТ «Акціонерне товариство «Київводоканал» від 06.11.2025 року № 62 нарахована заробітна плата ОСОБА_2 з квітня 2025 року по жовтень 2025 року включно складає 153 687,72 грн., утримані податки у розмірі 34 698,93 грн., аліменти у розмірі 39 052,06 грн. (а.с. 137).

У власності ОСОБА_2 перебувають дві квартири, які були подаровані ОСОБА_2 його батьками. Перша у 2009 році подарована батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до укладання шлюбу з Позивачем - розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 138) та друга квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , подарована його матір`ю - ОСОБА_6 у 2023 році (а.с. 139). Як встановлено судом і не спростовується позивачем, позивач проживає разом з дітьми в одній із квартир (а.с. 62).

Суд бере до уваги, що успадковане та отримане в дар майно не є доходом, який враховується при визначенні розміру аліментів. Про це йдеться в постанові КЦС ВС від 15 червня 2022 року у справі № 682/1277/20 (провадження № 61-3614св22). Як встановлено

Також не є свідченням зміни матеріального становища відповідача наявність у власності станом на 2022 рік та відчуження в 2025 році згідно договору дарування ОСОБА_2 автомобіля DODGE CHALLENGER 2017 року випуску.

Будь-яких доказів здійснення витрат відповідачем, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, позивачем не надано.

Суд приймає до уваги, що на утриманні ОСОБА_2 перебувають двоє непрацездатних, онкохворих батьків, що є переселенцями (ВПО) із Куп`янського району Харківської області, про що свідчать довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, та консультаційні висновки (а.с. 145-153).

Наявність непрацездатних або хворих батьків не є підставою для звільнення від сплати аліментів на дитину, проте це важливий фактор, який підлягає врахуванню судом.

До матеріалів справи позивачем долучено копії договору добровільного страхування життя від 05.08.2022 (а.с. 83-86), електронних полісів добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби від 04.10.2018 (а.с. 87-87а), платіжні інструкції про сплату страхових платежів на загальну суму 290 грн. (87б-91), квитанцію про сплату платних медичних послуг на суму 1 305 грн.

Вказані надані позивачем докази свідчать про одноразове дослідження кардіолога та отоларинголога, проте у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази щодо стану здоров`я дітей або щодо наявності у дітей хронічних стійких захворювань, які потребують постійного відвідування лікарів. Також, суд зауважує, що медичних висновків про необхідність проведення систематичних досліджень, оглядів позивачем не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Отже, на думку суду, витрати позивача на страхування життя (2022 рік) та на випадок хвороби (2018 рік), а також на лікування, за умови доведення особливих обставин згідно ст. 185 СК України, є додатковими витратами для дітей.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на копії платіжних інструкцій від 08.11.2023 та 06.09.2024 на суму 500 грн. та 1000 грн. відповідно (а.с.57, 58), оскільки підстава їх сплати є добровільне пожертвування, а не оплата за навчання. Так само платіжні інструкції від 11.09.2025, 29.08.2025 та 01.10.2025 про переказ коштів на потреби класу (а.с. 108-110) також свідчать сплату вказаних внесків позивачем на добровільній основі.

Предметом доведення у спорах про зміну раніше визначеного розміру аліментів є не переоцінка обставин, які були підставою для попереднього визначення розміру аліментів, а доведення змін, які відбулися у подальшому.

На погіршення або поліпшення стану здоров`я жодна зі сторін спору не посилалась.

Звертаючись до суду з позовом саме позивач повинен надати докази на підтвердження наявності правових підстав для зміни розміру аліментів у розмірі 10 000 грн. на кожну дитину та довести, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладене у сукупності, зважаючи на наданий до суду обсяг доказів на підтвердження позовних вимог, суд доходить до висновку про відсутність підстав для зміни способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру.

Розмір щомісячної заробітної плати відповідача до виплати, після утримання обов`язкових податків та зборів, становить близько 11 420 грн. Жодних даних про придбання відповідачем після винесення судового наказу про стягнення аліментів нерухомого або цінного рухомого майна матеріали справи не містять.

Судом при розгляді даної справи враховується норми ст. 128 КЗпП, ст. 26 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», що загальний розмір відрахувань в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70% зарплати, яка належить до виплати працівникові.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів як здійснення щомісячно витрат на дітей в розмірі 40 000 грн., так і покращення матеріального стану відповідача, з яких можливо зробити висновок про спроможність відповідача сплачувати аліменти в сумі 10 000,00 грн. на кожну дитину щомісячно.

Відтак, є необґрунтованими та відхиляються судом доводи позивача, що аліменти, які стягуються на її користь з відповідача, не забезпечують витрат, які вона несе у зв`язку з утриманням дітей, оскільки сама по собі недостатність аліментів, стягнутих судовим рішенням на утримання дітей, на що позивач посилається в позові, не є передбаченою ст. 192 СК підставою для збільшення розміру аліментів.

Отже, заявлені вимоги не є обґрунтованими, а доводи позовної заяви не підтверджені належними доказами та не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів та зміни способу їх стягнення, що у сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Окрім цього суд, надавши правову оцінку письмовим доводам позивача про те, що у позивача суттєві витрати на утримання дітей, вважає, що частково такі витрати відносяться до категорії додаткових витрат батьків на утримання дитини, проте позивачем такі вимоги в порядку статті 185 СК України в даному позові не заявлялися.

У разі наявності потреби та доказів позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на дітей, пов`язаних із розвитком їх здібностей, необхідністю лікування та оздоровлення в порядку статті 185 СК України.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

З огляду на відмову у задоволенні позову, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Верещінська