Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №759/19164/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/19164/25

пр. № 1-кп/759/643/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинувальними актами № 12025105080000796 від 24.07.2025, №12026105080000180 від 17.02.2026, №12026105080000409 від 09.04.2026, №12026105080000581 від 16.05.2026 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, громадянка України, із середньою освітою, незаміжня, має на утриманні новонароджену дитину, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:

- 16.07.2025 Святошинським районним судом за ч. 1 ст. 309 КК України до пробаційного нагляду строком на 1 рік,

обвинуваченої за ч. 2 ст. 309 КК України,

сторони та інші учасники провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачена ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин за таких обставин.

1. 23.07.2025 у ранковий час, знаходячись неподалік від лісопаркової зони, прилеглій до вулиці Олега Мудрака в місті Києві, ОСОБА_3 знайшла на землі згорток ізоленти чорного кольору, в якому був поліетиленовий пакет з пазовим замком з порошкоподібною речовиною, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн.

Усвідомлюючи, що дана речовина містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн, ОСОБА_3 , маючи умисел, спрямований на зберігання без мети збуту наркотичного засобу, поклала його до правої кишені штанів, у які була одягнута, таким чином придбала та стала зберігати вказаний наркотичний засіб без мети збуту, для особистого вживання.

Того ж дня о 10 годині ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Підлісна, 3, була викрита працівниками поліції, яким добровільно у присутності двох понятих з правої кишені штанів, у які була одягнена, видала згорток ізоленти чорного кольору, у якому знаходився поліетиленовий пакет з пазовим замком з порошкоподібною речовиною білого кольору.

Згідно з висновком експерта вилучена у ОСОБА_3 порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, масою 0,119 г.

Кокаїн, згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» Таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розміром наркотичного засобу, обіг якого обмежено - кокаїну, за який передбачена кримінальна відповідальність за ст. 309 КК України, є маса від 0,02 г до 1,0 г.

2. Крім того, ОСОБА_3 протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України належних висновків для себе не зробила і під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду знову вчинила умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Так, 17.02.2026 у невстановлені досудовим розслідуванням час та спосіб ОСОБА_3 домовилась з невстановленою особою про придбання психотропної речовини - «солі» для особистого вживання. В подальшому ОСОБА_3 шляхом віднайдення закладки у невстановленої особи придбала поліетиленовий пакет з пазовим замком, в якому знаходилась психотропна порошкоподібна речовина білого кольору, яку ОСОБА_3 залишила при собі на зберігання, без мети збуту, після чого вирішила слідувати у власних справах.

Коли ОСОБА_3 17.02.2026 приблизно о 13 годині 30 хвилин проходила біля будинку № 4 по вул. Лісорубна в місті Києві, вона була викрита працівниками поліції та під час затримання останньої у неї було виявлено та в подальшому вилучено поліетиленовий пакет з пазовим замком, в якому знаходилась психотропна порошкоподібна речовина білого кольору.

Згідно з висновком експерта вилучена у ОСОБА_3 порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,616 г.

PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан -1-он), згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 08.04.2013) «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» вага психотропної речовини PVP - 1,616 г становить великий розмір.

3. Також, ОСОБА_3 протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України належних висновків для себе не зробила і під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду знову вчинила умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Так, 08.04.2026 близько 15 години ОСОБА_3 , знаходячись за адресою м. Київ, бул. Жуля Верна, 4, неподалік житлового будинку знайшла на землі поліетиленовий пакет з пазовим замком з кристалоподібною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

Усвідомлюючи, що дана кристалоподібна речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, ОСОБА_3 , маючи умисел, спрямований на зберігання без мети збуту психотропної речовини, поклала її до сумки чорного кольору, таким чином придбала та стала зберігати психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVР. без мети збуту для особистого вживання.

Коли ОСОБА_3 08.04.2026 приблизно о 16 годині знаходилась біля будинку № 4 по бул. Жуля Верна в місті Києві, вона була викрита працівниками поліції, яким добровільно у присутності 2 понятих з сумки чорного кольору видала поліетиленовий пакет з пазовим замком з кристалоподібною речовиною.

Згідно з висновком експерта вилучена у ОСОБА_3 кристалоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,379 г.

PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан -1-он), згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 08.04.2013) «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розміром особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), за який передбачена кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК України, є маса від 0,15 г до 1,5 г.

4. Крім того, ОСОБА_3 протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України належних висновків для себе не зробила і під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду знову вчинила умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Так, 15 травня 2026 року, близько 16 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Робітнича, 2-А, ОСОБА_3 , маючи прямий умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання для власного вживання без мети збуту психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, незаконно придбала вище вказану психотропну речовину, яку стала зберігати у правій кишені штанів.

В подальшому, 15 травня 2026 року о 18 годині 38 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Робітнича, 2-А, була викрита працівниками поліції, яким добровільно, у присутності двох понятих, з правої кишені штанів, в які була одягнена, видала поліетиленовий пакет із пазовим замком, що містить в собі кристалоподібну речовину білого кольору.

Згідно з висновком експерта у вилученій у ОСОБА_3 речовині білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0,332 г.

PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан -4-он), згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 08.04.2013) «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розміром особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), за який передбачена кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК України, є маса від 0,15 г до 1,5 г.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю та показала, що відомості, викладені в обвинувальних актах, відповідають дійсності. Пояснила, що 23.07.2025 прогулювалась поблизу будинку №3 по вул. Підлісній у м. Києві, де на землі побачила пакетик, обмотаний скотчем. Зрозумівши, що там перебуває наркотичний засіб або психотропна речовина, вони підняла даний згорток та поклала собі до кишені для подальшого вживання. Пізніше того ж дня її зупинили працівники поліції, яким вона добровільно видала знайдений пакунок. 17.02.2026 вона замовила через один з телеграм-каналів для особистого вживання психотропну речовину «солі» (PVP). Замовлену речовину вона забрала у закладці-схованці, координати якої їй скинули у телеграмі. Після цього вона попрямувала у гості до знайомих, де за адресою вул. Лісорубна, 4 у м. Києві її зупинили працівники поліції, яким вона добровільно видала пакетик з психотропною речовиною. 08.04.2026 поблизу будинку № 4 по бул. Жюля Верна у м. Києві вона на землі знайшла пакетик з пазовим замком, в якій була психотропна речовина - «солі» (PVP). Того ж дня близько 15 години її зупинили працівники поліції, яким вона добровільно видала пакетик з психотропною речовиною. 15.05.2026 вона неподалік свого місця проживання вийшла в ліс прогулятися, де на стежці біля залізниці побачила згорток з психотропною речовиною - «солі» (PVP). Вказаний згорток вона забрала собі для особистого вживання. Того ж дня по вул. Робітничій, 2-А у м. Києві її зупинили працівники поліції, яким вона добровільно видала пакетик з психотропною речовиною. До своїх вчинків ставиться критично, у вчиненому розкаюється.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченоюОСОБА_3 , її винуватість у вчиненні інкримінованих правопорушень доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Разом з цим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 337 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність виключення із кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 за епізодом від 23.07.2025 кваліфікуючої ознаки - «вчинення протягом року після засудження за цією ж статтею» і, відповідно, про перекваліфікацію її дій з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України, що не виходить за межі встановлених фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Як вбачається із наданих прокурором матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, ОСОБА_3 вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2025 засуджена за ч. 1 ст. 309 КК України. Вирок набрав законної сили 28.07.2025.

Враховуючи, що станом на 23.07.2025, тобто на момент вчинення інкримінованого правопорушення, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2025 не набрав законної сили, кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 309 КК як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, є неправильною.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 43 КПК засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому суд керується також висновком про застосування норми права, передбаченої ч. 2 ст. 309 КК України, у взаємозв`язку із приписами статей 32, 34, 35 КК України, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 21.08.2024 у справі №127/16102/23. Відповідно до вказаного висновку кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, - «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», уособлює собою як ознаки спеціальної повторності, пов`язаної із попереднім засудженням особи, так і спеціального рецидиву кримінальних правопорушень.

Оскільки рецидивом кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 34 КК України, визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення, а в даному випадку ОСОБА_3 такої судимості за ч. 1 ст. 309 КК України не має, то кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, - «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», в її діях відсутня.

Відтак дії ОСОБА_3 за епізодом від 23.07.2025 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

Дії ОСОБА_3 за епізодом від 17.02.2026 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, а за епізодами від 08.04.2026 та 15.05.2026 - за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень, характеризуючі дані про її особу, сімейний стан, вік обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченою правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком та нетяжкими злочинами, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, отже відсутні сумніви в її осудності, офіційно не працює, незаміжня, під час розгляду справи судом народила дитину, раніше судима, кримінальні правопорушення вчинила до повного відбуття покарання у виді пробаційного нагляду.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Формальне визнання ОСОБА_3 своєї вини та її повідомлення про щире каяття, на думку суду, не можуть бути у даному конкретному випадку розцінені як обставини, що пом`якшують покарання.

Саме по собі визнання вини не є безумовною підставою для визнання щирого каяття обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки має оцінюватися у сукупності з поведінкою особи до, під час та після вчинення кримінального правопорушення.

Як убачається з правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року (справа №166/1065/18) та від 20 серпня 2020 року (справа №750/1503/19), розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до вчиненого, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Більше того, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Натомість, поведінка ОСОБА_3 під час розгляду кримінального провадження судом розходиться із заявленим нею визнанням вини та каяттям. Так, під час розгляду судом кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за епізодом від 23.07.2025, до суду надійшло ще три обвинувальні акти відносно неї з такою ж правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 309 КК України. Формально визнаючи у судовому засіданні свою вину, ОСОБА_3 поза межами стін суду продовжувала вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, у тому числі вже будучи у стані вагітності. Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про відсутність критичного ставлення до вчиненого, осуду своєї поведінки та щирого каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

У судових дебатах прокурор вважала неможливим виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, захисник просила суд звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України як жінку, яка має дитину віком до семи років.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання за чч. 1 та 2 ст. 309 КК України та про можливість звільнення її від його відбування на підставі ст. 79 КК України, суд бере до уваги таке.

Суд вважає неможливим призначення покарання у виді виправних робіт, оскільки засуджена офіційно не працевлаштована.

Покарання у виді пробаційного нагляду не підлягає призначенню з огляду на вимоги ч. 5 ст. 59-1 КК України, а у виді обмеження волі - у зв`язку з наявністю дитини віком до 14 років (ч. 3 ст. 61 КК України).

Таким чином, єдиним можливим видом покарання дляОСОБА_3 з-поміж тих, що передбачені санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, є штраф.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винної, її ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів їй слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в середньому розмірі.

Призначаючи покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, суд враховує, що дані кримінальні правопорушення обвинувачена вчинила повторно, до повного відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, що свідчить про її стійку антисоціальну поведінку та вперте небажання ставати на шлях виправлення. ОСОБА_3 , будучи у стані вагітності, продовжувала вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Більше того, після народження дитини ОСОБА_3 залишила її на свою матір, зникла з постійного місця проживання, ігноруючи виклики в судові засідання, та вчинила ще один епізод кримінального правопорушення. Поведінка обвинуваченої та її показання в судовому засіданні свідчать про те, що вона не ставиться критично до своїх дій, байдуже ставиться до їхніх наслідків, не переймається майбутнім своєї дитини, яку вона зачала та народила за час розгляду справи судом. За таких обставин, а також враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання,суд вважає, що виправлення обвинуваченої, не дивлячись на наявність новонародженої дитини, можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Відтак ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі , яке належить відбувати реально. При цьому суд вважає, що таке покарання буде цілком відповідати тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі винної.

Суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 69 КК України, оскільки відсутня сукупність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Також суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 79 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням як жінки, яка має дитину віком до семи років.

Суд враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду для вирішення питання про можливість застосування ст. 79 КК України важливе значення мають не лише відомості про наявність у засудженої дитини відповідного віку, а й дані, що характеризують її особу, спосіб життя, соціальні зв`язки, посткримінальну поведінку, ціннісні орієнтири та ставлення до вчиненого. Крім того, для правильного застосування зазначеної норми суд повинен встановити не лише факт наявності на утриманні жінки дитини віком до семи років, а й надати належну оцінку тяжкості та обсягу вчинених кримінальних правопорушень, усім даним про особу обвинуваченої, а також з`ясувати, чи відповідає її спосіб життя інтересам дитини.

У даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи раніше засудженою за злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, належних висновків для себе не зробила та протягом нетривалого часу після постановлення попереднього вироку знову вчинила низку умисних кримінальних правопорушень аналогічного характеру. При цьому нові кримінальні правопорушення були вчинені нею в період відбування покарання, призначеного попереднім вироком суду. Обставин, які б свідчили про її щире каяття, критичне ставлення до власної поведінки чи стале прагнення до правослухняного способу життя, судом не встановлено.

За таких обставин сама по собі наявність у обвинуваченої дитини віком до семи років не може бути достатньою підставою для застосування положень ст. 79 КК України. З урахуванням характеру та кількості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченої, її поведінки після попереднього засудження та відсутності ознак виправлення суд доходить висновку, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень неможливі без реального відбування призначеного покарання, а тому підстав для звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України немає.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2025 ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік. Покарання за цим вироком ОСОБА_3 не відбула та вчинила нові злочини, за які засуджується зараз. Таким чином, суд вважає необхідним призначити їй покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України та з урахуванням положень ст. 72 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено. Арешт на майно не накладався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченої.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 необхідно залишити до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання:

-за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 (тридцять чотири) тисячі гривень;

-за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання у виді позбавлення волі, призначеного цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2025 у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 1 (один) місяць та штрафу у розмірі 2 (двох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 (тридцять чотири) тисячі гривень.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу та позбавлення волі виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня ухвалення даного вироку.

Відповідно до положень частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання період її попереднього ув`язнення з 26.05.2026 по 17.06.2026 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 14 832 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 96 копійок за проведення експертиз.

Після набрання вироком законної сили речові докази: наркотичний засіб кокаїн масою 0,119 г, психотропну речовину PVP масою 1,616 г, психотропну речовину PVP масою 0,379 г, психотропну речовину PVP масою 0,332 г, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанції № 6368, 6573, 6514) - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_6