Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №757/55942/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55942/25-ц

пр. 2-6280/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача - не з`явилась,

відповідача - не з`явився,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить змінити розмір (спосіб) стягнення аліментів, визначений рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року в справі № 757/17415/24-ц, та стягнути аліменти ОСОБА_2 на її користь на сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення ними повноліття.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26 лютого 2019 року сторони зареєстрували шлюб, який в подальшому розірвано рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року. Сторони мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

З дня ухвалення рішення витрати на утримання двох неповнолітніх дітей значно виросли, а тому стягуваних аліментів в розмірі 2 500,00 грн не вистачає для забезпечення дітям належного рівня життя, необхідного для їх фізичного, розумового та соціального розвитку.

На даний час матеріальний стан відповідача покращився, ОСОБА_2 є працездатною особою, проходить військову службу та отримує відповідне грошове забезпечення, а отже має можливість щомісячно сплачувати аліменти на двох дітей у розмірі 1/3 частини свого заробітку (доходу).

З огляду на викладене позов просила задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.01.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2026 року відкладено розгляд справи на 31.03.2026 року.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, 01 грудня 2025 року подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження у справ та копії позовної заяви з додатками на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ). Проте, поштові відправлення повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про розгляд справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 26 лютого 2019 року Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за актовим записом № 373 між сторонами зареєстровано шлюб.

У період шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14 листопада 2017 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26 лютого 2019 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року шлюб між сторонами розірвано (справа № 760/29678/23).

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2 500,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 квітня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

В матеріалах справи також міститься копія військового квитка ОСОБА_5 , відповідно до якого відповідач з 17 січня 2025 року зарахований до списків військової частини № НОМЕР_3 .

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно із положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відтак, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті181 СК України).

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й інші норми, щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачка просить ухвалити рішення, яким змінити спосіб їх присудження, які стягуються з відповідача на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей, визначивши розмір аліментів в розмірі однієї третини доходу платника аліментів, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Таким чином, позивач заявила по суті вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження, тобто зміну розміру аліментів, стягнутих за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року у справі № 757/17415/24-ц, у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку батька дітей.

Суд враховує, що із часу винесення попереднього рішення про стягнення аліментів у державі об`єктивно відбулись зміни, які стосуються цін на продукти харчування, одяг, шкільне приладдя тощо та зріс прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

За змістом частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років становить 3 512,00 грн.

За змістом частин першої, другої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідач є працездатним, інших дітей не має, інших стягнень на утримання інших непрацездатних осіб також не має, доказів протилежного суду не надано. Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дітей, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що присудження аліментів у розмірі 1/3 заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає інтересам дітей і не порушує права кожної із сторін.

Таким чином, позовні вимоги в частині зміни розміру стягнення аліментів, визначених заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року у справі № 757/17415/24-ц, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Водночас, суд звертає увагу на те, що аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з дня набрання законної сили рішення суду про зміну розміру аліментів.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-265, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; статтями 7, 180-182, 184, 185, 191, 192 СК України; статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства»; Постановою Пленуму Верховного Суду України за №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року у справі № 757/17415/24-ц, зі стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у твердій грошовій сумі 2 500,00 грн на 1/3 заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 : зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 13.04.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ