Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №754/5055/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/784/26

Справа№754/5055/26

Вирок

Іменем України

17 червня 2026 року

м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12026105030000139 від 11.03.2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-11.11.2025 року вироком Деснянського районного суду м. Києва до покарання у виді 3 років пробаційного нагляду,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінальних правопорушень)

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, а саме вироком Деснянського районного суду міста Києва від 11.11.2025 до покарання у виді 3 років пробаційного нагляду, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи особою, яка протягом року вже була засуджена за ч.1 ст. 309 КК України, вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_3 11.03.2026 року точного часу під час досудового розслідування встановлено не було, перебуваючи біля будинку №2-А, по вул. Космонавта Поповича в м. Києві на ґрунтовій ділянці знайшов блістер з двома таблетками білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, загальною масою 0,044 г, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 підняв раніше виявлений ним блістер з 2 таблетками білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, загальною масою 0,044 г, який в подальшому ОСОБА_3 сховав до правої кишені штанів, в які він був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати вищевказаний наркотичний засіб при собі без мети збуту, який в подальшому переніс за адресою: м. Київ, пр. Лісовий, 15, де 11.03.2026 близько 15 год. 20 хв. був зупинений працівниками поліції.

В подальшому, 11.03.2026 року в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 працівниками поліції виявлено та вилучено з правої кишені штанів, в які він був одягнутий блістер з 2 таблетками білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, загальною масою 0,044 г, який ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

ІІ. СТАТТІ (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Згідно з ч.2 ст.309 КК України кримінально-караним діянням є, зокрема, незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинені особою протягом року після засудження за аналогічні дії.

Так, об`єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення полягає, зокрема, у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу.

Метадон, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» «Список № 1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ» є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено, що до 0,02 г метадону є невеликим розміром, від 1,6 до 20,0 г - великим розміром, 20,0 і більше - особливо великим розміром.

Отже, кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу - метадону, у невеликих розмірах настає у тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,02 г та не перевищує 1,6 г.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"(зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені статями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом та обов`язково відсутністю мети збуту наркотичних засобів чи речовин. Іншими словами, мета зазначених вище дій може бути будь-якою, за виключенням збуту (наприклад, особисте споживання наркотичних засобів чи речовин).

Суб`єкт - загальний; особа, що досягла 16-річного віку.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним, щиро розкаявся і підтвердив вищеописані встановлені судом обставини справи. Показання обвинуваченого є логічними і послідовними та не залишають суду «розумного сумніву» щодо їх правдивості та відповідності встановленим обставинам кримінального провадження.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно всіх обставин справи, які ніким не оспорюються, проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, учасникам судового розгляду роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, та його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

ІV. ПОКАРАННЯ

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч.2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих п.1 ч.1 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.

Верховний Суду у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 : він раніше судимий - 11.11.2025 вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді 3 років пробаційного нагляду; перебуває з 11.07.2025 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом діагноз: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин Синдром залежності; на обліку у лікаря психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо; не працює.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд бере до уваги те, що санкція ч.2 ст. 309 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове правопорушення.

Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про неможливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачений офіційно не працює, а суд не володіє відомостями про наявність у нього майна чи заощаджень.

Обираючи покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст. 309 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України.

Судом також враховано, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, за яке засуджується цим вироком, після постановлення 11.11.2025 року вироку Деснянським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України з призначенням покарання у вигляді 3 років пробаційного нагляду, яке засудженим не відбуте, тому, відповідно до ч. 1 ст. 71, ст.72 КК України, суд до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду від 11.11.2025.

Суд також враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, на шлях виправлення не став і знову вчинив злочин наведеної категорії, що свідчить про стійку кримінальну поведінку обвинуваченого та небажання стати на шлях виправлення; обвинувачений має визначене місце реєстрації та проживання, не одружений; перебуває з 11.07.2025 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом діагноз: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин Синдром залежності; на обліку у лікаря психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо; не працює.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, що міститься у постанові від 09.08.2022 у справі № 359/4720/20 (провадження N 51-5104км21), згідно з якою, якщо за попереднім вироком було призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час постановлення нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

На переконання суду, виправлення ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, а призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього кодексу.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ

Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно з ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, а саме: витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів, (висновок експерта №СЕ-19/111-26/13826-НЗПРАП від 16.03.2026) становлять 1782 гривні 80 копійок.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази: блістер з двома таблетками білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, загальною масою 0,044 г який зберігається в камері схову Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №001782 - підлягає знищенню.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 11.11.2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 1 /одного/ року та 3 /трьох/ місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання останнього для направлення для відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1782 гривні 80 копійок.

Речові докази: блістер з двома таблетками білого кольору, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, загальною масою 0,044 г, який зберігається в камері схову Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №001782 - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1