Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №753/9972/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9972/26

провадження № 2-о/753/390/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Комаревцевої Л.В.

за участю присяжних - Широкова С.Р., Маріна О.А.

представника заявника Афтеній А.В.

представника заінтересованої особи Терещенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2026 року представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Афтеній Анна Вікторівна звернулася до Дарницького районного суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" із заявою про оголошення померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 07 червня 2013 року. У шлюбі народилася донька ОСОБА_2 .

Заявниця зазначила, що ОСОБА_4 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у складі НОМЕР_4 окремого десантно-штурмового полку, НОМЕР_5 стрілецького батальйону, третьої стрілецької роти, 1-го взводу, 2-го відділення, на посаді стрільця - помічника гранатометника, у військовому званні "солдат".

ІНФОРМАЦІЯ_2 матері військовослужбовця, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 видано сповіщення сім`ї вих. № 17203 про те, що ОСОБА_4 зник безвісти 25 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Красний Лиман Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

На адвокатські запити представника заявниці Військовою частиною НОМЕР_1 надано копію акта службового розслідування від 24 листопада 2025 року з додатками. Зі змісту вказаного акта вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 10 год 44 хв під час виконання бойового завдання поблизу с. Красний Лиман Покровського району Донецької області, внаслідок стрілецького бою та застосування противником ударних FPV-дронів, солдат ОСОБА_4 отримав поранення, несумісне з життям, та загинув. Станом на 15 год 05 хв 25 жовтня 2025 року були відсутні умови для евакуації тіла, у зв`язку з чим військовослужбовець був визнаний зниклим безвісти за особливих обставин.

Заявниця посилається на те, що від дня події минуло більше шести місяців, відомості про перебування ОСОБА_4 у полоні відсутні, даних про перетин ним державного кордону або лінії розмежування немає, актовий запис про смерть органами державної реєстрації актів цивільного стану не складено. Оголошення ОСОБА_4 померлим необхідне заявниці та іншим членам сім`ї для державної реєстрації смерті, оформлення спадкових прав, а також реалізації передбачених законом соціальних гарантій у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

11.05.2026 до суду надійшли письмові пояснення Міністерства оборони України як заінтересованої особи у справі. У поданих поясненнях Міністерство оборони України зазначило, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа № 753/9972/26 за заявою ОСОБА_1 про оголошення її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлим у зв`язку з виконанням бойового завдання із захисту Батьківщини. Міністерство оборони України вказало, що відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів у порядку, встановленому законом. Також у поясненнях зазначено, що відповідно до положень ЦПК України у порядку окремого провадження можуть розглядатися справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема факту смерті особи у певний час у разі неможливості державної реєстрації такого факту органом державної реєстрації актів цивільного стану. Міністерство оборони України послалося на положення ст. 49 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, зазначивши, що відомості про смерть фізичної особи підлягають обов`язковій державній реєстрації, а підставами для такої реєстрації є, зокрема, документ встановленої форми про смерть або рішення суду про встановлення факту смерті особи чи про оголошення її померлою. Окремо Міністерство оборони України звернуло увагу суду на те, що рішення у цій справі може мати правові наслідки для Міністерства оборони України, оскільки у разі оголошення військовослужбовця померлим у зв`язку із загибеллю під час виконання обов`язків військової служби може виникнути питання щодо призначення та виплати членам його сім`ї одноразової грошової допомоги. У поясненнях також зазначено, що у разі появи особи, оголошеної померлою, або отримання відомостей про місце її перебування суд може скасувати рішення про оголошення фізичної особи померлою. Водночас Міністерство оборони України наголосило, що у випадку призначення та виплати одноразової грошової допомоги така виплата має соціальний характер, а тому її повернення до державного бюджету може бути ускладненим або неможливим, що може завдати шкоди державному бюджету. З огляду на наведене Міністерство оборони України просило суд прийняти подані пояснення та врахувати їх під час розгляду справи. Крім того, Міністерство оборони України зазначило, що з огляду на правові наслідки рішення суду доцільним є залучення до участі у справі відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану як заінтересованої особи, оскільки саме орган державної реєстрації актів цивільного стану здійснює державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду.

До суду 03.06.2026 надійшли письмові пояснення військової частини НОМЕР_1 як заінтересованої особи у справі. У поданих поясненнях військова частина НОМЕР_1 зазначила, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа № 753/9972/26 за заявою ОСОБА_1 про оголошення її чоловіка, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлим у зв`язку з виконанням бойового завдання із захисту Батьківщини під час участі у бойових діях, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації. Військова частина НОМЕР_1 , ознайомившись із матеріалами справи, просила суд врахувати її пояснення під час розгляду заяви. Заінтересована особа послалася на положення ст. 293 ЦПК України, зазначивши, що окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у межах якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, якщо встановлення такого факту не пов`язане з вирішенням спору про право. Військова частина НОМЕР_1 вказала, що відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України у разі виникнення під час розгляду справи в порядку окремого провадження спору про право суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заінтересованим особам право подати позов на загальних підставах. У поясненнях зазначено, що, на думку військової частини НОМЕР_1 , у цій справі наявний спір про право, оскільки рішення про оголошення ОСОБА_4 померлим може вплинути на права та обов`язки інших осіб, зокрема щодо можливого призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця. Також військова частина НОМЕР_1 звернула увагу на необхідність дотримання умов розгляду справ про встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження, зокрема на те, що факт, який просить встановити заявниця, повинен мати юридичне значення, чинним законодавством не має бути передбачено іншого порядку його встановлення, а встановлення такого факту не повинно бути пов`язане з подальшим вирішенням спору про право. Окремо військова частина НОМЕР_1 послалася на положення ст. 46 ЦК України щодо оголошення фізичної особи померлою та зазначила, що шестимісячний строк, передбачений ч. 2 цієї статті, на її думку, має обчислюватися не автоматично з дати зникнення особи чи ймовірної загибелі, а з урахуванням обставин конкретної справи, характеру бойових дій та правових висновків Великої Палати Верховного Суду. Заінтересована особа зазначила, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22 викладено висновок про те, що шестимісячний строк, передбачений другим реченням ч. 2 ст. 46 ЦК України, має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель особи, якщо така подія хоч і є наслідком воєнних дій, але сталася не на території ведення активних бойових дій. Військова частина НОМЕР_1 вказала, що подана заява є передчасною, оскільки, на її думку, початок шестимісячного строку має обраховуватися з дати закінчення активних бойових дій та звільнення відповідної території, а не з дати, на яку заявниця посилається як на дату ймовірної загибелі військовослужбовця. Також у поясненнях зазначено, що після закінчення воєнних дій сторони зможуть повернути військовополонених, отримати доступ до місць бойових дій для проведення пошукових робіт та встановити додаткові відомості щодо місця перебування або долі зниклих осіб. З огляду на це, на думку військової частини, скорочений шестимісячний строк має застосовуватися обережно, щоб не допустити передчасного оголошення особи померлою. За результатами поданих пояснень військова частина НОМЕР_1 просила долучити їх до матеріалів справи, врахувати під час ухвалення рішення та залишити заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

15.06.2026 представником заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подано заперечення на пояснення заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 . У поданих запереченнях представник заявника зазначила, що не погоджується з доводами військової частини НОМЕР_1 щодо наявності спору про право та необхідності розгляду справи в порядку позовного провадження. На думку представника заявника, сама по собі можливість виникнення у майбутньому правових наслідків, зокрема щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця, не свідчить про наявність спору про право на момент розгляду справи. Представник заявника послалась на те, що заявник не заявляє вимог майнового характеру, не просить вирішити питання про право на отримання одноразової грошової допомоги та не ставить перед судом питання про зобов`язання Міністерства оборони України чи військової частини НОМЕР_1 здійснити будь-які виплати. Метою звернення до суду є встановлення юридичного факту оголошення ОСОБА_4 померлим, що необхідно для подальшої реалізації прав заявника у встановленому законом порядку. Також представник заявника зазначила, що Міністерство оборони України у своїх поясненнях не заперечує права заявника на звернення до суду із відповідною заявою та не зазначає про відсутність у неї права на отримання одноразової грошової допомоги. Отже, на переконання представника заявника, між сторонами відсутній спір про право, який унеможливлював би розгляд справи в порядку окремого провадження. Представник заявника звернула увагу, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у межах якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав. Крім того, представник заявника послалась на ст. 306 ЦПК України, зазначивши, що заявник вказала мету, з якою просить оголосити ОСОБА_4 померлим, а саме необхідність подальшого оформлення прав, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. Окремо представник заявника зазначила, що з матеріалів службового розслідування, складеного представниками військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 солдат ОСОБА_4 отримав поранення, несумісне з життям, та загинув під час виконання бойового завдання. За таких обставин, на думку представника заявника, шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, має обчислюватися саме з цієї дати, а тому з 25.04.2026 виникла можливість звернення до суду із заявою про оголошення його померлим. Представник заявника також послалась на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 46 ЦК України, відповідно до яких застосування скороченого шестимісячного строку можливе за наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту. З огляду на викладене представник заявника просила суд розглянути справу з урахуванням поданих заперечень та не погоджувалась із доводами військової частини НОМЕР_1 про наявність спору про право.

Представник заявника у судовому засіданні вимоги заяви підтримала та просила задовольнити.

Представник Військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні підтримав письмові пояснення викладені в заяві по суті справи.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Заперечень проти задоволення заяви до суду не подала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 є малолітньою донькою ОСОБА_4 , її інтереси у справі представляє законний представник - мати ОСОБА_1 .

Міністерство оборони України подало письмові пояснення, у яких просило суд надати оцінку обставинам справи та звернуло увагу на необхідність перевірки того, чи належить населений пункт Красний Лиман Покровського району Донецької області до територій, на яких ведуться або велися бойові дії, а також на питання обчислення строку, передбаченого статтею 46 ЦК України, мети звернення до суду, встановлення кола спадкоємців та можливого існування інших осіб, права яких можуть бути зачеплені рішенням суду.

Представник заявника подала додаткові пояснення та заперечення на пояснення Міністерства оборони України. У цих поясненнях зазначено, що населений пункт Красний Лиман Покровського району Донецької області належить до Мирноградської міської територіальної громади, яка згідно з відповідним переліком належить до територій, де не завершилися бойові дії. Також представник заявника послалася на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України, зазначивши, що шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення загибелі особи внаслідок воєнних дій обчислюється з моменту зникнення особи безвісти, а не з моменту завершення воєнних дій чи припинення воєнного стану.

У додаткових поясненнях представник заявника також зазначила, що мету звернення до суду у заяві визначено: отримання свідоцтва про смерть та реалізація прав членів сім`ї загиблого військовослужбовця на спадкування, одноразову грошову допомогу та інші гарантії. Всі відомі особи, права яких можуть бути зачеплені рішенням суду, залучені до участі у справі як заінтересовані особи, а спору про право або спору щодо спадкового майна у межах цієї справи не заявлено.

Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення учасників справи, надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Судом встановлено, що заява подана за місцем проживання заявника, у ній визначено мету звернення до суду, наведено обставини, які, на думку заявниці, дають підстави припускати загибель ОСОБА_4 у зв`язку з воєнними діями, та додано докази на підтвердження цих обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

При виборі і застосуванні норми права суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 дійшла висновку, що речення друге частини другої статті 46 ЦК України дозволяє застосування скороченого шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, за наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту і за відсутності обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24.

Отже, довід Міністерства оборони України про те, що сам лише факт триваючих воєнних дій на території України унеможливлює початок перебігу шестимісячного строку, не відповідає наведеному тлумаченню частини другої статті 46 ЦК України. Закон не пов`язує можливість застосування скороченого шестимісячного строку виключно із завершенням воєнного стану чи припиненням воєнних дій на всій території України. Вирішальним є встановлення у конкретній справі істотних підстав для припущення загибелі особи саме внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи, зокрема витягом із наказу про зарахування до особового складу.

Зі сповіщення сім`ї № 17203 від 27 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 зник безвісти 25 жовтня 2025 року в районі н.п. Красний Лиман Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

З акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 від 24 листопада 2025 року, рапорту та пояснень військовослужбовців ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також витягу з журналу бойових дій вбачається, що 25 жовтня 2025 року ОСОБА_4 у складі групи закріплення виконував бойове завдання, група вступила у стрілецький бій із противником, під час якого противник застосував ударні дрони типу FPV, а ОСОБА_4 отримав поранення, несумісне з життям, та загинув. Неможливість евакуації тіла була зумовлена бойовою обстановкою.

Наведені документи є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин події, походять від органу військового управління та осіб, які безпосередньо обізнані з обставинами виконання бойового завдання. Підстав вважати ці докази недостовірними або такими, що суперечать іншим матеріалам справи, судом не встановлено.

Відомості за фактом зникнення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 жовтня 2025 року за № 12025111380000753 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України. ОСОБА_4 також включений до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом № ВГ/В-20260120-17 від 20 січня 2026 року.

З відповіді ДП "Український національний центр розбудови миру" № 0806/22960 від 29 квітня 2026 року вбачається, що відомості про перебування ОСОБА_4 у полоні відсутні, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста щодо нього не надходила.

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається відсутність відомостей про перетин ОСОБА_4 державного кордону України або лінії розмежування. Відповідно до відповіді Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану, актового запису про смерть або зміну імені щодо ОСОБА_4 не виявлено.

Вказані докази у сукупності підтверджують не лише факт зникнення ОСОБА_4 безвісти за особливих обставин, а й наявність конкретних, документально підтверджених обставин, які дають істотні підстави припускати його загибель ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок воєнних дій під час виконання бойового завдання.

Оцінюючи довід Міністерства оборони України щодо необхідності перевірки статусу території, суд зазначає, що матеріали справи містять належні відомості про те, що подія відбулася у Покровському районі Донецької області під час виконання бойового завдання, а обставини події підтверджені актом службового розслідування, поясненнями військовослужбовців, витягом із журналу бойових дій та сповіщенням сім`ї. За таких обставин правове значення для цієї справи має не лише формальне віднесення населеного пункту до відповідного переліку, а насамперед доведеність того, що зникнення та ймовірна загибель особи настали саме у зв`язку з воєнними діями та виконанням бойового завдання. Ця обставина судом встановлена.

Довід Міністерства оборони України щодо необхідності зазначення мети звернення до суду суд відхиляє, оскільки заява містить таку мету: державна реєстрація смерті, отримання свідоцтва про смерть, реалізація прав членів сім`ї на спадкування, одноразову грошову допомогу та інші соціальні гарантії, передбачені законодавством у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Довід про невстановлення всіх спадкоємців чи можливих отримувачів грошового забезпечення також не є підставою для відмови у задоволенні заяви. Суд враховує, що до участі у справі залучено заявницю як дружину зниклого військовослужбовця, його малолітню доньку, матір, Військову частину НОМЕР_1 та Міністерство оборони України. У межах цієї справи суд не вирішує спору про право, не визначає склад спадкового майна, не розподіляє спадкові частки та не встановлює розмір чи порядок виплати одноразової грошової допомоги. Предметом розгляду є виключно питання наявності чи відсутності правових підстав для оголошення фізичної особи померлою.

Суд критично оцінює доводи Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 про наявність спору про право, оскільки сам по собі можливий вплив рішення суду на подальше оформлення заявницею соціальних гарантій, зокрема одноразової грошової допомоги, не свідчить про існування між учасниками справи спору щодо суб`єктивного права. У межах цієї справи заявник не просить суд вирішити питання про призначення чи виплату грошової допомоги, не заявляє майнових вимог до Міністерства оборони України або військової частини НОМЕР_1 та не просить визнати за нею право на відповідну виплату. Предметом розгляду є виключно встановлення юридичного стану фізичної особи шляхом оголошення її померлою. Посилання заінтересованих осіб на те, що у майбутньому рішення суду може бути використане заявником для звернення до уповноважених органів з питанням реалізації соціальних прав, не є тотожним спору про право у розумінні ч. 6 ст. 294 ЦПК України. Спір про право має існувати реально на момент розгляду справи та полягати у запереченні, невизнанні або оспорюванні конкретного суб`єктивного права між визначеними особами. Натомість Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 не зазначають, яке саме право заявника вони заперечують у цій справі, та не доводять, що між учасниками вже існує спір щодо призначення чи виплати допомоги. Не можуть бути підставою для залишення заяви без розгляду й доводи про можливі бюджетні наслідки у разі подальшої виплати одноразової грошової допомоги. Такі доводи стосуються не предмета цієї справи, а потенційних адміністративних процедур, які можуть відбутися після набрання рішенням законної сили. Питання наявності чи відсутності права конкретних осіб на отримання одноразової грошової допомоги, кола таких осіб, розміру виплати та підстав для її призначення не вирішується у цьому провадженні та не входить до предмета доказування у справі про оголошення фізичної особи померлою.

Щодо доводів військової частини НОМЕР_1 про передчасність звернення до суду, суд зазначає, що ч. 2 ст. 46 ЦК України допускає оголошення фізичної особи померлою після спливу шести місяців від дня події, яка дає підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом. За наявності у матеріалах справи даних службового розслідування та інших доказів, які вказують на конкретну дату, місце й обставини отримання ОСОБА_4 поранення, несумісного з життям, під час виконання бойового завдання, суд не позбавлений можливості оцінити ці обставини як подію, з якою закон пов`язує початок перебігу відповідного строку.

Таким чином, у поданих поясненнях Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 не наведено достатніх обставин, які б свідчили про наявність реального спору про право або про неможливість розгляду заяви в порядку окремого провадження. Їхні заперечення фактично зводяться до припущень щодо можливих майбутніх наслідків рішення суду та до іншого тлумачення початку перебігу шестимісячного строку, однак не спростовують права заявника на звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою.

При цьому суд виходить із того, що рішення про оголошення фізичної особи померлою не позбавляє інших осіб, якщо такі існують і вважають свої права порушеними, можливості захистити їх у встановленому законом порядку, а також не підміняє собою рішення органів, уповноважених на призначення чи виплату відповідних соціальних гарантій.

З моменту зникнення ОСОБА_4 25 жовтня 2025 року до дня звернення до суду 29 квітня 2026 року та до дня розгляду справи минуло більше шести місяців. Дані про те, що ОСОБА_4 живий, перебуває у полоні, перетинав державний кордон, лінію розмежування або перебуває у місці, яке може бути встановлене, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, характер бойового завдання, документально підтверджений факт отримання ОСОБА_4 поранення, несумісного з життям, неможливість евакуації тіла внаслідок бойової обстановки, відсутність будь-яких відомостей про перебування його живим або у полоні, а також сплив шестимісячного строку з дня зникнення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для оголошення ОСОБА_4 померлим із визначенням днем його смерті дня вірогідної загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд також враховує, що у справах окремого провадження суд зобов`язаний забезпечити баланс між правом заявника та членів сім`ї зниклої особи на ефективний правовий захист і необхідністю недопущення передчасного оголошення особи померлою без достатніх доказів. У цій справі такий баланс дотримано, оскільки висновок суду ґрунтується не на припущеннях заявника, а на сукупності офіційних документів, матеріалів службового розслідування, пояснень очевидців, даних реєстрів та відповідей компетентних органів.

На підставі викладеного, керуючись статтею 46 ЦК України, статтями 4, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 293, 294, 305-308 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_4 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 померлим при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини під час участі в бойових діях, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Вважати днем смерті ОСОБА_4 день його вірогідної загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою є підставою для державної реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та одержання свідоцтва про смерть.

Судові витрати покласти на заявника.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17.06.2026

Суддя: Л.В. Комаревцева

Присяжні: Широков С.Р., Марін О.А.