Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №924/368/26 — Господарський суд Хмельницької області

924/368/26 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83 e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128 _______________________________________________________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "16" червня 2026 р.������������������������������������������������������������          Справа № 924/368/26 Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Жиромській А.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Волочиської міської ради, м. Волочиськ до Обслуговуючого кооперативу "Житловий будівельний кооператив "Парковий лайф" Хмельницький район, Волочиська ОТГ, с. Користова про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за участю представників сторін: від прокуратури: Грамчук Т.А. згідно посвідчення, від позивача: не з'явився, від відповідача: не з'явився, встановив: керівник Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Волочиської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житловий будівельний кооператив "Парковий лайф", в якому просить стягнути з відповідача 211   938,52 грн. 3% річних та 1011294,20 грн. інфляційних втрат за період з 26.11.2021 по 16.03.2026. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2025 по справі №924/247/25 позов виконувача обов’язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради, м. Волочиськ Хмельницької області до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф”, с. Користова Хмельницької області про стягнення 1644970,11 грн. грошових коштів задоволено. Відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі зобов’язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних за період з 26.11.2021 по 16.03.2026  (26.11.2021 - день наступний за днем реєстрації сертифіката №ІУ122211119110 від 25.11.2021, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації). У заяві, сформованій в системі «Електронний суд» 28.04.2026 року прокурор звертає увагу, що у зв’язку з невиконанням ОК «ЖБК «Парковий Лайф»» рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2025 у справі за №924/247/25, має місце факт виникнення та існування грошового зобов’язання – сплатити ОК «ЖБК «Парковий Лайф»» на користь Волочиської міської ради коштів у сумі 1 644 970,11 грн., з яких 85 483,25 грн. сплачено в добровільному порядку, що підтверджується інформацією Волочиської міської ради № 760/04-12/10в від 16.03.2026, а 1 559 486,86 грн. залишаються невиконаним. Нарахування на вказану суму інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності ОК «ЖБК «Парковий Лайф»» за прострочення виконання вказаного грошового зобов’язання та полягає у відшкодуванні матеріальних втрат Волочиської міської ради від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) за користування утримуваними ОК «ЖБК «Парковий Лайф»» грошовими коштами. У заяві, сформованій в системі «Електронний суд» 18.05.2026, прокурор звертає увагу, що з 02.04.202 по 03.09.2025 в Україні діяло як карантинне, так і воєнне призупинення строків позовної давності. Тому твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності є безпідставним. Відповідач - обслуговуючий кооператив "Житловий будівельний кооператив "Парковий лайф"  у відзиві на позовну заяву, сформованому в системі «Електронний суд» 23.04.2026 зазначає, що до ухвалення рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2025 у справі № 924/247/25 у відповідача був відсутній визначений законом або договором обов’язок щодо сплати конкретної суми коштів, а також відсутній погоджений або встановлений строк виконання такого обов’язку. Вважає, що строк обрахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат слід відраховувати з дати ухвалення рішення суду, а саме з 03.06.2025 року, та надає суду свій розрахунок заборгованості за відповідний період. Крім того, зазначає, що будь-які нарахування, що здійснені прокуратурою поза межами трирічного періоду, є незаконними та не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливом позовної давності. У запереченнях, сформованих в системі «Електронний суд» 30.04.2026, відповідач також заперечує проти позиції прокуратури та просить  врахувати доводи щодо делікатності виникнення зобов’язання по сплаті боргу, яке виникло з рішення Господарського суду Хмельницької області №924/247/25 від 03.06.2025 року. Крім того, посилаючись на засади справедливості та розумності, просить зменшити суму заявлених нарахувань. У судовому засіданні 10.06.2026 року представник прокуратури наполягає на задоволенні позовних вимог. Позивач – Волочиська міська рада, не скористався правом участі в судових засіданнях, письмової позиції щодо предмету спору не надав. Позивач повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС. Ухвали суду від 18.05.2026 та 10.06.2026 доставлені до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками. Відповідача представника  у судове засідання не направив. Ухвали суду від 18.05.2026 та 10.06.2026 доставлені до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками. Розглядом матеріалів справи встановлено наступне. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2025 у справі №924/247/25 позов виконувача обов’язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради, м. Волочиськ Хмельницької області до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф”, с. Користова Хмельницької області про стягнення 1644970,11 грн. грошових коштів задоволено. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф” (Хмельницька область, Волочиський район, с. Користова, вул. Фурманова, 55, ідентифікаційний код 41728528) на користь Волочиської міської ради (Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 04060695) для зарахування в дохід місцевого бюджету Волочиської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 1644970,11 грн (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі дев’ятсот сімдесят гривень 11 копійок). Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф” (Хмельницька область, Волочиський район, с. Користова, вул. Фурманова, 55, ідентифікаційний код 41728528) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, МФО 820172, Банк: ДКСУ, м. Київ) 24674,55 грн (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 55 копійок) витрат по сплаті судового збору. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 у справі №924/247/25 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Парковий лайф» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 червня 2025 року у справі №924/247/25 залишено без змін. Листом від 10.03.2026 №51-863вих-26 прокуратура повідомила Волочиську міську раду щодо наявності підстав для вжиття заходів за фактом неналежного виконання зобо’язання ОК «ЖБК «Парковий Лайф» (з урахуванням рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2025 у справі №924/247/25) стосовно сплатити інфляційних втрат та 3% річних. Згідно листа Волочиської міської ради №760/04-12/10в від 16.03.2026 року заходи, спрямовані на стягнення з ОК «ЖБК «Парковий Лайф» інфляційних втрат та 3% річних за прострочене зобов’язання не виживалися. Додатково повідомлено, що ОК «ЖБК «Парковий Лайф» після відкриття виконавчого провадження сплатило 85483,25 грн. (26.11.2025 – 13483,25 грн., 18.12.2025 – 27000,00 грн., 23.01.2026 – 27000,00 грн., 18.02.2026 – 8370,00 грн., 23.02.2026 0 2880,00 грн., 26.02.2026 – 6750,00 грн.)  та долучила звіт про рух коштів на рахунках. На виконання абз.3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" керівником Волочиської окружної прокуратури повідомлено позивача про прийняте рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред’явлення до суду позову листом від 30.03.2026. Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Згідно з ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України). Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц від 05.10.2022 у справах №923/199/21. У постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п.4-1 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів. Оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також інфляційні втрати та 3  річних, які підлягають нарахуванню внаслідок їх несвоєчасної сплати, належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов’язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку у зазначеній сфері та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України). Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). У розумінні вимог ч.1 ст.10, ч.2 ст.2, ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Волочиська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Волочиська міська рада розробляє, затверджує місцевий бюджет і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста. У спірних правовідносинах щодо стягнення з ОК «ЖБК «Парковий Лайф» інфляційних втрат та 3% річних від суми коштів пайової участі Волочиська міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов’язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються відповідні кошти. Прокуратура, відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", поінформувала Волочиську міську раду про існування даного порушення інтересів держави (лист від 10.03.2026 №51-863вих-26). Водночас, позивачем не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред’явлено до суду позову про стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних до місцевого бюджету. Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Волочиської міської ради шляхом пред’явлення цього позову обґрунтовується наявним порушенням інтересів держави і необхідністю їх комплексного захисту, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у цих спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування порушення, не здійснює захисту інтересів держави. Прокурором дотримано вимоги абз.3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". На виконання зазначених норм прокуратурою повідомлено позивача, зокрема, про прийняте рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред’явлення до суду цього позову листом від 30.03.2026 року. Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2025 у справі №924/247/25 задоволено позов виконувача обов’язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волочиської міської ради, м. Волочиськ Хмельницької області до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф”, с. Користова Хмельницької області про стягнення 1644970,11 грн. грошових коштів. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2025 у справі №924/247/25 залишено без змін. У рішенні суду встановлено, що ОК “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф” не виконано, як замовником будівництва, свого обов`язку з приводу перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) у розмірі 1644970,11 гривень. З рішення суду також вбачається, що Державною інспекцією архітектури та містабудування України ОК “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф” видано сертифікат від 25.11.2021 №ІУ122211119110 від 25.11.2021, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Суд враховує положення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17. Відповідно до листа Волочиської міської ради №760/04-12/10в від 16.03.2026 року ОК «ЖБК «Парковий Лайф» лише частково виконало рішення суду шляхом сплати до місцевого бюджету 85483,25 грн.   Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18. Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц. Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі №910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі №910/6053/19. У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20). У даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно. Враховуючи викладене, відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі із 26.11.2021 (день наступний за днем реєстрації сертифіката від 25.11.2021 №ІУ122211119110, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації) зобов’язаний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних. Для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 26.11.2021 по 16.03.2026 включно до уваги взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 1644970,11 гривень визначений згідно рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2025 (справа №924/247/25), при цьому прокурор враховано здійснені відповідачем оплати на загальну суму 85483,25 грн. у відповідні періоди. Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3 % річних, дійшов висновку, що правомірною до стягнення є сума в розмірі 211938,52 грн. за період з 26.11.2021 по 16.03.2026. Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №14 від 17.12.2013 року). При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"). Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного  Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство", відповідно до якого вважає правомірною до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 1011294,20 грн. за період липень 2023 – травень 2025 року на суму боргу 1208574,22 грн. за період з 26.11.2021 по 16.03.2026. Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог судом враховується наступне. Відповідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 1 статті 258 Цивільного кодексу України). До правових наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.10.202 року у справі №904/4105/18. Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Такий висновок сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах № 369/6892/15-ц та № 469/1203/15- ц. Відповідно до статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дїї такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2" №211 від 11.03.2020      (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) №1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020. Водночас, відповідно до      постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год 00 хв 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023. Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченої    статтею 257 Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, зокрема, наведені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20 та ін. 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Відповідно до      Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України      пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,   559,   681,   728,   786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450- IX, який набрав чинність 30.01.2024, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено у новій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Законом України «Про внесення змін до розділу«Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинність з 04.09.2025, виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Оскільки на момент виникнення та існування спірних правовідносин, як і на момент звернення прокурора із цим позовом до суду, були чинними п.12 та п.19 розділу      Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, то строк позовної давності щодо стягнення заявлених сум розпочався, продовжився і зупинився під час запровадженого воєнного стану. Отже, позов подано в межах строку позовної давності. Тому заява відповідача про застосування строку позовної давності залишається без задоволення. Частинами 1, 2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, а тому позов підлягає задоволенню. У зв`язку із задоволенням позову витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача ( ст.129 ГПК України). Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив: Позов задовольнити. Стягнути з обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф” (Хмельницька область, Волочиський район, с. Користова, вул. Фурманова, 55, код ЄДРПОУ 41728528) на користь Волочиської міської ради (Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04060695) для зарахування в дохід місцевого бюджету Волочиської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 1   223   232,72 грн. (один мільйон двісті двадцять три тисячі двісті тридцять дві гривні 72 коп.). Стягнути з обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Парковий лайф” (Хмельницька область, Волочиський район, с. Користова, вул. Фурманова, 55, код  ЄДРПОУ 41728528) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 18   348,50 грн. (вісімнадцять тисяч триста сорок вісім гривень 50 коп.) витрат по сплаті судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.                      Суддя����������������������������������������������������������������������Ю.В. Гладюк Повний текст рішення складено 17.06.2026 року. Віддрук 1примірники: 1 - до справи,       Прокуратурі, позивачу та відповідачу надіслати рішення до електронного кабінету ЕС.