Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №914/1605/25 — Західний апеляційний господарський суд

914/1605/25 ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Львів Справа № 914/1605/25 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді�������������������������������������������������������������������������������� Степанюк  НЛ. суддів���������������������������������������������������������������������������������������������������� Іванчук С.В. ���������������������������������������������������������������������������������������������������� Міліціанова Р.В, секретаря судового засідання Бабій М.Т., за участю представників сторін: від позивача: не зявились від відповідача: Андруневчин М.С. – адвокат розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» б/н від 04.05.2026 (вх. № 01-05/1336/26 від 04.05.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 про розстрочення виконання рішення суду (суддя Крупник Р.В., повний текст ухвали складено 22.04.2026) у справі № 914/1605/25 за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»   до відповідача     Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» про     стягнення заборгованості в сумі 2   370 187,75 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви про розстрочення виконання рішення суду Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.12.2025 у справі №914/1605/25 позов задоволено повністю, стягнуто з КП «Бориславтеплоенерго» на користь ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» 2 370 187,75 грн заборгованості та 28 442,25 грн судового збору, відстрочено виконання вказаного рішення в частині стягнення 2 370 187,75 грн заборгованості до 15.04.2026 включно. 19.03.2026 КП «Бориславтеплоенерго» звернулося до Господарського суду Львівської області суду із заявою  про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців рівними платежами по 197 515,65 грн щомісячно, починаючи з 01.05.2026. Заява про розстрочення виконання рішення обґрунтована перебуванням КП «Бориславтеплоенерго» у скрутному фінансовому становищі, його належність до критичних підприємств та учасників процедури врегулювання заборгованості, значною заборгованістю споживачів за надані їм боржником комунальні послуги, незбалансованою політикою уряду щодо компенсації різниці в тарифах, обмеженням можливості боржника розпоряджатися власними коштами через дію Постанови №812 від 19.07.2022, необхідністю проведення значних оплат на користь НАК «Нафтогаз» згідно із договорами про реструктуризацію боргу. Ухвалення судом рішення про стягнення боргу призведе до блокування рахунків відповідача, що матиме негативі наслідки для значної кількості споживачів послуг КП «Бориславтеплоенерго». Також, покликається на Закон  України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»   передбачено 4% ПДФО органам місцевого самоврядування для їх цільового спрямування на розрахунки щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах. Зважаючи на це, за результатами численних звернень КП «Бориславтеплоенерго» до Бориславської міської ради про виділення коштів на погашення заборгованості перед стягувачем, зокрема у справі №914/1605/25, міська рада прийняла рішення №2961 від 29.01.2026, №2863 від 18.12.2025, №2851 від 18.12.2025, якими передбачається виділення коштів для КП «Бориславтеплоенерго» поетапно протягом 2026 року. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 заяву Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» про розстрочення виконання рішення суду задоволено частково, розстрочено виконання рішення в частині стягнення 2 370 187,75 грн заборгованості на сім місяців та десять днів з дотриманням таких строків та сум оплати: до 30.04.2026 у розмірі 105 811,95 грн; до 31.05.2026 у розмірі 323 482,26 грн; до 30.06.2026 у розмірі 323 482,26 грн; до 31.07.2026 у розмірі 323 482,26 грн; до 31.08.2026 у розмірі 323 482,26 грн; до 30.09.2026 у розмірі 323 482,26 грн; до 31.10.2026 у розмірі 323 482,26 грн; до 30.11.2026 у розмірі 323 482,24 грн. Ухвала Господарського суду Львівської області мотивована тим, що: - боржника віднесено до переліку критично важливих для функціонування економіки України підприємств і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. - боржник довів тяжке матеріальне становище, зокрема, наявність заборгованості населення перед КП «Бориславтеплоенерго» та недостатністю коштів на рахунках для одноразового погашення заборгованості -  боржник надав суду докази наявності конкретного та реального джерела фінансування, яке забезпечує можливість поетапного виконання рішення, а саме рішення Бориславської міської рада №2961 від 29.01.2026, яким затверджено програму відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію між затвердженими тарифами та фактичними витратами (за період з 01.06.2021 по 30.09.2025) на 2026 рік КП «Бориславтеплоенерго». Цією програмою передбачено спрямування у 2026 році з бюджету Бориславської міської територіальної громади грошових коштів у розмірі 3 624 330,00 грн. на погашення заборгованості КП «Бориславтеплоенерго» за спожитий природний газ перед ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» . - стягувач не надав жодних доказів того, що він перебуває у складному фінансовому становищі, що унеможливлює співставлення дійсного фінансового стану ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» з фінансовим становищем КП «Бориславтеплоенерго». Також стягувач не надав доказів, які б свідчили про те, що ненадходження одним платежем заборгованості від боржника завдає йому істотної шкоди, ставить під загрозу його господарську діяльність або створює для нього непереборні фінансові труднощі. - факт відстрочення судом виконання рішення не виключає можливості надання розстрочки виконання. Водночас, суд зазначив, що розстрочка не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення (ч. 5 ст. 331 ГПК України). - розстрочка на сім місяців і десять днів (до 30.11.2026) із визначенням конкретних сум і строків платежів забезпечує справедливий баланс інтересів сторін, не позбавляє стягувача права на отримання присудженої суми, а боржнику дає можливість виконати рішення без загрози для життєдіяльності підприємства. Зміст вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 року та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення повністю. Апелянт зазначає, що, вказані у заяві про розстрочення обставини на його думку не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, якими виконання рішення суду ускладнюється чи видається неможливим, а відповідно і не можуть бути підставами для надання розстрочення виконання судового рішення, проте суд першої інстанції задовольнив подану заяву та постановив оскаржувану ухвалу. Також апелянт зазначив, що звертаючись до господарського суду Львівської області повторно в межах чинної відстрочки з заявою про розстрочення рішення суду боржник посилається на ті ж обставини, які вже досліджувались місцевим судом і були враховані при наданні боржнику відстрочки виконання рішення суду до 15.04.2026. Однак, Відповідач, протягом п’яти місяців відстрочення не виконав рішення суду, а звернувся повторно до суду з заявою про розстрочення. Крім того, апелянт зазначає про те, що скрутне фінансове становище, на яке посилається Відповідач, не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити. На думку апелянта, задоволення місцевим господарським судом заяви про розстрочення виконання рішення призвело до порушення балансу інтересів сторін. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу КП «Бориславтеплоенерго»просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2026   без змін. Відповідач зазначає, що при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що негайне виконання рішення може порушити господарську діяльність КП «Бориславтеплоенерго», яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення або зможе призвести до банкрутства підприємства, що також не буде сприяти можливості виконання рішення у справі. Судом правомірно враховано, що відповідач є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, основним видом діяльності якого є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Також судом правильно враховано майновий стан відповідача. До відзиву відповідач додав копії платіжних інструкцій про сплату 105 811,95 грн  та 28 442,25 грн. 08.06.2026 відповідач подав додаткові письмові пояснення, до яких долучив копію платіжної інструкції на суму 323 482,26 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від  04.05.2026 справу №914/1605/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Степанюк Н.Л. - головуючий суддя, члени колегії судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та призначив розгляд апеляційної скарги на 09.06.2026. У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржувану ухвалу без змін. У судовому засіданні 09.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду. При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким Згідно з статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 129-1   Конституції України   суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Приписами   ст. 326 ГПК України   передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Статтею 13 Закону України   «Про судоустрій і статус суддів»   передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ч. 1   ст. 331 ГПК України   за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст.   331 ГПК України). Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3, 4   ст. 331 ГПК України). Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених   статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Тобто, законодавець пов’язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Водночас   ГПК України   не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку   ст. 86 ГПК України   за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим. У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи: - Боржник є збитковим підприємством згідно зі Звітами про фінансові результати за 2022-2024 роки, перше півріччя 2025 року, 9 місяців 2025 року. - Боржника віднесено до переліку критично важливих для функціонування економіки України підприємств і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. - Боржник виконує грошові зобов`язання перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за Договорами про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №78/2/1730-Р3 від 21.12.2022, №78/3/1730-Р3 від 21.12.2022, №78/4/1730-Р3 від 21.12.2022, №78/5/1730-Р3 від 21.12.2022, у яких реструктуризовано заборгованість боржника зі сплатою ним щомісячних платежів до листопада 2029 року. - Боржник є надавачем комунальних послуг та здійснює постачання теплової енергії на опалювальний період 2025-2026 років до чотирьох закладів дошкільної освіти, трьох корпусів центрів дитячої та юнацької творчості, гімназії, двох ліцеїв, спортивної школи, п`ятьох закладів загальної середньої освіти, а також до декількох закладів охорони здоров`я та приміщень органів державної влади. Відтак, його діяльність є соціально важливою. Забезпечення її нормального функціонування є важливим елементом стабільності життєдіяльності населення відповідної територіальної громади. - Заборгованість боржника перед стягувачем зумовлена, серед іншого, застосуванням економічно необґрунтованих тарифів на комунальні послуги і діючим мораторієм на заборону підвищення тарифів на такі послуги для населення. Державою запроваджено політику, спрямовану на тимчасове вирішення означеної проблеми, однак така стикається із труднощами реалізації. Територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах неодноразово було узгоджено для боржника обсяги заборгованості з різниці в тарифах для населення у відповідних розмірах. Разом з тим, жодних виплат боржник не отримував. Отже, боржник підтвердив, що обставини, які були враховані судом під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення, продовжують існувати і на час розгляду заяви про розстрочення. Відтак доводи апеляційної скарги про надання судом розстрочки з тих самих підстав, що були покладені в основу попереднього відстрочення, не спростовують об’єктивності таких обставин. Крім того, боржник   надав суду докази, які вказують на те, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі вже після ухвалення рішення у справі №914/1605/25, а саме: - довідки Управління ДКЗУ у м. Бориславі Львівської області, у яких відображена інформація про залишок коштів на рахунку UA278201720355339896000029248, а саме залишок коштів станом на 04.12.2025 складає 5 195,47 грн, станом на 10.02.2026 – 87 275,30 грн, станом на 16.03.2026 – 268 192,36 грн. Ці суми є явно недостатніми для одноразового погашення заборгованості у розмірі 2   370 187,75 грн; - довідку №111 від 19.03.2026, згідно із якою розмір заборгованості населення перед КП «Бориславтеплоенерго» станом на 01.03.2026 складає 13   250 313,01 грн., бюджетних установ – 5   688 617,19 грн., інших споживачів – 32 717,03 грн, що свідчить про системний характер фінансових труднощів боржника, які не є наслідком його недобросовісної поведінки. Наведені фактичні обставини свідчать про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення. ����������Апеляційний суд також зазначає, що боржником надано до апеляційного суду докази виконання оскаржуваної ухвали про розстрочення, а саме про сплату перших двох платежів згідно ухвали про розстрочення виконання рішення суду, що додатково свідчить про про намір боржника виконати рішення суду та дотримуватися встановленого графіка платежів. Доводи апеляційної скарги в частині недослідження судом фінансового становища відповідача зводяться фактично до переоцінки вказаних доказів. Аргументи апелянта, що скрутний фінансовий стан не є самостійною та достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення колегією суддів оцінюються критично, оскільки скрутне фінансове становище є лише однією з підстав, які враховано судом першої інстанції при наданні розстрочки. Так, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідач визнає наявність обов`язку сплатити заборгованість, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки вже здійснив часткове погашення суми основного боргу та судового збору, що не заперечується позивачем. При цьому, відповідач є оператором об`єктів критичної інфраструктури щодо діяльності з надання послуг населенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача може порушити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює, в тому числі з метою забезпечення вирішення соціально важливих питань. З огляду на наведені вище обставини, зокрема підтверджений матеріалами справи скрутний фінансовий стан боржника, його статус підприємства, що забезпечує надання суспільно важливих комунальних послуг, наявність об'єктивних причин виникнення заборгованості, вжиття ним заходів до добровільного виконання судового рішення та здійснення платежів відповідно до встановленого графіка, а також необхідність дотримання балансу інтересів стягувача і боржника, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення з підстав, зазначених заявником, та задоволення відповідної заяви відповідача. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції, що розстрочення виконання рішення суду на сім місяців та десять днів не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення із дотриманням принципів співмірності та пропорційності між інтересами стягувача і наслідками виконання рішення для боржника. Апеляційна скарга у переважній своїй частині фактично відтворює аргументи, які позивач уже викладав у запереченнях проти заяви про розстрочення та які були всебічно досліджені судом першої інстанції з наданням їм належної правової оцінки в оскаржуваній ухвалі. Зміст скарги не містить нових фактичних даних або правових аргументів, здатних спростувати встановлені судом першої інстанції обставини чи поставити під сумнів законність зроблених висновків. Колегія суддів наголошує, що розстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав, а тому у даному випадку не йдеться про ставлення під сумнів необхідності виконання чинного судового рішення чи його обов`язковості, а навпаки - про створення належних умов для такого виконання, враховуючи об`єктивні чинники, що впливають на таку спроможність боржника. А тому міркування скаржника про неприйнятність застосування розстрочення через те, що воно ставить боржника у більш привілейоване становище, є фактичним запереченням процесуального інституту розстрочення як такого. Колегія суддів також враховує, що розстрочення виконання рішення надано у межах граничного строку, встановленого частиною 5 статті 331 ГПК України, а саме до 30.11.2026 включно, із визначенням конкретного графіка щомісячних платежів. При цьому розстрочення виконання рішення не звільняє боржника від обов’язку виконати судове рішення та не позбавляє стягувача права на отримання присуджених коштів, а лише визначає порядок і строки їх сплати з урахуванням принципу балансу інтересів сторін. Колегія суддів враховує, що строк розстрочення є обмеженим, визначений конкретним графіком платежів та не позбавляє позивача реальної можливості отримати присуджені кошти. Також колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про повторне звернення боржника із заявою про розстрочення також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки сам по собі факт попереднього відстрочення виконання рішення не виключає можливості подальшого розстрочення за наявності передбачених законом підстав та за умови, що загальний строк відстрочення та розстрочення не перевищує меж, встановлених ч. 5 ст. 331 ГПК України. За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ухвала Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 у справі №914/1605/25 постановлена у відповідності до норм матеріального та процесуального права, що є підставою  залишити її без змін, а апеляційну скаргу –   без задоволення. З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов’язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 275, 276, 282, 284, 331 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ    : 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»  залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 у справі №914/1605/25 залишити без змін. 3.   Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта. 4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 17.06.2026. Головуючий суддя ��������������������������������������������������������������������������������Степанюк Н.Л. Суддя ������������������������������������������������������������������������������������������Іванчук С.В. Суддя ������������������������������������������������������������������������������������������Міліціанов Р.В.