Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №542/578/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/578/26

Провадження № 2/542/519/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі також – позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1060432 від 18 вересня 2020 року в загальному розмірі 37360 грн.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 44) позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до даної ухвали, суд задовольнив клопотання позивача та витребував у АТ КБ «Приват Банк» інформацію, зокрема: Чи була успішною транзакція, здійснена 18.09.2020, в сумі 10 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 ? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ? (а.с. 45-46).

До суду 28 квітня 2026 року надійшов лист від АТ КБ «Приват Банк» про відсутність можливості надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 (а.с. 57).

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 18 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі також – ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1060432 в електронній формі з використанням електронного підпису, який відповідач відтворив шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер його мобільного телефону. Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності у сумі 10000 грн 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, що передбачені договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в розмірі та у строк, що визначені умовами договору.Однак відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим в ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором.

21 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 1060432 від 18 вересня 2020 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна»та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Позивач набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 37360 грн 00 коп., що складається із суми заборгованості за тілом кредиту – 10000 грн 00 коп. та суми заборгованості за процентами – 27360 грн 00 коп.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач в письмовій формі звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак заборгованість залишилася не погашеною.

На даний час, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредитної заборгованості, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Відповідно до інформації, наданої Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01 квітня 2026 року разом із судовою повісткою направлялися на зареєстровану адресу відповідача, однак повернулись до суду із зазначенням причини невручення - «адресат відсутній» від 13 квітня 2026 року (а.с. 52-56).

Відповідно до змісту пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, зазначена ухвала вважається такою, що вручена відповідачу.

В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01 квітня 2026 року, суд встановлював відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов.

Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 68), у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 4-зі звороту).

Також, у клопотанні, поданому до суду 15 червня 2026 року, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі, розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с. 80).

15 червня 2026 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив визнати відповідь банку неналежною та не враховувати її при ухваленні рішення, оскільки вона не містить інформації щодо обставин, що входять до предмета доказування (а.с. 73-74)

В обґрунтування зазначив, що відповідач при укладенні кредитного договору самостійно зазначає реквізити банківської картки (рахунку), на які здійснюється перерахування кредитних коштів. Ризик зазначення недостовірних, помилкових або таких, що не належать позичальнику платіжних реквізитів, покладається виключно на відповідача як сторону договору.

Акцентував увагу на тому, що, ні чинне законодавство України, зокрема, норми Цивільного кодексу України, ні умови укладеного кредитного договору, не містять вимоги щодо обов`язкової належності банківського рахунку (картки) позичальнику, як умови дійсності кредитного договору або належного виконання кредитодавцем зобов`язання з надання коштів.

Отже, навіть у випадку наявності неточностей або недостовірності реквізитів, зазначених відповідачем, такі обставини не звільняють відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Водночас, зазначив що ОСОБА_1 здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 1060432 від 18.09.2020.

Із посиланням на практику Верховного Суду вказав, що часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових.

Представник позивача наголосив, що часткове виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором є безумовною правовою підставою для констатації факту визнання ним боргу.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надавав.

Судова повістка про проведення судового засідання, призначеного на 16 червня 2026 року, яка направлялась на зареєстровану адресу відповідача, повернулась до суду із зазначенням причини невручення – «адресат відсутній» від 14 травня 2026 року (а.с. 70-72).

З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою відповідачу, отже суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є таким, що належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання та зважаючи на неподання ним відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

За вказаних обставин, відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 18 вересня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі – договір), який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 9-10).

Згідно з пунктом 1.2. договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту складає: 10000 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 1.3. договору строк кредиту – 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Згідно з підпунктами 1.4.1.-1.4.2. пункту 1.4. договору тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору та становить: знижена процентна ставка – 0,38 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (138,70 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3. цього договору; стандартна процентна ставка – 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3. цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_3 .

Згідно з пунктом 3.1. договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до пункту 4.1. договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн 00 коп. (включно) клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Договір № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 вересня 2020 року містить електронний підпис від імені ОСОБА_1 (а.с. 12).

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1060432 від 18 вересня 2020 року сторони погодили графік платежів (а.с. 13).

Також, електронним підписом ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 13-зі звороту-14).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідач під час укладення кредитного договору використовував електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора, який був відправлений йому на номер мобільного телефону, зазначений у договорі (а.с. 20).

Підписавши 18 вересня 2020 року договір № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним.

У подальшому, 17 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 вересня 2020 року (далі - додатковий договір), який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 15).

Відповідно до пункту 3 додаткового договору зазначено, що сторони за цим додатковим договором погоджують наступні умови продовження користування кредитом: строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому пунктом 1.3. договору. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 17.11.2020. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в пункті 3.1. цього додаткового договору: 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Вказано, що у всьому іншому, що не визначено у цьому додатковому договорі, сторони керуються умовами договору.

Також, електронним підписом ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 16-17).

В подальшому, 17 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 вересня 2020 року (далі - додатковий договір), який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 17-зі звороту-18).

Відповідно до пункту 3 додаткового договору зазначено, що сторони за цим додатковим договором погоджують наступні умови продовження користування кредитом: строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому пунктом 1.3. договору. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 18.12.2020. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в пункті 3.1. цього додаткового договору: 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Вказано, що у всьому іншому, що не визначено у цьому додатковому договорі, сторони керуються умовами договору.

Також, електронним підписом ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-зі звороту-19).

Встановлено, що на підтвердження факту отримання кредитних коштів ОСОБА_1 надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-0701 від 07 січня 2026 року, відповідно до якого вбачається, що 18.09.2020 на платіжну картку було перераховано кредитні кошти в сумі 10000 грн 00 коп., номер транзакції в системі iPay.ua – 66752625, призначення платежу: зарахування 10000 грн, на карту НОМЕР_1 (а.с. 21).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1060432 18 вересня 2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 20 квітня 2021 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» склала 37360 грн 00 коп., з якої тіло кредиту – 10000 грн 00 коп., проценти за користування кредитом - 27360 грн 00 коп. (а.с. 21-зі звороту-24).

Поряд із цим, у інформації АТ КБ «Приват Банк», наданої на виконання ухвали суду від 01 квітня 2026 року повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 у банку не емітовано карту № НОМЕР_1 та, що зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 (а.с. 57).

21 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-21042021 (а.с. 25-28).

Відповідно до підпунктів 1.1.- 1.3. пункту 1, предметом договору є те, що на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта (Первісного кредитора) у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором.

21 квітня 2021 року Клієнтом та Фактором підписаний акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 21 квітня 2021 до договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 року (а.с. 29-зі звороту).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 1060432 18 вересня 2020 року, боржник ОСОБА_1 , у загальному розмірі 37360 грн 00 коп., із них: сума залишку по тілу кредиту – 10000 грн 00 коп., сума залишку по відсотках – 10260 грн 00 коп., сума залишку за простроченими відсотками – 17100 грн 00 коп. (а.с. 29).

Згідно з платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) № 29847 від 21 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату ТОВ «Лінеура Україна» за переуступку права вимоги згідно з договором факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04. 2021 (а.с. 30).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складено досудову вимогу вих. № 20668677 від 12 березня 2026 року про те, що відбулось відступлення прав вимог за договором № 1060432 18 вересня 2020 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке в свою чергу стало новим кредитором та має вимагати від відповідача погашення кредитної заборгованості в сумі 37360 грн 00 коп. Надано термін для добровільного виконання відповідачем зобов`язання (а.с. 30-зі звороту).

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 вересня 2020 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 37360 грн 00 коп.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 суму вказаної заборгованості, у зв`язку з чим звернувся до суду в цим позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що 18 вересня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн 00 коп. на 30 днів, з можливістю пролонгації, відповідно до умов договору.

Також, електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач підписав графік платежів, який є додатком № 1 до договору (а.с. 13), паспорт споживчого кредиту (а.с. 13-зі звороту-14).

У подальшому, між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткові договори до договору № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 вересня 2020 року, зокрема, 17 жовтня 2020 року (а.с. 15), 17 листопада 2020 року (а.с. 17-зі звороту-18), які було підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до яких було продовжено строк користування кредитом до 18 грудня 2020 року.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 рокунабуло статусу нового кредитора за договором № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредитувід 18 вересня 2020 року і отримало право вимоги до ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним кредитним договором.

Суд зазначає, що на підтвердження факту перерахування відповідачу та отримання останнім кредитних коштів за зазначеним кредитним договором, позивачем жодного первинного документа до суду не надано.

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування суми кредиту за вих. № 1-0701 від 07 січня 2026 року, вбачається, що 18.09.2020 на картковий рахунок було перераховано кредитні кошти в сумі 10000 грн 00 коп., номер транзакції в системі iPay.ua – НОМЕР_4 , призначення платежу: зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 21).

Поряд з цим, з такої відповіді не можливо встановити, що зарахування кредитних коштів відбулось саме на рахунок ОСОБА_1 .

Крім цього, відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приват Банк», на виконання ухвали суду від 01 квітня 2026 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 у банку не емітовано карту № НОМЕР_1 та зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 (а.с. 57).

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для висновку про те, що кредитні кошти були отримані саме відповідачем, оскільки банківська картка, на яку такі кошти були перераховану, відповідачу не належить.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).

З огляду на викладене, сам по собі розрахунок заборгованості первинного кредитора та лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування суми кредиту на карту НОМЕР_1 , що не належить відповідачу, не можуть бути належним та достатнім доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Отже, за відсутності доказів отримання кредитних коштів позичальником, підстав для стягнення заборгованості за договором № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 вересня 2020 року в загальному розмірі 37360 грн 00 коп. у суду немає.

Щодо заяви позивача про визнання відповіді АТ КБ «Приват Банк», наданої на виконання ухвали суду від 01 квітня 2026 року, неналежною та про її неврахування при ухваленні рішення, суд зазначає таке.

Отримана судом інформація є доказами, що стосується предмета розгляду справи, оскільки спростовує факт зарахування на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 кредитних коштів. Така інформація отримана судом на підставі ухвали відповідно до поданого клопотання позивача про витребування доказів, що обґрунтовувалось саме необхідністю повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Отримані від АТ КБ «Приват Банк» докази є належними та допустимими, тому підстав для їх неврахування у суду не має.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, у стягненні заборгованості за договором № 1060432 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 вересня 2020 року необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні в позові у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити у повному обсязі.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, м. Львів, Львівська область, 79029;

відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва