Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №526/3029/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3029/25

Провадження № 2/526/248/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 червня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., за участі позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Гадяцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Лохвицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заяву, яку мотивувала тим, що з серпня 2014 року вона мала стосунки з відповідачем, проживали разом та вели спільне господарство. За період спільного провадження вона завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, відомості про батька якої записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Через декілька років вона знову почала проживати з відповідачем та в березні 2019 року народила дитину, відомості про батька якої записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідач своє батьківство не визнає. На підставі цього просить визнати відповідача батьком дітей та внести зміни в актовий запис про їх народження.

Позивач в судовому засіданні, будучи допитаною в якості свідка, пояснила, що мала стосунки з відповідачем, діти його, інших чоловіків у 2014 та 2018 роках не було, діти зовнішньо схожі на відповідача, вважають його батьком. Діти були записані з її слів, тому що відповідач не хотів прати на себе обов`язки. Повідомила, що про призначені експертизи повідомляла як відповідача, так і мати відповідача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2025 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться в порядку загальному позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 20.10.2025.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та провадження зупинено на час проведення вказаної експертизи.

Листом ДСУ «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» від 28.01.2026 № 100-27/137 повернуто ухвалу суду без виконання, оскільки особи на відбір зразків крові не з`явилися.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.02.2026 поновлено провадження у справі та підготовче судове засідання призначене на 11.02.2026.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.02.2026 у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та провадження зупинено на час проведення вказаної експертизи.

Листом експерта Полтавського НДЕКЦ від 04.05.2026 № СЕ-19/117-26/4928-БД повідомлено про неможливість проведення експертизи, оскільки ОСОБА_4 разом з дітьми з`явилася до Полтавського НДЕКЦ МВС, а ОСОБА_3 не з`явився.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.05.2026 поновлено провадження у справі та підготовче судове засідання призначене на 03.06.2026.

Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками є ОСОБА_6 (батько) і ОСОБА_7 (мати).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 15.01.2015 № 00014931653 вбачається, що в актовому записі про народження дитини відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками є ОСОБА_9 (батько) і ОСОБА_7 (мати).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 04.02.2015 № 00049198485 вбачається, що в актовому записі про народження дитини відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 14.08.2025 та після реєстрації шлюбу їй присвоєне прізвище « ОСОБА_5 ».

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 СК України).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Верховний Суд зазначає, що ухиленням від участі в експертизі вважаються умисні дії учасника справи, спрямовані на неможливість проведення експертизи, яку призначає суд. Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи без надання доказів поважності причин неявки дає підстави вважати, що така особа не бажає отримати висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо дитини.

Вказаний правовий висновок викладений також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2022 у справі № 750/11447/18.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №760/3977/15-ц зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами. Такого ж висновку Верховний Суд дійшов в постанові у справі №569/13821/18 від 18.02.2021.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2022 в справі № 473/1343/18 зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 в справі №695/318/20.

Оцінивши процесуальну поведінку відповідача з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку, що він двічі ухилився від проведення судово-генетичної експертизи, яка призначалась за клопотанням представника позивача саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.

Так, Верховний Cуд України у постанові від 27.04.2017 року у цивільній справі №6-617цс17 прийшов до висновку про можливість визнання факту батьківства у разі ухилення від проведення судово-генетичної експертизи, призначеної судом з метою встановлення батьківства.

У відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду справи про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18, від 11 січня 2023 року у справі № 504/4181/17.

Таким чином, позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Таким чином, наявні підстав для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Вказане рішення суду є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в порядку ст. 134 СК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Гадяцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Лохвицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Донецька Донецької області, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зобов`язати Гадяцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису від 14 січня 2015 року № 2 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: зазначити батьком дитини « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Донецька Донецької області» та видати нове свідоцтво про народження, залишивши ім`я дитини « ОСОБА_5 », а прізвище « ОСОБА_5 » та по-батькові « ОСОБА_5 » змінити на « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_14 » відповідно.

Зобов`язати Лохвицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису від 14 січня 2019 року № 37 про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: зазначити батьком дитини « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Донецька Донецької області» та видати нове свідоцтво про народження, залишивши ім`я дитини « ОСОБА_8 », а прізвище « ОСОБА_8 » та по-батькові « ОСОБА_8 » змінити на « ОСОБА_17 » та « ОСОБА_17 » відповідно.

Старі свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , анулювати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,40 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2026 року.

Головуючий: В. Г. Черков