Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №367/3629/18 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3629/18

Провадження №2/367/1953/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду звернулася ОСОБА_4 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина. Спадковим майном є частина будинку АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.1959 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради № 473/21 від 12.07.1957 року. Згідно правовстановлюючих документу 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 було побудовано нею та її чоловіком ОСОБА_5 за спільні кошти в період шлюбу. Таким чином зазначена частина житлового будинку є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та при поділі даного майна частки у праві спільної сумісної власності є рівними - тобто по частині. Відтак, предметом спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється (47/100:2) 47/200 частин даного будинку. Спадкодавець на випадок своєї смерті розпорядився належним йому майном, склавши заповіт, яким належну йому на праві власності частину будинку за адресою: АДРЕСА_2 заповів їхній доньці, відповідачу за позовом, ОСОБА_2 . Вона має право на обов`язкову частку у спадщині, як непрацездатна вдова спадкодавця, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України. На час відкриття спадщини була зареєстрована та постійно проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_2 , а тому вважається такою що прийняла спадщину. Розмір обов`язкової частки, на яку має право, складає (47/200:3:2) 47/1200 частин будинку. Однак оформити своє право на 47/200 частин будинку, як на частку у спільному майні подружжя та право на 47/1200 частин будинку, як на обов`язкову частку у спадщині шляхом отримання відповідних свідоцтв у державній нотаріальній конторі не має можливості з причин відсутності оригіналу правовстановлюючого документу. Просить суд визнати за нею право власності на 47/200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , як на частку у спільному майні подружжя та визнати за нею право власності на 47/1200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , як на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03.05.2019 року залучено в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 через канцелярію суду подано позовну заяву до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання власності на обов`язкову частку у спадщині. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина на 47/200 частини будинку АДРЕСА_1 . Спадкодавець на випадок своєї смерті розпорядився належним йому майном, склавши заповіт, яким належну йому на праві власності частину будинку за адресою: АДРЕСА_2 заповів його сестрі - ОСОБА_2 . Він має право на обов`язкову частку у спадщині, як непрацездатний син спадкодавця, оскільки є інвалідом 1 групи загального захворювання. На час відкриття спадщини була зареєстрована та постійно проживав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_2 , а тому вважається таким що прийняла спадщину. Розмір обов`язкової частки, на яку має право, складає 47/1200 частин будинку. Однак оформити своє право на 47/1200 частин будинку, як на обов`язкову частку у спадщині шляхом отримання відповідного свідоцтва у державній нотаріальній конторі не має можливості з причин відсутності оригіналу правовстановлюючого документу. Просить суд визнати за ним право власності на 47/1200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , як на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2024 року замінено у справі № 367/3629/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині позивача ОСОБА_4 на її правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, через канцелярію суду подала заяв про розгляд справи у її відсутності, проти заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Заяву про слухання справи за її відсутності не надала, причини неявки суду не повідомила. Про час і місце слухання справи повідомлена належним чином.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про те, що за станом здоров`я не зможе прибути на розгляд справи, просить суд розглядати справу у його відсутності позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області в судове засідання не забезпечила явку свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заяв , клопотань від учасників розгляду щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серія (повторно) НОМЕР_1 виданого Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану 13 березня 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті смт. Гостомель, Київська обл., про що складено відповідний актовий запис № 143.

Згідно заповіту від 15 січня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., зареєстровано в реєстрі за № 62 ОСОБА_5 заповів належне йому на праві особистої власності 47/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 дочці ОСОБА_2 .

Згідно паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області, 22 травня 2002 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 з 09.06.1948 року. Також міститься штамп з інформацією щодо місця проживання, а саме: реєстрація за адресою: АДРЕСА_2 , 08.12.1958р.

З копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Також в матеріалах справи міститься копія посвідчення № НОМЕР_4 від 02.1984 року, видане ОСОБА_4 , 1928 року, в якому міститься відмітка «дитина війни» та дані щодо призначення пенсії по старості з 20.12.1983 року пожиттєво.

З копії посвідчення № НОМЕР_5 від 26.04.1992 р виданого ОСОБА_3 , 1951 року народження, вбачається, що йому призначені пенсія по інвалідності І гр. 3/3.

З копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0773321 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 визначено першу групу інвалідності Б з 17 липня 2017 року довічно, причина інвалідності - загальне захворювання. Потребує постійного стороннього догляду.

З копій документів, що знаходяться в спадковій справі № 712 від 05 грудня 2006 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що спадкоємцями є: дочка - ОСОБА_2 , за заповітом посвідченим державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною O.A. 15 січня 2003 року за реєстровим № 62, заява про прийняття спадщини за заповітом № 1386 від 05 грудня 2006 року; дружина - ОСОБА_4 , на 1/2 частку у спільному майні подружжя, набутому за час шлюбу та за законом на обов`язкову частку у спадщині як непрацездатна вдова спадкодавця, яка на день смерті спадкодавця була зареєстрована з ним за однією адресою; син - ОСОБА_3 , за законом на обов`язкову частку у спадщині як непрацездатна дитина спадкодавця, який на день смерті спадкодавця був зареєстрований з ним за однією адресою. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 належало 47/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право особистої власності на будівлю виданого 27 березня 1959 року Відділом комунального господарства виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради. Оригінал даного свідоцтва у спадкоємців на руках відсутній. Дане свідоцтво було видане в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_4 . Таким чином частка ОСОБА_4 в спільному майні подружися становить 47/200 частин житлового будинку. Спадковим майном є 47/200 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, беручи до уваги ситуацію та коло спадкоємців, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , повинні бути видані свідоцтва наступним чином: ОСОБА_4 - 47/200 частин будинку, як частка у спільному майні подружжя та 47/1200 частин будинку, як обов`язкова доля у спадщині; ОСОБА_3 -47/1200 частин будинку, як обов`язкова доля у спадщині; ОСОБА_2 - 188/1200 частин житлового будинку за заповітом.

Згідно даних копії Інформаційної довідки Комунального підприємства Київської обласної ради «Північне бюро технічної інвентаризації від 25 квітня 2018р. № 378, копії технічного паспорту, копії довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 10.04.2018р. № і-0389 вбачається, що згідно архівних даних БТІ станом на 31 грудня 2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві спільної часткової власності за: - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності виданого на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради №473/21 від 12.07.1957 р., дата реєстрації 27.03.1959р. - 47/100 частин житлового будинку; - ОСОБА_3 на підставі договору дарування посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою 27.11.1982 р. за Р№2458, дата реєстрації 22.01.1983 р. - 53/100 частини житлового будинку. Реєстровий № 617, книга 3, сторінка 143. Реєстраційний номер РПВН - не зареєстровано. Відомості щодо зміни адреси - назва вулиці змінена з АДРЕСА_2 згідно рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 28 травня 2015 року. Довідка про показники об`єкта нерухомого майна № і-0389 від 10.04.2018 року видана КП КОР «Північне БТІ» є невід`ємним документом даної інформаційної довідки.

В матеріалах справи міститься копія договору від 27 листопада 1982 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , предметом договору є дарування ОСОБА_5 . ОСОБА_3 53/100 жилого будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Ця частина будинку належить дарителю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Гостомельською селищною Радою народних депутатів 27 березня 1959 року, зареєстрованого в Ірпінському міжміському бюро техінвентаризації 27 березня 1959 року № 617.

З постанови державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавель А.М. від 14.05.2018р. № 514/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовлено у видачі на її ім`я Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та Свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову долю у спадщині, на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 , який залишився після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_5 .

З постанови державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавель А.М. від 14.05.2018р. № 515/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову долю у спадщині, на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який залишився після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька, через відсутність оригіналу свідоцтва на спадкове майно.

Вході розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 10.12.2019 року.

Згідно заповіту від 07.03.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Прилипко В.В., зареєстровано в реєстрі за № 194 ОСОБА_4 заповіла всі свої права та обов`язки щодо всього належного їй майна, де б воно не знаходилось та з чого воно не складалось ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З копій документів, що знаходяться в спадковій справі № 126/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємицею після померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 , 1928 року народження, за заповітом посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Прилипко В.В. 07 березня 2018 року за реєстровим № 194, яка проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Син спадкодавця ОСОБА_3 02 червня 2020 року подав заяву щодо відмови від прийняття спадщини та від належної йому обов`язкової частки спадкового майна після смерті матері.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею першою Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 15 та пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема , визнання права.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною 1 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином судом встановлено, що 47/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належали ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності виданого на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради №473/21 від 12.07.1957 р., дата реєстрації 27.03.1959р. є спільним сумісним майном подружжя, кожному з яких при його поділі належить по 1/2 частині.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина на 47/200 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яку він заповів своїй донці ОСОБА_2 , за заповітом посвідченим державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною O.A.

Частиною першою статті 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтями 1233, 1234 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Частиною першою статті 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з підпунктом 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

З урахуванням положень статей 1296 - 1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі за №6-692цс16 (постанова від 25.05.2016), вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Згідно п. 224 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визнання) частки померлого у спільному майні.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно зі статтею 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_2 прийняла спадщину, після смерті свого батька, про що свідчить написана нею 05.12.2006 року за № 1386 заява про прийняття спадщини за заповітом. Таким чином, ОСОБА_2 є спадкоємицею належного ОСОБА_5 майна за заповітом.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Оскільки, на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_4 була непрацездатною та його син ОСОБА_3 , був повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, то вони мали право на обов`язкову частку у відповідності до змісту ст. 1241 ЦК України.

ОСОБА_4 , як непрацездатна вдова і ОСОБА_3 , як повнолітня непрацездатна дитина, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , так як на день смерті спадкодавця були зареєстрована з ним за однією адресою та проживали там.

Крім того, з матеріалів спадкової справи, на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 вбачається, що ні ОСОБА_4 та ні ОСОБА_3 не подали заяв щодо відмови від прийняття спадщини та від належних їм обов`язкових часток спадкового майна після смерті відповідно чоловіка та батька, а звернулися до нотаріуса з заявами щодо видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 нотаріусом відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову долю у спадщині, на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 , який залишився після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_5 , через відсутність оригіналу документу про право власності на житловий будинок.

Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Тобто, перехід права на прийняття спадщини за спадковою трансмісією не застосовуються щодо обов`язкової частки у спадщині. Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави. Тому право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала на це право. Разом з тим, якщо спадкоємець, що мав право на обов`язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов`язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов`язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку. Таким чином, право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування.

Разом з тим, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2024, по справі № 346/2744/21, відступила від висновків щодо застосування норм права (частини третьої статті 1268 ЦК та статті 1241 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц (провадження № 61-14110св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 761/24381/14 (провадження 61-14459св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 2-93/2009 (провадження № 61-13648св20), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 199/9931/15ц (провадження № 61-7525св18).

Так, Об`єднана палата зазначає, що тлумачення частини третьої статті 1268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що законодавець встановив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК; законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права; право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. Цивільний кодекс України, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.

Так як ОСОБА_4 не встигла оформила свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, зокрема на 47/200 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що було набуте нею за час шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_5 , та право обов`язкової частки у спадковому майні, після смерті свого чоловіка в порядку спадкової трансмісії право на прийняття належної їй частки спадщини, зокрема на 47/200 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що було набуте нею за час шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_5 за заповітом від 07.03.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Прилипко В.В., зареєстровано в реєстрі за № 194 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка вступила в спадкове майно, подавши відповідну заяву нотаріусу про прийняття спадкового майна за заповітом після смерті, своєї матері ОСОБА_4 , при цьому син спадкодавиці ОСОБА_3 02 червня 2020 року подав заяву щодо відмови від прийняття спадщини та від належної йому обов`язкової частки спадкового майна після смерті матері, даний факт підтверджено матеріалами спадкової справи № 126/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оскільки, 47/200 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 були набуті нею за час шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_5 , тому таке нерухоме майно не відноситься до майна, що відповідно до законодавства України є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, тобто зазначене вище майно було їх спільною сумісною власністю та після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 47/200 частин зазначеного вище майна. Спадкоємцями ОСОБА_6 за заповітом є відповідачка ОСОБА_2 , як донька померлого в 47/1200 частки майна, та ОСОБА_4 , як непрацездатна вдова та ОСОБА_3 , як повнолітня непрацездатна дитина спадкоємця, які мають право обов`язкової частки у спадковому майні по 47/1200 частки кожний. В порядку спадкової трансмісії право на прийняття належної ОСОБА_4 частки спадщини належить ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 329/1200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_3 право власності на 47/1200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , як на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 321, 328, 355, 368,372, 1222, 1233, 1234, 1241, 1268-1269, 1276, 1296-1299 ЦК України, ст. 60, 61, 63 СК України, ст. 4,10, 76, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 281-282, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на обов`язкову частку у спадщині – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 329/1200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 47/1200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , як на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза