Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №359/3924/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3924/26

Провадження № 3/359/1591/2026

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши в режимі відеооконференцзв`язку, за відсутності особи, участі адвоката - Кубрак Ю.В., яка притягається до відповідальності, свідка ОСОБА_1 , адміністративний матеріал, що надійшов від Бориспільського районного Управління поліції Національної поліції в Київській області Головного Управління Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, посвідчення водія: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; облікова картка платника податків фізичної особи: НОМЕР_2 , -

в с т а н о в и в :

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626953 від 29.03.2026 року, о 11.00.2026 в с. Гнідин, вул. Ідейна,1,блок пост, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом "BMW 320" д.н.з. НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора "Alcotest Drager 6820" результат 0,31 проміле, тест № 1708. Дана подія зафіксована на нагрудну камеру 859549, від керування транспортного засобу відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п. 2.9.а. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Адвокат Кубрак Юлія Володимирівна під час судового розгляду справи надала детальні правові пояснення та зазначила, що працівники поліції під час складання протоколу грубо порушили встановлений законом порядок направлення водія для проведення медичного огляду на стан сп`яніння. Водій ОСОБА_2 не було належним чином, доступно та зрозуміло роз`яснено його процесуальні права, передбачені статтею 63 Конституцією України та ст. 268 КУпАП, а також імперативно встановлений законодавством порядок і послідовність проходження огляду. Співробітники поліції не роз`яснили водію його право на чіткий законодавчий обов`язок пройти такий огляд у найближчому спеціалізованому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення. Поліцейськими всупереч інструкціям не було доведено до відома ОСОБА_2 суворих правових наслідків відмови від проходження медичного огляду, що позбавило його можливості усвідомити специфіку процесуальних дій та зробити свідомий вибір. З огляду на викладене просить суд закрити провадження по справі відносно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи. Обов`язок щодо збирання та належного оформлення доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів упорядку, визначеному законодавством. Таким чином, результат огляду на стан сп`яніння повинен бути належним чином підтверджений та зафіксований відповідними технічними матеріалами, зокрема роздруківкою приладу "Drager". Отже, пройшовши огляд ОСОБА_2 , не запитали чи згодний з результатом огляду, поліцейський знехтував вимогами ч. 3 ст. 266 КУпАП та не запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікарні, що в силу імперативної норми ч. 5 ст. 266 КУпАП є грубим порушенням порядку огляду особи на стан сп`яніння.

Згідно ч. 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Докази, які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності не дають підстав вважати , що вина ОСОБА_2 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення доведена, тому прошу закрити справу про адміністративне правопорушення ч.1 ст.130 КУпАП України.

Свідок ОСОБА_1 (інспектор Бориспільського районного управління ГУНП в Київській області) лейтенант поліції, погодився з роз`ясненнями та доводами наведеними адвокатом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов , що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведене п. 1.25.1. Постанови ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» за яким керування транспортним засобом – виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора/вчителя під час навчальної учнівської поїздки незалежно від того, керує особа транспортним засобом в стані руху чи ні, своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом" розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, збереження в місці та належним переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та збереження в місці, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» , визначено , що поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, що ведуть дізнання, оскільки складання на особу протоколів про адміністративне правопорушення, визначане статтею 255 КУпАП.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може грунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародний договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику Європейського суду з прав людини з частиною національного законодавства та обов`язково до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі Великої палати (далі – Суд) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Отже, частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою.

Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши в сукупності надані поліцейськими докази, а також враховувані встановлені в судовому засіданні обставини, приходимо до висновку про відсутність підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування автомобілем з боку останнього, а надані докази суд оцінює критично, оскільки належні докази керування автомобілем у стані сп`яніння відсутні.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події адміністративного правопорушення.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляду на стан сп`яніння підлягають виключно водії транспортних засобів, які ним керували, що вбачається з Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/7350.

У судовому засіданні суддя, дослідивши матеріали справи, було беззаперечно встановлено, що працівниками поліції було грубо порушено встановлений законом порядок направлення водія для проведення медичного огляду. ОСОБА_2 не було належним чином, чітко та зрозуміло роз`яснено його законне право, а також імперативно встановлений порядок проходження такого огляду на стан сп`яніння в найближчому спеціалізованому закладі охорони здоров`я. Крім того, поліцейськими не було роз`яснено правові наслідки відмови від проходження такого огляду, що є прямим порушенням права особи на захист та належну правову процедуру. Оскільки процедуру направлення та проведення огляду було суттєво порушено з боку суб`єкта владних повноважень, сам факт правомірності вимоги поліцейського, як і факт нібито наявної добровільної відмови водія від проходження огляду, не можна вважати доведеними поза розумним сумнівом. Будь-які сумніви щодо доведеності вини особи, згідно зі ст. 62 Конституції України, мають тлумачитися виключно на користь особи, яка притягається до відповідальності. За відсутності інших належних, допустимих та переконливих доказів вини ОСОБА_2 , провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1ст.247КУпАП.

Будь-які інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які підтверджували б обставини керування ОСОБА_2 транспортним засобом з ознаками наркотичного чи алкогольного сп`яніння, в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом під впливом наркотичного чи алкогольного сп`яніння.

З огляду на те, що матеріалами адміністративної справи не підтверджується факт керування транспортним засобом в стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння, а саме обставини викладені у протоколі, не доведені належним способом доказування, приймаючи до уваги те, що на орган, яким складено протокол про адміністративне правопорушення покладено обов`язок доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, слід дійти висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи все вищевикладене, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 626953 від 29.03.2026 р., складений щодо ОСОБА_2 не можливо визнавати таким процесуальним документом, який засвідчує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Це в свою чергу свідчить про те, що матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді, - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суддя оцінює критично з наведених вище обставин.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.

На підставі наведеного, керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283-285 КУпАП України, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ___________________.

Суддя С.М. Вознюк