Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №279/3716/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3716/26

Провадження № 3/279/1000/26 ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2026 року

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицька О.А., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає: АДРЕСА_1 , за ст.ст. 123 ч.2, 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

25.05.2026 року о 09.33 год., ОСОБА_1 , по вул. Сосновського, 17 керуючи автомобілем марки Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1 не виконав заборонений сигнал світлофора на залізничному переїзді, та керував з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме : розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, підвищена жвавість мови, від проходження медичного огляду на місці зупинки та в Коростенській ЦМЛ відмовився, чим порушив п.п.2.5, 20.5в ПДР та вчинив правопорушення, передбачені ст.ст. 123 ч.2, 130 ч.1 КУпАП.

Адвокат Васянович М.І. в клопотанні до суду просила провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки із наданого суду відеозапису нагрудної камери працівника поліції не вбачається жодних об`єктивних ознак, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння. Навпаки, на відеозаписі особа: орієнтується в обстановці; чітко відповідає на поставлені питання; адекватно спілкується з працівниками поліції; виконує їх законні вимоги; не демонструє ознак порушення координації рухів чи поведінки, характерної для наркотичного сп`яніння. Працівники поліції, як підстави для направлення на медичний огляд зазначали лише «блідість обличчя» та «тремтіння рук» на які ОСОБА_1 надає адекватні відповіді. Разом з тим зазначені ознаки не можуть самі по собі свідчити про стан наркотичного сп`яніння, оскільки можуть бути викликані хвилюванням, стресом, фізичним навантаженням, оголошенням повітряної тривоги та іншими природними причинами. Більше того, зазначені поліцейськими ознаки взагалі не відображені в акті огляду та інших процесуальних документах, що ставить під сумнів сам факт їх існування на момент складання адміністративних матеріалів. Отже, твердження працівників поліції про наявність ознак наркотичного сп`яніння є виключно суб`єктивними припущеннями та не підтверджуються жодними належними доказами. Складання протоколу відбулося під час тривоги, що зафіксовано на відео з нагрудної камери поліцейського. 25.05.2026 року о 09 год. 34 хв. транспортний засіб знаходиться на узбіччі дороги де поруч перебувають працівники поліції. Де в подальшому працівники поліції фактично встановили обставини, які на їх думку, свідчили про порушення правил військового обліку. У подальшому було викликано додатковий патруль поліції та працівника РТЦК та СП, а о 10 год. 12 хв. ОСОБА_1 затримано із застосуванням кайданків, без попередження. При цьому, після затримання особу доставили не до підрозділу поліції, а до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Під час складання протоколу затримання особа прямо заявила про бажання скористатися правовою допомогою адвоката. Незважаючи на це, працівники поліції продовжили оформлення процесуальних документів без участі захисника, обмежившись лише повідомленням про можливість звернення до системи безоплатної правничої допомоги. Надалі ОСОБА_1 було мобілізовано. Наведені обставини свідчать про те, що він перебував під постійним психологічним тиском та фактичним контролем державних органів, що виключає можливість вважати її поведінку вільною та добровільною. Матеріали справи не містять належних, достатніх та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП.

Вислухавши пояснення адвоката, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Зі змісту п.2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9А Правил Дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до диспозиції ст.130 ч.1 КУпАП відповідальність за вказаною нормою закону настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у формі: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Пленум Верховного Суду України у п.27 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 (з наступними змінами) роз`яснив, що відповідальність за ст.130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Процедура виявлення у водіїв ознак наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп`яніння визначено ст.266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

З зазначеної інструкції слідує, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно вказаної інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п.2 Розділу І Інструкції).

Ознаками наркотичного сп`яніння є: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці.

Переглядом відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 поводив себе адекватно, ознак наркотичного сп`яніння не проявляв, неодноразово наполягав на виклику адвоката для надання йому правової допомоги. В свою же чергу, працівниками поліції було проведено перевірку чи перебуває в розшуку ОСОБА_1 , викликано додатковий патруль поліції, здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 із застосуванням кайданків та доставлено останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, зміст вищевказаного відеозапису свідчить про те, що пропозиція пройти освідування на стан наркотичного сп`яніння не була викликана наявністю у водія видимих та об`єктивних ознак, які б свідчили про його перебування у стані наркотичного сп`яніння, пропозиція пройти освідування не була викликана обгрунтованою підозрою у перебуванні особи у стані сп`яніння, а носила превентивний характер.

Факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП не зафіксовано.

За таких обставин протокол про вчинення адміністративного правопорушення не може вважатись належним та достатнім доказом для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Долучені до протоколу розписки, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акт огляду на стан сп`яніння, не свідчить про їх надання ОСОБА_1 та відмову останнього від їх отримання.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Як убачається з пояснень сторони захисту, які узгоджуються з відеозаписом, до ОСОБА_1 працівниками поліції фактично було застосовано обмежувальний захід адміністративного примусу у виді адміністративного затримання, оскільки застосовано силу та обмежено вільне пересування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст.261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Пунктом 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1363 передбачено, що негайно з моменту затримання особи суб`єкт подання інформації повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв`язку на єдиний контактний номер телефону системи надання безоплатної правничої допомоги (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правничої допомоги) та інші телефонні номери, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правничої допомоги (далі-система) відповідному регіональному/міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі-центр), крім випадків адміністративного затримання, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника, такі відомості: прізвище, ім`я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі); час та підстави для затримання особи; точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою; найменування (прізвище та ініціали) суб`єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти; дата винесення постанови про застосування адміністративного арешту (постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), найменування суду та/або прізвище та ініціали судді, що виніс постанову (постановив ухвалу) у відповідних випадках; прізвище, ім`я, по батькові та найменування посади особи, яка передала повідомлення, її номер телефону.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Надання детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Усупереч зазначених вимог закону, працівниками поліції після здійснення фактичного затримання ОСОБА_1 присутність захисника не забезпечено, відповідний протокол до матеріалів не долучено, ОСОБА_1 не висловлював бажання захищати себе особисто, а навпаки постійно наполягав на присутності адвоката.

Отже, при розгляді справи встановлено, що особою, яка склала протокол, належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст.130 ч.1 та 123 ч.2 КУпАП.

Згідно зі ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ч.2 ст.123 КУпАП є недоведеним, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст.247 п.1 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123,130,221,247,283-284 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1, 123 ч.2 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області.

Суддя Невмержицька О.А.